Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Судова колегія по 1 –інстанції:
Головуючий суддя –Малафєєва І.В.
№ АС - 10/177-06 Суддя –Резниченко О.Ю.
Суддя - Моїсеєнко В.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Твердохліб А.Ф.
12 вересня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф. суддів Істоміної О.А., Твердохліба А.Ф.
при секретарі –Крупа О.В.
за участю представників сторін:
позивача – предст. Кисіль А.В. ( дов. №21/1848 від 04.04.2006 р.)
відповідача – предст. Дмитрієв С.В. ( дов. №58032/9/10-009 від 08.09.2006 р.; предст.Аргунова О.О. (дов. № 3992/9/10-009 від 28.01.2005 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2910 С/2-5) Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на постанову господарського суду Сумської області від 05.07.2006 р. по адміністративній справі № АС -10/177-06
за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал», м.Суми
до Державної податкової служби в м. СУми
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 01.02.2006 р. № 0000132303/0/5740 винесене ДПІ в м. Суми.
Постановою господарського суду Сумської області від 05.07.2006 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду Сумської області від 05.07.2006 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 01.02.2006 р. № 0000132303/0/5740 та стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги апелянт обґрунтовував наступним. Як зазначається в Акті перевірки підставою для донарахування ПДВ в розмірі 401126,70 грн. послугувала невідповідність податкових накладних вимогам п.п.7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме відсутність в них порядкового номеру. Однак, всі податкові накладні, що підтверджують нарахування ПДВ по процентах по товарному кредиту було надано на перевірку. Жодних застережень стосовно відсутності реквізитів ( порядкового номеру) в податкових накладних в п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон «Про податок на додану вартість»не містить. Тобто, твердження про те, що відсутність в зазначених вище податкових накладних порядкового номеру позбавляє позивача права на податковий кредит, на думку апелянта, безпідставні. Апелянт вважає, що керуючись положенням п.п. 7.4. 1 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»він має усі підстави для включення витрат зі сплати податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Також не погоджується апелянт і з твердженням про те, що в зв*язку із погашенням векселів із дисконтом необхідно пропорційно із розміром дисконту зменшувати розмір податкового кредиту. Підставою для включення податку на додану вартість по операціях товарного кредиту, до складу податкового кредиту, є здійснення діяльності спрямованої на отримання саме доходу, а не прибутку, про що зазначено в оскаржуваному рішенні. Отже, апелянт вважає, що акт документальної перевірки, який по суті для відповідача є доказом наявності порушень і на підставі якого оформляється податкове повідомлення –рішення, не містить жодних доказів того, що вищенаведені операції не відносяться до складу валових витрат позивача.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що підстави для визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0000132303/0/5740 від 01.02.2006 р. відсутні, у зв*язку з чим просив суд відмовити ДКП «Міськводоканал»в задоволенні апеляційної скарги, а постанову господарського суду Сумської області від 05.07.2006 р. по даній справі просив залишити без змін. Обгрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на результати перевірки, якою було встановлено те, що позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з нарахованих процентів за товарний кредит по завідомо збитковим операціям укладеним позивачем з ПП Торговим Домом «Столичний». За результатами перевірки було донараховано податку на додану вартість в розмірі 267417,80 грн. , а саме за жовтень 2004 р. –88957,00 грн., за листопад 2004 р. –117980,80 грн., за грудень 2004 р. –60480,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам»в розмірі 133708,90 грн.
У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до встановлення результатів експертизи, посилаючись на те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 2-1030/2006 за позовом Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах КП «Міськводоканал»до Кононенко В.В. про відшкодування збитків завданих Кононенко В.В. на підставі постанови суду по кримінальній справі № 5-417/2005 відносно Кононенко В.В., який був на час здійснення угод керівником КП «Міськводоканал».
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання позивача, вислухавши з цього приводу заперечення відповідача, вважає, що оскільки розгляд справи № 2-1030/2006 не впливає на розгляд даної справи, так як по справі № 2-1030/2006 позов пред*явлено до гр. Кононенко В.В. , а в справі № АС -10/177096 позивач це КП «Міськводоканал», тому підстави для його задоволення відсутні. За таких обставин у задоволенні клопотання слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Державною податковою інспекцією в м. Суми була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ДКП „Міськводоканал" за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., які відображені в акті № 338/233/03352455/5 від 23.01.2005р.
Відповідачем було встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту за 4-й квартал 2004р. суми податку на додану вартість в сумі 267 417,80 грн. по податковим накладним без номерів від 27.10.2004р.,30.11.2ОО4р. та 30.12.2004р. чим порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ), в зв'язку з чим на підставі п.п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами нараховано штрафної санкції в сумі 133 708,90 грн. про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132303/0/5740 від 01.02.2006 р
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену належним чином.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Отже, підставою для включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на вартість є податкова накладна, заповнена в порядку, передбаченому Законом про ПДВ. З наданих позивачем під час проведення перевірки для огляду працівникам ДПІ в м. Суми податкових накладних вбачається, що податкові накладні видані Торговим Домом «Столичний»від 27.10.2004р., 30.11.2004р. та 30.12.2004р. не містять такого реквізиту як номер податкової накладної, що позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів "робіт, послуг).
Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, зазначеним правом передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, щодо подачі відповідної заяви позивач не скористався, через що у позивача немає правових підстав для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним в сумі 267 417,80 грн.
Більш того, підприємство в порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в діючій на момент укладання договорів редакції) включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з нарахованих процентів за товарний кредит по завідомо збитковим угодам укладеним позивачем з ПП Торговий Дім «Столичний»м.Київ.
Так, в жовтні 2004 р. між ДКП "Міськводоканал" (покупцем) та ПП ТД «Столичний»(продавцем) було укладено договір купівлі - продажу № б/н від 01. 10. 2004 р., відповідно до якого продавець поставив покупцю товар (головки корпусні) на загальну суму -1334 355,00 грн., в тому числі ПДВ -222 392,50 грн.
Пунктом 2.3 даного договору передбачено здійснення розрахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в 3-денний термін з моменту отримання товару.
Пунктом 2.4 даного договору передбачено, що у випадку, якщо покупець не виконає умови, обумовлені п. 2.3 даного договору, вступає в дію п. 2.4, згідно з яким товар продається на умовах товарного кредиту. Відсоток за користування послугами товарного кредиту складає : 2% за кожен день від суми, що складає 730% річних.
В той же час банки, послугами яких КП "Міськводоканал" користувався, надавали кредити підприємству під 21 % річних. Тобто розмір послуг по наданню товарного кредиту ПП ТД "Столичний" перевищував розмір послуг банку по наданню кредиту в 35 разів.
27.10.2004 р. між ДКП "Міськводоканал" та ПП ТД "Столичний" укладено додаткову угоду № 1 до договору № б/н від 01.10.2004 р., відповідно до якого форма розрахунку по договору купівлі-продажу головок корпусних № б/н від 01.10.2004 р. замінена на вексельну.
Відповідно до п. 2.4. договору купівлі - продажу головок корпусних № б/н від 01.10.2004р. в оплату процентів за товарний кредит КП "Міськводоканал" передав ПП ТД "Столичний" простий вексель № 783370182564 на суму 533 742,01 грн. (емітент КП "Міськводоканал"), у зв'язку з достроковим пред'явленням якого, вексель підлягав погашенню з дисконтом в сумі - 433606,43 грн., тобто фактично по векселю № 783370182564 було сплачено не 533 742,01 грн. а тільки 100135,58 грн.
По факту нарахування процентів по товарному кредиту отриманому від ПП ТД "Столичний" в сумі 533 742,01 грн., де сума ПДВ складає - 88 957,00 грн. позивач на підставі отриманої податкової накладної від 27.10.04р. № б/н відносить суму ПДВ - 88 957,00 грн. до складу податкового кредиту, не дивлячись на те, що реально сплачена сума по зазначеному векселю з дисконтом складала 100135,58 грн., податок на додану вартість з якої становить 1027,11 грн. а не 88 957,00 грн.
При цьому сума ПДВ сплаченого в ціні за користування товарного кредиту наданого "ПП ТД "Столичний" позивач включав до складу податкового кредиту, що давало можливість зменшувати суму податкового зобов'язання перед бюджетом КП "Міськводоканал" з податку на додану вартість.
04.10.2004 р. між ДКП "Міськводоканал" (власник) та ПП ТД Столичний" (охоронець) укладено договір від 04.10.2004 р. на зберігання майна (головки корпусні) придбаного раніше у ПП ТД "Столичний", відповідно до якого охоронець прийняв на оповідальне зберігання товар, який належить ДКП "Міськводоканал". Тобто фактично позивач замість того, щоб забрати придбаний у ПП ТД "Столичний" товар відповідно до договору купівлі продажу головок корпусних № б/н від 01.10.2004р. додатково уклав угоду про зберігання з продавцем товару, що призвело до виникнення додаткових збитків.
В подальшому вищевказаний товар було реалізовано ТОВ "Обруч" (к.32906921), м. Овруч Житомирської області, а саме згідно договору купівлі —продажу № б/н від 26.10.2004 р., укладеного між КП "Міськводоканал" (продавець) та ТОВ "Обруч" (покупець) продавець поставив покупцю товар (головки корпусні) в кількості 136 шт. по ціні 8 193,30 на загальну суму - 1 337 146,56 грн., в тому числі ПДВ - 222 857,76 грн. При цьому доход отриманий позивачем від такого перепродажу товару склав 2791,56 грн. (0,2 % від закупівельної вартості товару). Отже, збитки, отримані позивачем в результаті наведених вище операцій значно перевищували прибуток від подальшої реалізації товару.
В оплату процентів за товарний кредит згідно акту приймання –передачі векселя № б/н від 27.10.2004 р. КП «Міськводоканал»передав ПП ТД «Столичний»простий вексель № 783370182564 на суму 533742,01 грн.(емітент КП «Міськводоканал», у зв*язку з достроковим пред*явленням якого, вексель підлягає погашенню з дисконтом в сумі –433606,43 грн., тобто фактично погашенню підлягає сума –100135,58 грн.
По факту нарахування процентів по товарному кредиту отриманому від ПП ТД «Столичний» в сумі 533742,01 грн., в тому числі ПДВ – 88957,00 грн. позивач на підставі отриманої податкової накладної від 27.10.04 р. № б/н відносить суму ПДВ –88957,00 грн. до складу податкового кредиту, незважаючи на те, що реально сплачена сума по зазначеному векселю з дисконтом складала 100135,58 грн., податок на додану вартість з якої становить 20027,11 грн. , а не 88957,00 грн.
Таким чином, позивач в жовтні 2004 р. поніс значні збитки фінансово-господарської діяльності, неправомірно включивши при цьому до складу податкового кредиту 88957 грн., що дало йому можливість зменшити суму податкового зобов*язання перед бюджетом з податку на додану вартість.
Аналогічні схеми здійснення збиткових операцій були застосовані позивачем і по угодам купівлі-продажу укладеним з ПП ТД "Столичний" в листопаді та грудні 2004р.
Виходячи з вище викладеного позивачем в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (в діючій редакції закону на момент укладання договорів) включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з нарахованих процентів за товарний кредит по завідомо збитковим операціям укладеним позивачем з ПП Торговим Домом "Столичний".
Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (в діючій на момент укладання договорів редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, під господарською діяльністю відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Отже, до складу податкового кредиту позивач мав право віднести тільки ті суми податку на додану вартість, які були сплачені ним в результаті укладання угод, направлених на отримання прибутку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів про укладання позивачем за відомо збиткових операцій, які в свою чергу призвели до завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та заниження податкових зобов*язань щодо сплати податків до бюджету. А саме: збитковість операцій, здійснених позивачем в 1У кв. 2004 р. була встановлена в процесі судового провадження по кримінальній справі по обвинуваченню директора ДКП «Міськводоканал»гр.. Кононенка В.В. за ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість). Постановою від 05.08.2005 р. гр. Кононенка В.В. було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 р.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанову господарського суду Харківської області від 05.07.2006 р. по справі № АС -10/177-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.195 п.1 ст.198, ст.ст. 200,206,209,211,212 кас України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
ухвалила:
В задоволенні клопотання Комунальному підприємству «Міськводоканал»відмовити.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 05.07.2006 р. по адміністративній справі № АС –10/177-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді