ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа № Б-39/72-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Фільшиній Н.І.

за участю представників:

кредитора - не з'явився,

ліквідатора - арбітражний керуючий Лєснов С.О., свідоцтво НОМЕР_1 від 25.01.2013 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ (вх. №2956Х/2-8 від 01.10.13) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі №Б-39/72-10

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Миколаїв

до Приватного підприємства "Альянс - Інвест", м. Київ

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі №Б-39/72-10 (суддя Дзюба О.А.) заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" ( далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Банк) про зобовязання ліквідатора Лєснова С.О. здійснити часткове погашення кредиторських вимог залишено без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, матеріалам справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. та прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити, зобов'язати ліквідатора Приватного підприємства "Альянс - Інвест" арбітражного керуючого Лєснова Сергія Олександровича перерахувати грошові кошти, отримані від продажу заставного майна - будівлі торгівельного центру літ. А-3 загальною площею 12 635,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки доводам АТ "Райффайзен Банк Аваль" і запереченням ліквідатора та зробив необгрунтований висновок про те, що задоволення грошових вимог Банку призведе до неможливості проведення ліквідаційної процедури банкрута через відсутність грошових коштів.

На його думку, місцевий господарський суд не надав належної оцінки заяві Банку з вимогою про перерахування грошових коштів, отриманих саме від реалізації частини заставного майна, а грошових коштів, які отримані від реалізації іншого заставного майна Банку (нежитлових будівель в м. Харкові) буде достатньо в повному обсязі для проведення подальшої ліквідаційної процедури ПП "Альянс - Інвест".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ліквідатор боржника надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9896 від 17.10.2013 р.), в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною, необгрунтованою, такою, що не грунтується на дійсних обставинах справи, повністю спростовується наявними доказами, а оскаржувану ухвалу - такою, що прийнята з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р.у справі №Б-39/72-10 залишити без змін.

Так, ліквідатор зазначає, що, дійсно, кошти, отримані від реалізації майна банкрута, що є предметом застави, спрямовуються виключно на задоволення вимог заставодержателя та у першу чергу.

Однак, з аналізу зазначених норм ст. ст. 26 та 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), якими обґрунтована правова позиція Банку, викладена в скарзі, випливає, що строк, у який повинні бути перераховані кошти, одержані від реалізації заставного майна, не встановлений.

При цьому, статтею 32 Закону про банкрутство встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Тобто, з аналізу даної норми вбачається, що лише після того, як ліквідатором у повному обсязі будуть здійснені всі дії, необхідні для ходу ліквідаційної процедури, ліквідатор розпочинає у порядку, встановленому статтею 31 Закону про банкрутство, розрахунки з кредиторами.

Також ліквідатор повідомив про те, що грошові кошти від реалізації заставного майна - об'єкту нерухомості, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодержателем якого являється ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в сумі 19 123 491,46 грн. на даний час перераховано на розрахунковий рахунок останнього та надав в якості доказу платіжне доручення №22 від 05.09.2013 р.

Кредитори, які входять до складу комітету кредиторів, відзивів на апеляційну скаргу не надали, своїх представників у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені.

У відповідності до штампу вихідної кореспонденції канцелярії Харківського апеляційного господарського суду (вих. №014611) копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження були направлені 04.10.2013 р. у кількості дев'яти примірників, що підтверджує належне надіслання процесуального документу - ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 04.10.2013 р. учасникам судового процесу.

В матеріалах справи містяться повідомлення про отримання рекомендованих поштових відправлень, надісланих на адресу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПП "Юридично-інвестиційна група", ПАТ "Укрсиббанк", ПП "Альянс-Інвест", ПП "Апрель 2000", ФОП ОСОБА_5

Заявник апеляційної скарги 16.10.2013 р. надіслав клопотання (вх. №9870) про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з участю його представника в розгляді іншої справи, на підтвердження чого надав копію судової повістки та копію наказу про відрядження.

Ліквідатор проти заявленого клопотання заперечує, вважає, що заявник скарги мав можливість направити для участі у справі іншого представника.

Розглянувши заявлене ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" клопотання та вислухавши думку ліквідатора з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому кредитор, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відрядження іншого представника.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників заявника скарги та комітету кредиторів.

У судовому засіданні 17.10.2013 р. ліквідатор підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та просив відмовити у задоволенні зазначеної апеляційної скарги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи та заперечення, викладені у відзиві, заслухавши пояснення ліквідатора , а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2010 р. за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було порушено провадження у справі №Б-39/72-10 про визнання банкрутом Приватного підприємства "Альянс - Інвест".

Ухвалою попереднього засідання місцевого господарського суду від 02.09.2010 р. затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "Альянс - Інвест", в тому числі, грошові вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 94 176 478,27 грн. як вимоги першої черги, що забезпечені заставою майна боржника.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.01.2012 р. визнано Приватне підприємство "Альянс - Інвест" (код 32158179), зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.08.2002 р. та перереєстрованого 17.12.2009 р. за адресою: 61003, м.Харків, майдан Рози Люксембург,б.2, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута признчено арбітражного керуючого Клочко О.М.

Ухвалою місцевого господарського суду від 10.05.2012 р., залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2012 р. звільнено арбітражного керуючого Клочко О.М. від виконання обов'язків ліквідатора Приватного підприємства "Альянс - Інвест". Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лєснова Сергія Олександровича.

АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з заявою (вх. №11224), в якій просило суд зобов'язати ліквідатора Лєснова С.О. здійснити часткове погашення вимог заставного кредитора у справі, а саме: перерахувати на його користь грошові кошти в сумі 20 359 078,79 грн., отримані від продажу заставного майна - будівлі торговельного центру літ. А-3 загальною площею 12 635, 6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

20.06.2013 р. господарським судом Харківської області винесено оскаржувану ухвалу.

Господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що строк, у який повинні бути перераховані кошти, одержані від реалізації заставного майна, Законом про банкрутство не встановлений, а з аналізу норм ст. 32 вказаного Закону вбачається, що лише після того, як ліквідатором у повному обсязі будуть здійснені усі необхідні дії з реалізації ліквідаційної маси банкрута, він розпочинає у порядку черговості розрахунки з кредиторами.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до п. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статі 26 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються:

вимоги, забезпечені заставою;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати;

витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону, та інші.

Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання черговості задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство" від 17.04.2002 р. у разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку передано в іпотеку або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятися за правилами частини 3 статті 31 Закону. У таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятися вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим працівникам банкрута).

Місцевим господарським судом встановлено та в суді апеляційної інстанції підтверджено ліквідатором, що на час розгляду справи хід ліквідаційної процедури не закінчений, майно, що увійшло до складу ліквідаційної маси у даній справі, не реалізоване у повному обсязі.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу надав перелік не реалізованого нерухомого майна, та зазначив, що для реалізації майна, що увійшло до складу ліквідаційної маси, необхідно укладання договорів із суб'єктом оціночної діяльності, а також із суб'єктом, який має право проводити торги з реалізації майна банкрута.

Також ліквідатор зазначив, що в інтересах кредиторів він продовжує вчиняти дії, направлені на повернення майна боржника до ліквідаційної маси із застосуванням інструменту позовного провадження, що потребує додаткових витрат, пов'язаних із судовими процедурами та отриманням у суб'єктів владних повноважень інформації і документації, необхідної для включення майна до складу ліквідаційної маси.

Отже, для проведення ліквідаційної процедури ліквідатору необхідні кошти та єдиним можливим вирішенням питання щодо продовження ефективного здійснення ліквідаційної процедури в інтересах всіх кредиторів є використання коштів, отриманих від реалізації заставного майна.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з метою недопущення порушення інтересів боржника та його кредиторів, а також затягування ліквідаційної процедури, заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про часткове погашення його кредиторських вимог не підлягає задоволенню.

Стосовно наданого ліквідатором до апеляційного суду в якості доказу у справі платіжного доручення №22 від 05.09.2013 р. про сплату 19 123 491,46 грн. на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з зазначенням платежу "погашення кредиторських вимог 1 черги у справі №Б-39/72-10 про банкрутство ПП "Альянс-Інвест" від реалізації об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Без ПДВ" колегія суддів зазначає, що воно не може бути прийнято в якості належного доказу у справі в розумінні ст. 32 ГПК України, оскільки на зазначеному платіжному дорученні відсутня відмітка банківської установи про проведення даного платежу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі №Б-39/72-10 в частині відмови в задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про часткове погашення його кредиторських вимог винесена у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги та не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі №Б-39/72-10 має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 101, 102 п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2013 р. у справі №Б-39/72-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 22.10.2013 року.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.