Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2006 року Справа № 33/22-05
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шутенко І.А. – доповідач,
судді Істоміної О.А.,
судді Твердохліба А.Ф.,
при секретарі - Міраков Г.А.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом –Мар’їна І.О. за довіреністю №231/102 від 04.09.2006р. та Хотіна А.О. за довіреністю №232/102 від 04.09.2006р.,
відповідача за первісним позовом –Галигіна В.М. за довіреністю №3394/1188 від 04.11.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1993Х/2) ВАТ „Харківгаз” на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2006р. по справі №33/22-05
за позовом ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м. Київ,
до ВАТ „Харківгаз”, м. Харків,
про стягнення 9061563,00 грн.
та за зустрічним позовом ВАТ „Харківгаз”, м. Харків,
до ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м. Київ,
про визнання права на невідшкодування ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” вартості комерційних витрат (відсотків (притоків) природного газу за договором №06/01-803 від 28.12.2001 року, -
встановила:
ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 9061563,00 грн., з яких 5 967 039,10 грн. основного боргу, 962251,46 грн. пені, 1340656,36 грн. інфляційних, 373923,34 грн. - 3% річних, 417 692,74 грн. - 7% штрафу за прострочення грошового зобов’язання понад 30 днів за договором на постачання природного газу № 06/01-803-00000001, укладеним між сторонами 28 грудня 2001 року.
Ват „Харківгаз” звернувся із зустрічним позовом до ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про визнання права на невідшкодування ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” вартості комерційних витрат (відсотків (притоків) природного газу за договором №06/01-803 від 28.12.2001 року та визнання недійсним даного правочину, внаслідок якого, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в односторонньому порядку здійснило зарахування зустрічних, однорідних вимог, вимог на суму 388335,41 грн. в рахунок погашення вартості „комерційних втрат” природного газу за договором №06/01-803 від 28.12.2001 р., в зв’язку з чим були припинені взаємні зобов’язання на суму 388335,41грн. за договорами № 06/03-4162 від 31.12.2003р. та № 06/01-803 від 28.12.2001 р.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) від 19.05.2006р. по справі №33/22-05 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 5 967 039,10 грн. боргу, 882289,03 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 190661,23 грн., 1320,74 грн. витрат по сплаті державного мита, 91,67 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову –відмовлено.
Відповідач за первісним позовом, ВАТ „Харківгаз”, з рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2006 р. по справі №33/22-05 в частині задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові не згоден, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов ВАТ „Харківгаз” задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, ВАТ „Харківгаз” посилається на те, що відповідно до п.5.3 Договору на постачання природного газу № 06/01-803-00000001 від 28.12.2001р. обов'язок відшкодування ДК "Газ України" вартості комерційних втрат ставиться в залежність від підсумків фінансового року. Відповідно до п.2.10."Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу” затвердженого Наказом НАК "Нафтогаз України" № 209 від 09.08.1999 р. вартість підсумкових втрат газу ВАТ з газопостачання за вирахувані вартості робіт з транспортування цих втрат, яка перевищує рівень граничних втрат, компенсується власнику газу за рахунок прибутку цих ВАТ не пізніше 31-го березня року, наступного за звітним. Форми № 1 "Баланс на 2002 рік" та № 2 "Звіт про фінансові результати за 2002 рік" підтверджують, що ВАТ "Харківгаз" не мало прибутку у 2002 році.
Також апелянт зазначає, що згідно з п.5.1. Договору на постачання природного газу №06/01-803-00000001 від 28.12.2001р. (Протокол від 25.01.2002р. розбіжностей до Договору) розрахунки за газ здійснюються шляхом перерахування на рахунок ДК "Газ України" коштів розподільного рахунку ВАТ "Харківгаз" згідно з постановою НКРЕ "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ" від 12.07.2000 № 759. Відповідно до п.1.1 постановою НКРЕ "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ" від 12.07.2000 № 759, алгоритм визначає послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів. Отже, зазначає апелянт, ВАТ "Харківгаз" зобов'язано Договором оплачувати отриманий від ДК „Газ України" природний газ в межах коштів, отриманих від населення, як споживачів природного газу, при цьому розподіл коштів здійснюється за участю уповноваженого банку, тобто без безпосереднього втручання ВАТ "Харківгаз" в процес розрахунків. За Договором № 337 від 17.06.2002 р., укладеним між ВАТ „Харківгаз" та ВАТ "Мегабанк" ("Єдиний розрахунковий центр"), банк зобов'язується суму коштів, прийнятих від населення за спожитий природний газ згідно підтвердженого переліку платників за надані послуги за поточний місяць, перераховувати на рахунок "Клієнта".
ВАТ "Харківгаз" оплатило ДК "Газ України" в повному обсязі вартість природного газу, переданого безпосередньо населенню, що підтверджується розрахунком ДК „Газ України", в якому зазначено, що всі платежі здійснювались як розподіл коштів (які надійшли від населення) у відповідності до постанови НКРЕ від 12.07.2000 № 759 за Договором.
Отже, на думку апелянта, оскільки ДК „Газ України" не було визначено в договорі порядку компенсації йому ВАТ „Харківгаз" вартості підсумкових втрат газу, ВАТ „Харківгаз" не мало прибутку у2002році, у зв'язку з чим не зобов'язано ні договором, ні нормативними актами відшкодовувати за рахунок власних коштів позивачу за первісним позовом вартість підсумкових втрат природного газу. ВАТ „Харківгаз" зобов'язано договором оплачувати отриманий природний газ в межах коштів, отриманих від населення, як споживачів природного газу, при цьому розподіл коштів здійснюється за участю уповноваженого банку, тобто без безпосереднього втручання ВАТ „Харківгаз" в процес розрахунків.
Таким чином, на думку апелянта, оскільки вартість "комерційних втрат" природного газу не же вважатися боргом, безпідставно стягнені з ВАТ "Харківгаз" також й інфляційні та 3 % річних на цю суму.
Позивач за первинним позовом, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, надав заперечення на апеляційну скаргу в яких вважає рішення господарського суду Харківської області законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Наказу НАК "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 року N 79 «Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи»у пункті 2.3.4.2. зазначено: «Комерційні втрати, що мають місце в ГТС та ГРМ, виникають з таких причин: недоліки у методах обліку газу; неврахований газ через недостовірність результатів вимірювання приладами обліку; втрати газу через витоки внаслідок понаднормативної нещільності елементів ГТС та ГРМ; втрати газу на врізки газопроводів, підключення нового обладнання; втрати газу, видаленого із системи з різних причин, але невідомо, скільки і ким, і тому це - неврахований газ (аварії, несанкціонований відбір - крадіжки); втрати газу, що втрачений або неврахований в ГТС ГРМ з будь-якої іншої причини.»Отже позивач зазначає, що характер причин комерційних втрат є виключно технічним. Зазначені комерційні втрати стосуються відносин Позивача та Відповідача, які визначені договором постачання природного газу, в силу фізичного виконання договору, фізичної передачі природного газу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження встановлено, що 28 грудня 2001р. між сторонами було укладено договір №06/01-803-00000001 на постачання природного газу для потреб населення. Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов'язався передати відповідачеві в 2002 році природний газ для потреб населення, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. У відповідності до п.2.1. договору сторони визначили обсяг природного газу, який буде передано за договором, з врахуванням комерційних втрат.
У відповідності до п.4.1. Договору в редакції Протоколу розбіжностей від 25.01.2002р. ціна за 1000 кубічних метрів газу при наявності газових лічильників без ПДВ складає 96,58 грн., крім того 20% ПДВ -19,316, всього 115,896 грн.; при відсутності газових лічильників без ПДВ - 109,08 грн., крім того 20 % ПДВ-21,816 грн., всього 130,896 грн..
Згідно з п.4.3 Договору, в редакції Протоколу розбіжностей від 25.01.2002р., ціна на газ та порядок розрахунків, що вказані в даному договорі, визначені на день його підписання, можуть змінюватись за рішенням компетентних органів України. У разі зміни ціни чи порядку розрахунків за газ нові ціни та порядок розрахунків є обов'язковими для сторін за даним договором.
У відповідності до п.5.1. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 25.01.2002р. розрахунки за газ мають здійснюватись шляхом перерахування на рахунок постачальника коштів з розподільного рахунку відповідача згідно постанови НКРЕ „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК „Нафтогаз України" за поставлений природний газ" від 12.07.2001р. № 759. Остаточні розрахунки за фактично спожитий газ протягом місяця поставки здійснюються до 20 числа наступного за звітним.
Протоколом розбіжностей від 25.01.2002р. розділ 5 договору доповнено п.5.3. наступного змісту: Покупець ( ВАТ „Харківгаз") відшкодовує Постачальнику ( ДК " Газ України") вартість комерційних втрат за підсумками фінансового року.
Згідно з п. п. 3.3., 3.4. Договору приймання-передача газу, поставленого у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу.
Актами передачі-приймання природного газу за 2002 рік, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи, визначені обсяги газу, що були реалізовані населенню за наявності газових лічильників і за відсутності газових лічильників та в актах окремо зазначені обсяги, ціна та вартість "комерційних втрат" ( відтоків, (притоків) ) природного газу.
При дослідженні цих актів колегією суддів встановлено, що протягом 2002р. позивачем було передано відповідачу за спірним договором 963088,639 тис. куб. м. природного у на загальну суму 119 807 350,29 грн., з яких комерційні втрати складають 48551,371 тис. куб. м. на загальну суму 6355346,53 грн. Відповідачем рахунок оплат за договором сплачено 113840311,19 грн. (з урахуванням 3335,41 грн. проведеного заліку зустрічних однорідних вимог).
Колегія судді вважає необхідним відмітити, що відповідно до Наказу НАК "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 року N 79 «Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи»у пункті 2.3.4.2. зазначено: «Комерційні втрати, що мають місце в ГТС та ГРМ, виникають з таких причин: недоліки у методах обліку газу; неврахований газ через недостовірність результатів вимірювання приладами обліку; втрати газу через витоки внаслідок понаднормативної нещільності елементів ГТС та ГРМ; втрати газу на врізки газопроводів, підключення нового обладнання; втрати газу, видаленого із системи з різних причин, але невідомо, скільки і ким, і тому це - неврахований газ (аварії, несанкціонований відбір - крадіжки); втрати газу, що втрачений або неврахований в ГТС ГРМ з будь-якої іншої причини.»Отже позивач зазначає, що характер причин комерційних втрат є виключно технічним. Зазначені комерційні втрати стосуються відносин Позивача та Відповідача, які визначені договором постачання природного газу, в силу фізичного виконання договору, фізичної передачі природного газу.
Оскільки п.5.3. договору в редакції протоколу розбіжностей від 25.01.2002р.
встановлений обов'язок відповідача за первісним позовом щодо відшкодування Постачальнику ( ДК " Газ України") вартості комерційних втрат за підсумками фінансового року, а щомісячними актами приймання-передачі природного газу за 2002 рік сторонами визначені обсяги комерційних втрат ( утоків, притоків ) та їх ціна, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що твердження ВАТ „Харківгаз" щодо відсутності його обов'язку по їх відшкодуванню не ґрунтується на умовах Договору №06/01-803-00000001 та вимогах діючого законодавства.
Погоджуючи щомісячні обсяги постачання природного газу сторони значили, що частина переданого відповідачу природного газу втрачена у
технологічному процесі і ціну цього газу розрахували за роздрібною ціною на газ для населення за відсутності лічильників газу, затвердженою Національною Комісією регулювання електроенергетики України. Зазначені обсяги відповідачем не оспорюються і визначені як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного газу населенню, а оскільки весь обсяг природного газу придбано у позивача оплатно, то і обсяг цих втрат повинен вестись відповідачем з відповідним правом, у разі від'ємного значення цієї різниці зарахувати вартість газу до доходу за звітний період, чи врахувати негативне значення цієї величини у собівартість наданих послуг, що передбачено Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженим наказом НАК „Нафтогаз України" від 09.08.1999р., зареєстрованим Міністерством юстиції України від 13.09.1999р. за №617/3910, яке втратило чинність за Наказом НАК „Нафтогаз" України від 09.06.2004р.№ 326 у зв'язку з затвердженням Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004р. № 112 Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах".
Крім того, у відповідності до п. п.1.1.; 2.1. Договору відповідач прийняв у власність відповідний обсяг природного газу з врахуванням комерційних втрат, тому ризики щодо придбаного за договором несе відповідач з часу приймання загального обсягу газу, незалежно від напрямків його використання. Оскільки обсяги природного газу та його ціна сторонами були узгоджені, ВАТ „Харківгаз" зобов'язаний здійснити повний розрахунок за договором за отриманий природний газ.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідачем не надано доказів про погашення решти основного боргу в розмірі 5 967 039,10 грн., яка підтверджена матеріалами справи, за Договором №06/01-803-00000001 на постачання природного газу від 28.12.2001р.
Отже, своїми діями відповідач за первісним позовом порушив умови договору та вимоги статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення спірних відносин, з ст.526 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004р., якими передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача за первісним позивом про стягнення 5 967 039,10 грн. основного боргу.
Колегія суддів зазначає, що дійсно відповідно постанови НКРЕ "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ" від 12.07.2000 № 759, алгоритм визначає послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, тобто визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ однак цей Алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу за Договором на постачання природного газу від 28.12.2001р. Вимоги позивача за первісним позовом не стосуються коштів, що надходили на розподільний рахунок від споживачів природного газу і не є власністю ВАТ „Харківгаз", якими відповідач за первісним позовом не має права розпоряджатись. Вимоги позивача випливають із договірних відносин, а саме п. 5.1. Договору на постачання природного газу від 28.12.2001р. в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 25.01.2002р.
У відповідності із ст.214 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних відносин, та ст.625 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.
Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999р. №1136-IV "Про внесення змін до статті 214 ЦК Української РСР", цей Закон не поширюються а правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. У зв'язку з введенням в дію Цивільного кодексу України з 01.01.2004р. цей закон втратив чинність. Оскільки Договором передбачалось постачання природного газу для потреб населення, а заборгованість виникла, в тому числі і внаслідок прострочення оплати населенням комунальних послуг відповідачу, то на спірні правовідносини розповсюджується дія вищевказаного Закону і інфляційні та річні протягом 2003р. не повинні нараховуватись.
З урахуванням викладеного, враховуючи період їх нарахування починаючи з січня 2003року, судом першої інстанції правомірно відмовлено в частині стягнення 458367,33 грн. інфляційних та 183262,11 грн. 3% річних та задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 882289,03грн. та річних в сумі 190661,23 грн.
Колегією суддів встановлено, що згідно з п. 6.2 договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем за первісним позовом за період з 07.02.2004р. по 07.02.2005р. нарахована пеня в сумі 32 251,46 грн.
У відповідності до п.5 розділу №9 Прикінцевих положень Господарського кодексу країни, який набрав чинності з 01.01.2004р., положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення господарських зобов'язань, вчинених до набрання чинності відповідними положеннями цього кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.
Згідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. З урахуванням строків оплати за договором за січень-грудень 2002р. нарахування пені за період з 07.02.2004р. по 07.02.2005р. є безпідставним.
Також, позивачем за первісним позовом нарахований штраф у відповідності до ст.231 Господарського кодексу України в розмірі 7%, однак таке нарахування є безпідставним, оскільки у відповідності до умов договору передбачена певна відповідальність у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань. Крім того, безпідставним є застосування позивачем за первісним позовом ст.231 Господарського кодексу України, оскільки у відповідності до прикінцевих положень Господарського кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності та за порушення господарських зобов'язань ці положення застосовуються в разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, тобто після 01.01.2004р.
Стосовно відмови судом першої інстанції у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 161,162 ЦК УРСР та ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Пунктом 5.3. Договору на постачання природного газу від 28.12.2001р. в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 25.01.2002р. встановлений обов'язок ВАТ „Харківгаз" по відшкодуванню Постачальнику ( ДК " Газ України") вартості комерційних втрат. ВАТ „Харківгаз" не звертався до суду з позовом про зміну умов договору, зокрема, в частині виконання зобов'язання з відшкодування вартості комерційних втрат, таким чином і не сає підстав для визнання права відповідача за первісним позовом на їх невідшкодування за договором № 06/01-803 від 28.12.2001р.
Стосовно заліку зустрічних однорідних вимог, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що статтею 602 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав у разі яких не допускається зарахування зустрічних однорідних позовних вимог. При дослідженні матеріалів справи встановлено, що при проведенні зарахування на суму 388335,41 грн. було дотримано вимоги, які є необхідними для зарахування у відповідності до ст.601 ЦК України, тому вимоги ВАТ „Харківгаз" за зустрічним позовом є безпідставними.
Таким чином, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статтей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2006р. по справі № 33/22-05 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді