Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС 8/236-06 Суддя -Костенко Л.А.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Твердохліб А.Ф.
12 вересня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф. суддів Істоміної О.А., Твердохліба А.Ф.
при секретарі -Власенко С.М.
за участю представників сторін:
позивача - не прибув
відповідача - предст. Курило Р.В. ( дов. №1919/10/10-031 від 06.03.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2986 С/2-5) Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Сумської області від 06.07.2006 р. по адміністративній справі № АС 8/236-06
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Тростянець
до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання повідомлення -рішення недійсним
встановила:
Позивач,Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Охтирської міжрайонної податкової інспекції ( яка є правонаступником Державної податкової інспекції в Тростянецькому районі) про визнання нечинним повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Тростянецькому районі НОМЕР_1.
Постановою господарського суду Сумської області від 06.07.2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з постановою господарського суду Сумської області, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову господарського суду Сумської області від 06.076.06 р. по даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Тростянецькому районі Сумської області НОМЕР_1 недійсним, вважаючи, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з*ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи. Свої вимоги апелянт обґрунтовував наступним. Відповідач 04.01.2003 р. провів перевірку позивача, за результатами перевірки прийнято повідомлення -рішення НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу донараховані санкції за порушення податкового законодавства на загальну суму 4860,25 грн. Зазначена сума донарахування була стягнута за рішенням господарського суду у справі № 13/557 від 13.04.2003 р. Але відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду зазначене рішення скасоване, а в постанові зазначено, що податкове повідомлення -рішення НОМЕР_1 та податкові вимоги не можуть вважатися як такі, що відповідають чинному законодавству. Постанова апеляційного суду від 13.04.2003 р. по справі № 13/557, вступила в законну силу. Позивач вважає, що відповідно до підпункту «в»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед державними цільовими фондами», податкове повідомлення або податкова вимога вважається відізваною, якщо рішення контролюючого органу про стягнення податкового боргу відміняється або змінюється судом. Пунктом 6.4.4. ст.6 зазначеного Закону встановлено, що у випадках , визначених підпунктом «в»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 податкове повідомлення або податкова вимога вважається відізваною в день отримання платником податку відповідного рішення суду. Отже, отримавши постанову апеляційного суду по справі № 13/557 апелянт вважає, що податкове повідомлення -рішення НОМЕР_1 є відізваним, оскільки в касаційному порядку позивачем не оскаржувалося. В розумінні апелянта, апеляційний суд по справі № 13/557 встановив факт невідповідності податкового повідомлення -рішення НОМЕР_1, по якому були нараховані штрафні ( фінансові) санкції в сумі 4860,25 грн., Закону № 2181 -Ш і в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості перед бюджетом повністю відмовив. Але, незважаючи на наявність рішення апеляційного суду по справі № 13/557 позивач по справі № 10/76-06 повторно ставить питання про стягнення з апелянта заборгованості до бюджетів всіх рівнів ( штрафи та санкції) не сплачені за порушення податкового законодавства в сумі 4860,65 грн., згідно довідки - рахунку НОМЕР_2 по податковому повідомленню -рішенню НОМЕР_1. Не погоджується апелянт і з тим, як господарський суд застосував норму ст.71 ЦК УРСР ( ст..257 ЦК України), визначивши початок перебігу строку позовної давності з 31.01.2003 р. Апелянт вважає, що визнання недійсним податкового повідомлення -рішення НОМЕР_1 в адміністративному позові ставиться у зв*язок з наявністю рішення ( постанови) апеляційного суду від 13.04.2003 р. по справі № 13/557 та повторного звернення державної податкової служби про стягнення з апелянта 4860,25 грн. заборгованості перед бюджетом (штрафні санкції) по відізваному податковому повідомленню -рішенню НОМЕР_1. Відповідно до п.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлено річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про порушення своїх прав та інтересів, апелянт вважає, що дізнався, отримавши копію позовної заяви Охтирської МДПІ НОМЕР_3.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 06.07.2006 р. по даній справі залишити без змін. Відповідач позовні вимоги не визнає повністю, вважає іх недоведеними. При цьому, на його думку,з врахуванням положень статті 71 ЦК України редакції 1964 р. та відповідно статті 257 нині чинного Цивільного кодексу України, строк для звернення для захисту порушеного права, а саме з позовом про визнання недійсним податкове повідомлення -рішення НОМЕР_1 для ПП ОСОБА_1 закінчився 31.01.2006 р.
Позивач у судове засідання не прибув, але в апеляційній скарзі просив суд апеляційну скаргу розглянути без його участі та його представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
04.01.2003 р. Державна податкова інспекція у Тростянецькому районі Сумської області провела перевірку приватного підприємця ОСОБА_1, склала акт НОМЕР_4 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу позивача.
Перевіркою встановлено порушення п.3,4,5,8,11,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статей 10,15-3 Закону України «Про державне регулювання обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та ч.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Відповідачем за результатом перевірки прийнято повідомлення -рішення НОМЕР_1, згідно з яким позивачу донараховано штрафних санкцій в розмірі 4860,25 грн. Зазначена сума штрафних санкцій була стягнута з приватного підприємця на користь Державної податкової інспекції в Тростянецькому районі згідно рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2003 р. у справі № 13/557. Але постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2003 р. рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2004 р. у справі № 13/557 скасоване, прийнято нове рішення, яким Державній податковій інспекції в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення заборгованості перед бюджетом за рахунок активів в розмірі 4920,97 грн. -відмовлено. Вказана постанова набрала чинності. При цьому, при розгляді справи № 13/557 судовою колегією Харківського апеляційного господарського суду було зазначено, що позивачем, ДПІ в Тростянецькому районі Сумської області, Закон України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 -Ш був помилково застосований до правовідносин, які за своєю природою не є податковими, а саме застосування в разі порушення вимог Закону України»Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та Закону України «Про РРО»процедури, визначення податкового зобов*язання податкового боргу та стягнення за рахунок активів сум фінансових санкцій, визначених за цими Законами не передбачено. Відповідно в частині визначення фінансових санкцій за порушення такого законодавства як податкових зобов*язань та податкового боргу, податкове повідомлення -рішення НОМЕР_1 та податкові вимоги НОМЕР_5 та НОМЕР_6 не можуть вважатися як такі, що відповідають чинному законодавству, а позов ДПІ в цій частині не може бути задоволений. В позові про стягнення заборгованості за рахунок активів платника податку в частині стягнення плати за торговий патент та пені за цим платежем повинно бути відмовлено у зв*язку з недоведеністю обставин, які господарський суд Сумської області вважав встановленими.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Однак, колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою після спливу строку позовної давності, встановленого у три роки, діючого на час прийняття повідомлення -рішення статтею 71 Цивільного кодексу України у редакції 1964 р. та діючої на даний час статті 257 Цивільного кодексу. Як свідчать матеріали справи, оспорюване податкове повідомлення рішення позивач отримав особисто 31.01.2003 р. і строк для звернення до суду з вимогою про захист порушеного права закінчився 31.01.2006 р. Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
Отже, колегія суддів зазначає, що строк для звернення з позовом пропущений позивачем без поважних причин, через що і відмовляє у позові.
Така ж норма передбачена і статтею 100 КАС України, яка передбачена, що порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача і таких, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, постанову господарського суду Сумської області від 06.07.2006 р. по справі № АС 8/236-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200,206,211,212 КАС України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 06.07.2006 р. по адміністративній справі № АС-8/236-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді