ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2013 р. Справа № 922/2142/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Каднай С.В., директор,
апелянта - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Західної об"єднаної державної податкової інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області (вх. №2963 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 року у справі № 922/2142/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд", Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3", м. Харків,
про визнання права власності
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3", відповідача, про визнання права власності на майно: 1) Автобетонозмішувач 580611 СБ-172АХ-0162 173; 2) Автобетонозмішувач 580611 СБ-172АХ-0165 174; 3) КрАЗ 6510-01 175; 4) Опалубку д/гориз. перекриттів; 5) Ультразвуковий модуль ВЕТАLaser 87; 6) Гусеничний дизельелектричний кран 64; 7) Екскаватор JS160W 11156ЕА 114; 8) Грузовий автокран КТА 25 КрАЗ 65101 118.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2013 року у справі №922/2142/13 (суддя Бринцев О.В.) позов було задоволено.
Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" на майно, що зазначене у позові.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 8000,00 грн. судового збору.
Особа, яка не приймала участі у справі- Західна об"єднана державна податкова інспекція м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області з рішенням місцевого господарського суду не погодилася, вважає, що вказане рішення порушує її права, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року по справі №820/2627/13-а Західній об"єднаній державній податковій інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області надано дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.
При цьому, спірне у даній справі майно на даний час належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3", про що свідчать акти опису майна, акти про проведення перевірки стану збереження майна платника та перебуває у податковій заставі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Західної об"єднаної державної податкової інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.10.2013 року на 09:30 год.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.2013 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники позивача та апелянта у судове засідання 17.10.2013 року не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102211970536 та № 6102211970544 про вручення їм копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
17.10.2013 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із неможливістю прибуття повноважного представника.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення його представника унеможливить розгляд даної справи.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та апелянта за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 14 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3", покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" , продавцем, було укладено договір поставки № 1405/1, відповідно до пунктів 1.1.-2.1. якого продавець передав покупцеві у власність товари: крани баштові; крани гусеничні; дизель електричного крану; підйомник, а відповідач зобов'язувався оплатити вартість товару, що становить 1939147,20 грн. з ПДВ.
Станом на 30.09.2009р. основні засоби, такі як: автобетонозмішувач 580611 СБ-172АХ-0162 173; автобетонозмішувач 580611 СБ-172АХ-0165 174; КрАЗ 6510-01 175; опалубка д/гориз. перекриттів; ультразвуковий модуль ВЕТАLaser 87; гусеничний дизельелектричний кран 64; екскаватор JS160W 11156ЕА 114; грузовий автокран КТА 25 КрАЗ 65101 118 знаходяться на балансі відповідача, про що свідчить Витяг з розшифровки балансу ТОВ "Будівельно-монтажне управління № 3".
14 грудня 2009 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 1412/1, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов'язується продати, а позивач зобов'язується купити та оплатити вартість транспортних засобів та техніки згідно з переліком, який є невід'ємною частиною договору.
У пункті 1.3. договору купівлі-продажу сторони встановили, що право власності на товар переходить від продавця (відповідача) покупцю (позивачу) в момент підписання акту приймання-передачі товару.
У відповідності до пункту 3.4. договору купівлі-продажу одночасно з передачею товару сторони підписують акт приймання-передачі товару.
14 грудня 2009 року між відповідачем та позивачем був підписаний акт приймання-передачі товару, відповідно до пункту 1 якого відповідач передав позивачу згідно з договором купівлі-продажу № 1412/1 від 14.12.2009р. наступний товар: 1) автобетонозмішувач 580611 СБ-172АХ-0162 173; 2) автобетонозмішувач 580611 СБ-172АХ-0165 174; 3. КрАЗ 6510-01 175; 4) опалубка д/гориз. перекриттів; 5) ультразвуковий модуль ВЕТАLaser 87; 6) гусеничний дизельелектричний кран 64; 7) екскаватор JS160W 11156ЕА 114; 8) грузовий автокран КТА 25 КрАЗ 65101 118. Загальна вартість товару склала 399565,00 грн.
Фактично весь цей час транспортні засоби та техніка, що належать позивачу за договором купівлі-продажу № 1412/1 від 14.12.2009р. знаходилися у відповідача.
15.01.2010 року між позивачем та відповідачем було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони визнали, що відповідач має перед позивачем непогашене зобов'язання за договором № 1405/1 від 14.05.2009р., а позивач в свою чергу має непогашене зобов'язання перед відповідачем за договором № 1412/1 від 14.12.2009 р., строк виконання яких настав.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги.
Зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
В пункті 5 зазначеного акту сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги по зобов'язанням один одного, в результаті чого зобов'язання позивача перед відповідачем припинено, а зобов'язання відповідача перед позивачем частково припинено.
25 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив передати належне йому на підставі договору купівлі-продажу № 1412/1 від 14.12.2009р. майно.
Однак, як вірно встановив господарський суд першої інстанції, вказана вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно. При цьому, право власності у позивача виникло внаслідок обставин, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків - укладання та виконання сторонами договору купівлі-продажу № 1412/1 від 14.12.2009 року, грошове зобов'язання позивача за яким перед відповідачем є припиненим, виходячи із проведеного між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно із статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимог статті 4-3 та статті 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, доказів в обґрунтування своєї правової позиції по справі суду не надав.
А тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року по справі №820/2627/13-а Західній об"єднаній державній податковій інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області надано дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.
При цьому, спірне у даній справі майно на даний час належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3" та перебуває у податковій заставі, про що свідчать акти опису майна, акти про проведення перевірки стану збереження майна платника, яке перебуває у податковій заставі.
Однак, колегія суддів вважає, що такі посилання не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на таке.
Апелянтом в обгрунтування апеляційної скарги було додано до неї наступні докази:
1) копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3" на адресу Начальника ДПІ Ленінського району м. Харкова, згідно з яким відповідач надає для опису до податкової застави наступні основні засоби:
гусеничний дизельелектричний кран - 77626,02 грн.;
екскаватор JS160W11156EA - 132133,16 грн.;
автобетонозмішувач СБ-172-АХ-0162 - 30609,98 грн.;
автобетонозмішувач СБ-172-АХ-0165 - 35489,39 грн.;
опалубка д/гориз. перегкриття - 367505,00 грн.;
ультразвуковий модуль ВЕТА Laser -115005,00 грн.;
2) копії технічних поспортів на транспортні засоби;
3) копію договору купівлі-продажу №2289-12/2009 від 15.12.2009 року, укладеного між ТОВ "Трансбудмонтаж", продавцем, та ТОВ "Будівельно-монтажне управління № 3", покупцем, транспортного засобу КАМАЗУ 53229С, 2004 року випуску, оранжевого кольору, кузов №ХТС 53229642221404, шасі ХАС №726221;
4) копію договору купівлі-продажу №2290-12/2009 від 15.12.2009 року, укладеного між ТОВ "Трансбудмонтаж", продавцем, та ТОВ "Будівельно-монтажне управління № 3", покупцем, транспортного засобу КАМАЗ 53229С, 2004 року випуску, сірого кольору, кузов №ХТС 53229642220709, техпаспорт ХАС№726217;
5) копію акту приймання-передачі, згідно з яким (мовою оригінала): "ООО "Укртрансстроймонтаж" в лице директора Кичманюк В.И. передал, а ООО "СМУ№3" в лице директора Пилипенко А.Н. принял согласно договора №2290-12/2009 от 15.12.2009 транспортное средство: автобетоносмеситель 580611 СБ-172АХ-0162 на сумму 36731,98 грн.";
6) копію акту приймання-передачі, згідно з яким (мовою оригінала): "ООО "Укртрансстроймонтаж" в лице директора Кичманюк В.И. передал, а ООО "СМУ№3" в лице директора Пилипенко А.Н. принял согласно договора №2289-12/2009 от 15.12.2009 транспортное средство: автобетоносмеситель 580611 СБ-172АХ-0165 на сумму 42587,27 грн.";
7) копію видаткової накладної №1-00000009 выд 29.05.2009 рок на отримання ТОВ "СМУ №3", отримувачем, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудтрейд" товару у кількості 38 одиниць всього з НДС 3166617,36 грн.;
8) копію рішення Державної податкової інспекції Ленінського району м. Харкова №8/24-057 від 12.04.2011 року №2500/10/24-020 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління № 3" у податкову заставу.
Однак, зі змісту вказаних документів вбачається, що вони містять дані, які не можуть свідчити про перехід у власність саме відповідача та саме спірного майна, оскільки ці документи не містять індивідуалізуючих ознак спірного майна у всій сукупності, а також стосуються юридичних осіб із іншим найменуванням: ТОВ "СМУ №3", ТОВ "Трансбудмонтаж", ООО "Укртрансстроймонтаж".
Отже, вказані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами набуття відповідачем права власності на спірне майно та перебування цього майна у податковій заставі.
Крім того, як вже зазначалося вище, позивач фактично набув право власності на спірне майно 14.12.2009 року на підставі пункту 3.4. договору купівлі-продажу від 14.12.2009 року одночасно із підписанням відповідного акту приймання-передачі від 14.12.2009 року, а також на підставі підписаного 15.01.2010 року між позивачем та відповідачем акту зарахування зустрічних однорідних вимог.
Проте, рішення Державної податкової інспекції Ленінського району м. Харкова №8/24-057 №2500/10/24-020, на яке посилається апелянт в апеляційній скарзі, було прийнято 12.04.2011 року, коли власником спірного майна фактично був позивач, а не відповідач, відносно якого Державною податковою інспекцією Ленінського району м. Харкова було прийнято вказане рішення про опис майна у податкову заставу.
При цьому, перелік майна, яке має передаватися в податкову заставу, у вказаному рішенні взагалі відсутній.
Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення спірне майно перебувало у власності позивача, у зв"язку з чим це рішення не стосується інтересів Західної об"єднаної державної податкової інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області та не впливає на податкову заставу відповідача, на яку посилається апелянт.
Отже, апелянт не навів з урахуванням положень статті 104 ГПК України, які порушення норм матеріального або процесуального права або неповнота рішення були допущені місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року про виправлення описки, у апелянта відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" було витребувано докази на підтвердження надходження й зарахування сум судового збору за подання апеляційної скарги до Державного бюджету України у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Однак, зазначених доказів апелянтом апеляційному господарському суду надано не було, у зв"язку з чим колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Державного бюджету України в особі Західної об"єднаної державної податкової інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області 4000,00 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунку цього державного органу..
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2013 року у справі №922/2142/13 залишити без змін.
Зобов"язати Головне управління Державного казначейства у Харківській області стягнути з Державного бюджету України в особі Західної об"єднаної державної податкової інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 30, код ЄДРПОУ 38773146) 4000,00 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунку Західної об"єднаної державної податкової інспекції м. Харків Головного управління Міндоходів у Харківській області (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 30, код ЄДРПОУ 38773146) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДК у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134567, банк одержувача: Головне управління Державного казначейства у Харківській області, код банку одержувача -851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31210206700003).
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 22.10.2013 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Медуниця О.Є.