ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2013 р.Справа № 923/877/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Ярош А.І., Савицького Я.Ф.
(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 23.10.2013р. №851 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Прокопенко Я.Ю., за довіреністю №1 від 23.01.2013р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екобіотек-Україна"
на рішення господарського суду Херсонської області від 29 серпня 2013 року
по справі №923/877/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екобіотек-Україна"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 13725 грн.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ „Екобіотек-Україна" звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ФО-П ОСОБА_3 13725 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29 серпня 2013 року у справі №923/877/13 (суддя Ємленінова З.І.) у задоволенні позовних вимог ТОВ „Екобіотек-Україна" відмовлено. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем належних доказів на підтвердження підстав поставки товару, а також факту передачі ним та отримання відповідачем товару за видатковою накладною від 12.10.2011р. №12.10-10 не надано, не підтверджено виконання своїх обов'язків належним чином відповідно до умов спірного договору та норм чинного законодавства, з огляду на що у відповідача не виникло відповідного обов'язку оплачувати товар на суму 13725 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, позивач (ТОВ „Екобіотек-Україна") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ „Екобіотек-Україна" задовольнити в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача та сам відповідач (ФО-П ОСОБА_3) у судове засідання не з'явились, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.09.2013р., окрім того, 07.10.2013р. канцелярією Одеського апеляційного господарського суду було отримано від відповідача відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, відповідач просив розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Екобіотек-Україна" за його відсутністю.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Екобіотек-Україна" за відсутністю відповідача у судовому засіданні.
Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 23.10.2013р. №851 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2011р. між ТОВ „Екобіотек-Україна" (постачальник, позивач) та ФО-П ОСОБА_3 (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №7-02/1 (надалі - договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари в асортименті та в кількості, передбаченій накладними.
Згідно з п.1.2 договору товар по даному договору поставляється товарними партіями, розмір яких установлюється в кожному конкретному випадку відповідно до заявки, яку подає покупець в порядку, передбаченому п.3 даного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язався, зокрема, заздалегідь узгоджувати з покупцем дату можливої передачі кожної партії товару; здійснювати поставки товару в адрес покупця відповідно до узгоджених сторонами заявок.
За п.2.2 договору покупець зобов'язався, зокрема, заздалегідь направляти постачальнику замовлення (заявку), в якій відображати всі характеристики товару; оплачувати товар в порядку, встановленому даним договором.
Відповідно до п.3.1 договору покупець заздалегідь узгоджує з постачальником об'єм товару, який поставляється, а також можливі дати відправлення на його адресу конкретної партії товару. Після вказаного узгодження покупець направляє постачальнику заявку на необхідну кількість товару, а постачальник після отримання заявки від покупця здійснює дії по резервуванню та підготовці товару к відвантаженню. Заявки мають бути складені в письмовій формі (по факсу) та мають включати в себе наступну інформацію: місце поставки, найменування товару, його характеристики, кількість, дату можливої поставки та інше.
Сторони також погодили пунктом 3.5 договору поставки, що до кожної партії поставленого товару позивач надає належним чином оформлені наступні документи: товарно-транспортні накладні (з зазначенням асортиментного переліку і кількості товару); витратні накладні (з зазначенням асортиментного переліку, кількості, ціни і загальної вартості товару); документ на підтвердження якості товару (сертифікат відповідності), при необхідності - гігієнічний висновок; інші документи, необхідні для партії товару, яка поставляється. Податкові накладні надаються в порядку, визначеному пунктом 2.1.3 договору.
Приписами п.4.1 договору сторони встановили, що кількість товару, який поставляються, має відповідати кількості, яка попередньо узгоджена з покупцем у відповідному замовленні.
Товар, який поставляється покупцю на даному договору підлягає оплаті на наступних умовах і у вказані строки: передоплата (п.5.2 договору).
За пунктом 5.4 договору підставою для здійснення покупцем оплати є рахунок, виставлений постачальником, а також надання постачальником накладної на кількість товару який поставляється по кожній партії товару.
Даний договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р. (п.9.1 договору).
Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печаткою позивача.
Як стверджує позивач у своїх письмових поясненнях, на виконання умов договору від 07.02.2011р. №7-02/1 останнім було поставлено відповідачу товар (олію соняшникову, рафіновану) на загальну суму 13725 грн., в т.ч. ПДВ. В обґрунтування вказаних тверджень позивачем надано видаткову накладну №12.10-10 від 12.10.2011р. (а.с. 15), яка підписана позивачем, з боку отримувача видаткова накладна підписана ОСОБА_4, без зазначення ініціалів та відомостей стосовно відповідних довіреностей на отримання спірного товару з боку відповідача.
05.03.2012р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію на суму 13725 грн.
Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вищезазначене стало підставою для звернення ТОВ „Екобіотек-Україна" до господарського суду Херсонської області з відповідною позовною заявою.
Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається зі змісту договору поставки від 07.02.2011р. №7-02/1 (п.п.2.2, 2.2.1, 3.1, 4.1) обов'язковою умовою поставки товару за договором є складання та надсилання покупцем постачальнику відповідного письмового замовлення - заявки, в якій мають бути зазначені кількісні та якісні показники товару, дати поставки, тощо.
Матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом неодноразово витребовувались у позивача відповідні заявки, на підставі яких ТОВ „Екобіотек-Україна" поставлявся товар за видатковою накладною №12.10-10 від 12.10.2011р., що підтверджується відповідними ухвалами господарського суду від 18.07.2013р. та від 19.08.2013р., однак, позивачем так і не було надано витребуваних доказів а ні до господарського суду першої інстанції, а ні до апеляційного господарського суду.
Як вбачається зі змісту видаткової накладної №12.10-10 від 12.10.2011р., вказана накладна підписана ОСОБА_4, без зазначення ініціалів та відомостей стосовно наявності відповідних довіреностей на отримання спірного товару з боку відповідача.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до позиції Міністерства фінансів України, викладеної у листі від 31.10.2000р. №053-29151 „Про використання довіреностей приватними підприємцями" довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Таким чином, невиконання підприємцями вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей матиме своїм наслідком порушення встановленого в Україні порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, за які відповідальність встановлена статтею 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційний господарський суд зауважує, що сторонами не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК, на підтвердження наявності відповідних довіреностей, виданих відповідачем ОСОБА_4 для отримання товару від ТОВ „Екобіотек-Україна".
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.5.2 договору сторони погодили, що поставка товару відбувається за умовою передоплати.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, з огляду на ненадання сторонами до суду відповідних заявок на отримання відповідачем товару на суму 13725 грн., довіреностей на отримання такого товару та відсутність передоплати за вказаний товар, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що товар за видатковою накладною №12.10-10 від 12.10.2011р. відповідачем не замовлявся та не отримувався.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідно до умов чинного законодавства та спірного договору у відповідача не виникли зобов'язання щодо сплати 13725 грн. вартості товару.
Решта доказів наданих сторонами не стосуються предмету спору та не підтверджують факт замовлення та отримання відповідачем від позивача товару на суму 13725 грн. і наявності за відповідачем відповідної заборгованості.
З огляду на вищенаведе, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Екобіотек-Україна" про стягнення з ФО-П ОСОБА_3 13725 грн. заборгованості є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи норми законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Екобіотек-Україна" в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екобіотек-Україна" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 29 серпня 2013 року у справі №923/877/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екобіотек-Україна" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 25 жовтня 2013 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош