Справа № 428/3479/13-к
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2013 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Посохова І.С.,
при секретарі - Колядінцевій П.В.,
за участю прокурора - Ісаєвої А.В.,
потерпілої - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька кримінальне провадження № 12013030370001177 за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька, українця, громадянина України, не одруженого, освіта повна середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 21.08.1996 р. Новоайдарським р/с Луганської області за ст. 140 ч. 3 КК України (1960) до 4 р. позбавлення волі, згідно ст. 45 КК України засуджений умовно з випробувальним терміном 2 р.; 2) 17.12.1996 р. Новоайдарським р/с Луганської області за ст. 140 ч. 3 КК України (1960) до 3 р. позбавлення волі, згідно ст. 42 ч. 3 КК України приєднана не відбута частина покарання за вироком Новоайдарського р/с Луганської області від 17.12.1996 р., остаточно 3 р. 3 м. позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 18.09.1998 р. згідно акту амністії; 3) 18.02.2000 р. Сєвєродонецьким м/с за ст.ст. 141 ч. 2, 229-6 КК України (1960) до 3 р. позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 27.06.2002 р. умовно-достроково на не відбутий строк 1 м. 29 дн.; 4) 18.07.2003 р. Сєвєродонецьким м/с за ст. 309 ч. 2 КК України (2001) до 2 р. 3 м. позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 10.08.2004 року умовно-достроково на не відбутий строк 8 м. 11 дн.; 5) 10.12.2004 р. Сєвєродонецьким м/с за ст. 190 ч. 2 КК України (2001) до 1 р. 11 м. позбавлення волі, згідно ст. 71 КК України приєднана не відбута частина покарання за вироком Сєвєродонецького м/с від 18.07.2003 р., остаточно 2 р. позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 27.09.2006 р. за відбуттям строку покарання; 6) 22.06.2007 р. Сєвєродонецьким м/с за ст. 186 ч. 2 КК України (2001) до 2 р. 5 м. позбавлення волі; 7) 05.11.2009 р. Сєвєродонецьким м/с за ст. 307 ч. 2 КК України (2001) до 2 р. 6 м. позбавлення волі, згідно ст. 71 КК України приєднана не відбута частина покарання за вироком Сєвєродонецького м/с від 22.06.2007 р., остаточно 2 р. 7 м. позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 14.02.2012 р. за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 29 березня 2013 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, маючи злочинний намір на викрадення чужого майна, повторно, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись з дозволу власника в приміщенні квартири АДРЕСА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_1, а саме:
- мобільний телефон «FLY» модель TS 100, був у вжитку, вартістю 350 гривень;
- ноутбук «Lenovo» модель G560LP6200F52G500PMGW36, був у вжитку, вартістю 1800 гривень;
- DVD-плеєр марки «Samsung» модель DVD-C350/XER, був у вжитку, вартістю 120 гривень;
- DVD -плеєр марки «Rainford» модель DVD-3300, був у вжитку, вартістю 120 гривень;
- телевізор марки «Samsung» модель PS-43E450AIWXUA, був у вжитку, вартістю 4140,90 гривень;
- цифрову фотокамеру марки «Casio» модель EX-Z80PK, була у вжитку, вартістю 400 гривень;
- шубу жіночу торгової марки «MEILIRONG», була у вжитку, вартістю 2 870 гривень;
- піджак чоловічий торгової марки «FERRE», був у вжитку, вартістю 570 гривень;
- плащ жіночий торгової марки «IPEKDERI», був у вжитку, вартістю 427,50 гривень;
- куртку жіночу торгової марки «VENERE», була у вжитку, вартістю 65 гривень;
- куртку чоловічу торгової марки «XIONGGE», була у вжитку, вартістю 660 гривень;
- сумку спортивну, яке не має матеріальної вартості для потерпілої, чим завдав потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 11 523 гривні 40 копійок.
25 квітня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України.
Згідно з даною угодою обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, остаточно примирився з потерпілою та відшкодував їй матеріальну шкоду у повному обсязі, жодних претензій потерпіла ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не має. Сторони дійшли згоди щодо покарання, яке повинен понести ОСОБА_2, у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КПК України та КК України, тому просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
У судовому засіданні потерпіла та обвинувачений підтримали угоду про примирення та просили суд її затвердити.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з того, що обвинувачений без застереження визнав свою винуватість у зазначеному діянні, вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України, що відповідає умовам призначення покарання за ч. 2 ст. 185 КК України. В угоді також передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а кваліфікація дій обвинуваченого є правильною. Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є правопорушенням середньої тяжкості. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Долю речових доказів по справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 314, 368-370, 373, 374, 471, 474, 475 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
Угоду про примирення від 25 квітня 2013 року, укладену між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 затвердити.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази по справі - мобільний телефон «FLY» модель TS 100, ноутбук «Lenovo» модель G560LP6200F52G500PMGW36, DVD-плеєр марки «Samsung» модель DVD-C350/XER, DVD-плеєр марки «Rainford» модель DVD-3300, телевізор марки «Samsung» модель PS-43E450AIWXUA, шубу жіночу торгової марки «MEILIRONG», піджак чоловічий торгової марки «FERRE», плащ жіночий торгової марки «IPEKDERI», куртку жіночу торгової марки «VENERE», куртку чоловічу торгової марки «XIONGGE», сумку спортивну, які передані на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_1 - залишити останній.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення товарознавчої експертизи у сумі 978 гривень 88 копійок.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
СУДДЯ І.С. ПОСОХОВ