ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

29 серпня 2013 р. (12:36) Справа №801/6330/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Маргарітова М.В., судді Кудряшової А.М., судді Кузнякової С.Ю., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету по земельним ресурсам, Державного агентства земельних ресурсів України

про визнання незаконною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій

за участю:

позивача - ОСОБА_1

від відповідача (Ради міністрів Автономної Республіки Крим) - представники Волошина Л.О., Гладких О.В., Соловйова К.В.

від відповідача (Республіканського комітету по земельним ресурсам Державного агентства земельних ресурсів України) - представник Мешок С.В.

від відповідача (Державного агентства земельних ресурсів України) - представник Мешок С.В.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ради міністрів АР Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, Державного агентства земельних ресурсів України, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.78-84), просить:

- визнати незаконною бездіяльність Ради міністрів АР Крим щодо неприйняття постанови про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки на умовах оренди рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва із земель запасу Сонячнодолинської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту в строк, передбачений Законом;

- визнати протиправною відмову викладену у висновку Ради міністрів АР Крим та Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 21.11.2012р. №2/912 при розгляді проекту розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам";

- зобов'язати Раду міністрів АР Крим передати для розгляду та прийняття рішення додані до проекту розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам" з земель запасу Сонячнодолинської сільської ради за межами населених пунктів матеріали, сформовані в рамках підготовки та доопрацювання вказаного проекту розпорядження в період часу з 09.04.2012р. по 14.06.2013р. в Державне агентство земельних ресурсів України протягом 5 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили;

- зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України розглянути та прийняти рішення по матеріалам, сформованим в рамках підготовки та доопрацювання проекту розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам" з земель запасу Сонячнодолинської сільської ради за межами населених пунктів за місцем розташування земельної ділянки згідно доданої до клопотання позивача викопіровки з плану внутрішньогосподарської організації території протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звертався до Ради Міністрів АР Крим з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва із земель запасу Сонячнодолинської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту. Між тим, на даний час це питання, в порушення вимог земельного законодавства, позитивно не вирішено, що ї стало підставою для звернення до суду.

Також на думку позивача, висновком Ради міністрів АР Крим від 21.11.2012р. №2/912 йому було необґрунтовано відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в зв'язку з чим така відмова є протиправною.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів заперечували щодо позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні, зазначили, що клопотання позивача та додані документи були спрямовані Республіканському комітету по земельних ресурсах АР Крим, оскільки головним виконавцем проектів актів Ради міністрів АР Крим з земельних питань є саме цей орган.

Представники відповідачів також зазначили, що позивачем були надані клопотання різного змісту, які були розглянути Радою міністрів АР Крим та Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим, та за результатом розгляду надана відповідь щодо не можливості підготовки проекту розпорядження про надання дозволу на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки у власність. За результатом розгляду останнього клопотання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим був підготовлений проект розпорядження, разом з тим матеріали були повернуті на доопрацювання та підготовки відповідного проекту розпорядження у зв'язку з їх невідповідністю вимогам діючого законодавства.

Окрім цього, представники відповідачів вказують, що на даний час питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення не віднесені до повноважень Ради міністрів АР Крим, а вимоги до Державного агентства земельних ресурсів України є передчасними, оскільки позивач не звертався до Державного агентства земельних ресурсів України, при цьому, можливість передачі документів для вирішення вказаного питання вимогами земельного законодавства взагалі не передбачена.

Правова позиція відповідачів викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до Ради міністрів Автономної Республіки Крим з заявами:

- від 31.08.2011р., в якій просить відповідно до ст.ст. 51, 116, 118, 121 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки рекреаційного призначення для дачного будівництва площею 0,1000 га, розташованого за межами населених пунктів Сонячнодолинської сільської ради м. Судак. Отримання цієї заяви Радою міністрів Автономної Республіки Крим підтверджується відміткою про отримання зробленої на екземплярі заяви позивача та даними реєстраційно - контрольної картки.

- від 26.03.2012р., в якій позивач просить відповідно до ст.ст. 59, 123, 124 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення на умовах оренди земельної ділянки рекреаційного призначення для дачного будівництва площею 0,1000 га, розташованого за межами населених пунктів Сонячнодолинської сільської ради м. Судак. Отримання цієї заяви Радою міністрів Автономної Республіки Крим підтверджується відміткою про отримання зробленої на екземплярі заяви позивача та даними реєстраційно - контрольної картки.

- від 14.06.2013р., в якій позивач просить відповідно надати земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, розташовану за адресою: м. Судак, Зона, 21, Квартал 001. Отримання цієї заяви не заперечується Радою міністрів Автономної Республіки Крим і підтверджується даними реєстраційно - контрольної картки.

З викладеного вбачається, що позивач звертався до відповідача (Ради міністрів Автономної Республіки Крим) з заявами, в яких ставив питання про надання йому земельних ділянок.

Отримання цих заяв Радою міністрів Автономної Республіки Крим підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення позивача до Ради міністрів АР Крим) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 16 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення позивача до Ради міністрів АР Крим) до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і республіканських програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом;

д) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень Ради міністрів АР Крим Автономної Республіки Крим щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, згідно п.6 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення позивача до Ради міністрів АР Крим), було віднесено передачу земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно абз. 3 п. 12 розділу Х Перехідні положення до розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

З 01.01.2013 ст. 122 Земельного кодексу України викладена у новій редакції, ч. 7 якої встановлює, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення позивача до Ради міністрів АР Крим) було встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення позивача до Ради міністрів АР Крим) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного компетентного органу. Також вказаною нормою встановлені вимоги до такого клопотання та до порядку його подачі.

З положень до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України вбачається, що відповідний компетентний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

На час звернення позивача до Ради міністрів АР Крим з заявою від 26.03.2012р., в якій він просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення на умовах оренди земельної ділянки, діяла редакція ст. 123 Земельного кодексу України, частинами 2,3 якої було встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 1 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктами 3,5,6 розділу І Регламенту Ради міністрів Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 23.09.1998р. №295 (станом на час звернення позивача з заявою від 31.08.2011р.) було встановлено, що Рада міністрів на основі та на виконання Конституції України, законів України, актів і доручень Президента України і актів і доручень Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим видає акти Ради міністрів, обов'язкові для виконання на території Автономної Республіки Крим. Рада міністрів приймає постанови і розпорядження. Розпорядження носять організаційно-розпорядливий характер. Розпорядження не можуть відміняти, а також вносити зміни в постанови Ради міністрів.

Пунктом 1.3 розділу І Регламенту Ради міністрів Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Ради міністрів АР Крим від 23.09.1998р. №295 (станом на час звернення позивача з заявами від 26.03.2012р. та 14.06.2013р.) встановлено, що Рада міністрів є колегіальним органом, який здійснює свої повноваження шляхом ухвалення рішень на засіданнях.

З положень вказаних вище норм вбачається, що за результатом розгляду заяв позивача про надання земельних ділянок Рада міністрів АР Крим повинна була прийняти відповідне рішення, яке б свідчило про задоволення або відмову у задоволенні питань порушених у таких заявах.

У ході розгляду справи позивач пояснив суду, що рішення Ради міністрів АР Крим по вказаних заявах не приймалися і йому не надсилалися.

Відповідачем, в порядку ч.2 ст. 71 КАС України, не надані суду, а судом не виявлені належні докази прийняття РРРадою міністрів АР Крим протягом встановлено нормами ЗК України місячного строку відповідного рішення за результатом розгляду заяв позивача.

Суд виходить з того, що згідно наведених правових норм розгляд зазначених клопотань можливий шляхом прийняття відповідного рішення або позитивного, або негативного, яке є актом індивідуальної дії, тобто є юридичною формою рішення владного суб'єкту - офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки та спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, та який має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Крім того, суд звертає увагу Раду міністрів АР Крим, що іншій моделі поведінки законодавче для Ради міністрів АР Крим не визначено.

Певні зміни діючого законодавства не звільняють Раду міністрів АР Крим від розгляду клопотань позивача та прийняття за результатом їх розгляду відповідного рішення.

Отже, отримавши клопотання позивача у Ради міністрів АР Крим виник відповідний обов'язок розглянути це клопотання та прийняти за результатами розгляду у визначений законом строк відповідне рішення.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність з неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяв позивача від: 31.08.2011р., 26.03.2012р. та 14.06.2013р., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в цінній частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо вимог про визнання протиправною відмову викладену у висновку Ради міністрів АР Крим та Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 21.11.2012р. №2/912 до проекту розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам".

З аналізу вказаного висновку вбачається, що він є документом, що був підготовлений в процесі вирішення питання про надання або не надання дозволу на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок.

Даний висновок підписаний першим заступником керівника апарату Ради міністрів АР Крим і адресований Республіканському комітету по земельних ресурсах АР Крим.

Вказаний висновок містить оцінку підготовленого Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим проекту вимогам діючого законодавства та його оформлення, результатом якої у висновку вказана рекомендація Рескомзему АР Крим розглянути можливість підготовки проекту розпорядження Ради міністрів АР Крим про відмову громадянам у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

За таких підстав, дані викладені у висновку не містять відмови відповідачів у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а містять рекомендований характер.

Даний висновок не складався Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим отже відмова даного суб'єкта у ньому міститься не може.

Складення такого висновку Радою міністрів АР Крим, в силу викладених вище судом положень норм законодавства, що регулює порядок прийняття рішень Радою міністрів АР Крим з земельних питань, не свідчить про прийняття Радою міністрів АР Крим відповідного рішення про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Отже, дані викладені у вказаному висновку не можуть вважатися відмовою Ради міністрів АР Крим.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Ради міністрів АР Крим та Державного агентства земельних ресурсів України вчинити певні дії суд зазначає наступне.

Позивач просить в позові зобов'язати Раду міністрів АР Крим передати для розгляду та прийняття рішення, а Державне агентство земельних ресурсів України розглянути та прийняти рішення на підставі матеріалів, сформованих в рамках підготовки та доопрацювання проекту розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам" з земель запасу Сонячнодолинської сільської ради за межами населених пунктів за місцем розташування земельної ділянки згідно доданої до клопотання позивача викопіровки з плану внутрішньогосподарської організації території протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

З матеріалів, сформованих в рамках підготовки та доопрацювання проекту розпорядження Ради міністрів АР Крим "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам", вбачається, що до Ради міністрів АР Крим звернулися 31 громадянин (у тому числі позивач) з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельних ділянок, які віднесені до категорії сільськогосподарського призначення. (про що свідчать: лист від 24.11.2011 вих. №1349-18/10-22 Відділу Держкомзему у м. Судак АР Крим, пояснювальна записка Рескомзему АР Крим до проекту).

01.01.2013 внесені зміни до Земельного кодексу України, в тому числі ст. 122 Земельного кодексу України викладена у новій редакції. Зокрема, відповідно до частини четвертої зазначеної статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже з 01.01.2013 до повноважень Ради міністрів АР Крим не віднесено надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність чи користування для будь-яких потреб.

Розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 01.01.2013 віднесено до повноважень відповідного Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Слід зазначити, що згідно підпункту 6-1 пункту 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №445, Держземагентство України, відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Підпунктом 4.32 пункту 4 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258 Головне управління Держземагентства в області відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Згідно підпункту 4.33 пункту 4 Положення про Головні управління Держземагентства у м. Києві та м. Севастополі затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258 Головне управління відповідно до покладених на нього завдані передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб і межах міста.

Положенням про Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, затвердженим постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 № 200 не передбачено право цього органу на розпорядження землями сільськогосподарського призначення з межами населених пунктів.

Отже, на даний час на території АР Крим відсутній відповідний територіальний орган Держземагенства України, до повноважень якого віднесено розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Водночас, незважаючи на певну колізію правових норм, які визначають повноваження відповідних територіальних органів на розпорядження землями державної та комунальної власності, які віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, на даний час такі повноваження щодо розпорядження цими землями має центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Державне агентство земельних ресурсів України.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що для реалізації зазначених повноважень, законодавчо встановлена певна процедура - сукупність дій відповідних суб'єктів, спрямованих на реалізацію, в тому числі прав громадян у сфері земельних правовідносин.

При цьому така процедура визначена в імперативній формі, тобто врегульована імперативними правовим нормами, застосування яких не передбачає певну свободу ані для владного суб'єкту, ані для особи, зацікавленої в отриманні земельної ділянки.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України "громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу…".

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції з 01.10.2013) встановлено, що "відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні…".

Відповідно до абз 1 ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції з 01.01.2013) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції з 01.01.2013) "відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні…".

Таким чином, для прийняття відповідного рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на тому чи іншому правовому титулі (власність, оренда), необхідно наявність клопотання суб'єкта звернення до відповідного органу, до повноважень якого нормами ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції з 01.01.2013) віднесено розпорядження той чи іншою категорією земель.

При цьому норми ст. 118, 123 Земельного кодексу України (в редакції з 01.01.2013) не передбачають можливість передачі наданих документів для розгляду відповідного клопотання у сфері земельних правовідносин від одного до іншого органу, оскільки встановлюють чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Тобто прямо наказують правила поведінки суб'єктів відповідних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач до Державного агентства земельних ресурсів України не звертався.

Суд підкреслює, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

При цьому у суду, як органу судової влади, відсутні повноваження зобов'язати владного суб'єкту вчиняти дії, які не тільки не передбачені нормами діючого законодавства, а і є порушенням встановленого імперативними нормами порядку надання земельної ділянки у власність або на умовах оренди (у цьому випадку визначеного ст. 118, 123 Земельного кодексу України).

Окрім цього, суд не має повноважень на вирішення правовідносин на майбутнє, тобто цих, які ще не виникли між сторонами.

Отже вимоги позивача про зобов'язання Ради міністрів АР Крим та Державного агентства земельних ресурсів України вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 30.08.2013р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Ради Міністрів АР Крим, по нерозгляду та неприйняттю відповідних рішень за заявами ОСОБА_1 від: 14.06.2013р., 26.03.2012р., 31.08.2011р.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджету Автономної Республіки Крим судові витрати у розмірі 34,41 грн. шляхом списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

4. В іншій частині адміністративного позову відмови.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Маргарітов М.В.

Суддя Кудряшова А.М.

Суддя Кузнякова С.Ю.