АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
№ провадження 11/781/860/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Попович С.М.
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду Широкоряд Р. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2013 м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Широкоряда Р.В.,
суддів Петрової І.М., Кабанової В.В.,
за участю прокурора Вергелеса В.В.,
захисника адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями захисника адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_4, та засудженого ОСОБА_4 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 липня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комінтерн Олександрійського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, не одруженого, який не працює, із базовою загальною середньою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимого:
- 24.03.2008 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк один рік;
- 11.08.2008 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 71 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці, звільнений по відбуттю покарання - 29.06.2011 року,
-
засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 115 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років, із конфіскацією належного йому на праві власності майна, за ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, за ч. 2 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі положень ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк десять років, з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Постановлено стягнути на користь держави судові витрати у розмірі 1 013 гривень, на користь міського комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня № 1 м. Олександрія» витрати на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 649 гривень 70 копійок, на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 50 000 гривень.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вчинення: закінченого замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині із корисливих мотивів; таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно; таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно, поєднану із проникненням у житло, за наступних обставин.
ОСОБА_4, 24 серпня 2011 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, на автовокзалі м. Олександрії, підійшов до водія автомобіля ВАЗ - 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_5, який працював у режимі таксі, та попросив його відвезти в смт. Пантаївку м. Олександрії Кіровоградської області.
Домовившись про оплату, ОСОБА_4 сів на заднє сидіння вказаного автомобіля, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приїхали до смт. Пантаївка, де останній неодноразово змінював місце зупинки, та у подальшому, вже 25 серпня 2011 року, приблизно о 00 годині 03 хвилин, попросив зупинитися на виїзді із селища. Одразу після зупинки, ОСОБА_4, не бажаючи оплачувати послуги таксі, озброївшись кухонним ножем, діючи з корисливих мотивів та прямим умислом на позбавлення ОСОБА_5 життя, раптово ззаду схопив однією рукою голову останнього, а іншою рукою із силою наніс ОСОБА_5 удар ножем у шию, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.
Після чого, ОСОБА_5 вдалося вирватися з автомобіля і побігти у сторону селища, де потерпілому була надана невідкладна медична допомога, і в результаті своєчасно проведеної операції у м. Олександрії ОСОБА_5 залишився живим.
Крім того, ОСОБА_4, в ніч з 25 на 26 серпня 2011 року, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 185 КК України, діючи повторно, таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_6 майно, а саме ноутбук «Асер» вартістю 1 250 гривень, комп'ютерний маніпулятор типу «миша» вартістю 40 гривень, сканер «Мультек 1200 плюс» вартістю 198 гривень, веб-камеру вартістю 171 гривня, комп'ютерні звукові колонки вартістю 50 гривень, навушники вартістю 71 гривня 25 копійок, USB-концентратор вартістю 40 гривень, загалом викрадено майно на суму 2 820 гривень 25 копійок.
Крім того, ОСОБА_4, 29 серпня 2011 року, у денний час, діючи умисно, з метою крадіжки, прибув до дачного будинку, розташованого по АДРЕСА_2, де шляхом відкриття навісного замка, проник у будинок, звідки таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_7 майно, а саме електричний перфоратор вартістю 80 гривень, два електричні двигуни від пральної машини вартістю 200 гривень, 15 метрів телевізійного кабелю вартістю 45 гривень, дві телескопічні вудки вартістю 102 гривні, всього викрав майна на загальну суму 427 гривень.
В апеляціях:
Захисник адвокат ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Свої вимоги обґрунтовує наступними доводами.
Судом першої інстанції не взято до уваги показання ОСОБА_4, надані ним під час судового слідства суду першої інстанції, відповідно до яких, він не мав наміру завдавати потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у життєво-важливі органи, тим більше не мав наміру вбивати потерпілого. Як вказує ОСОБА_4 він, у відповідь на образливі вислови ОСОБА_5 на його адресу дістав ніж та наніс ножове поранення потерпілому по підборіддю, вважав, що поранення не небезпечне, крім того, зазначає, що якби мав за ціль вбити потерпілого, то мав би змогу довести свій умисел до кінця, так як йому ніхто не заважав, і на автодорозі нікого не було.
Крім того, як вказує апелянт, суд першої інстанції як на доказ вини ОСОБА_4 посилається на показання ряду свідків, котрі не були очевидцями вказаної події.
Також, на переконання апелянта, судом безпідставно залишено поза увагою показання ОСОБА_4 з приводу того, що не відповідають дійсності те, що він вдарив потерпілого ножем з тих причин, що у нього не було коштів заплатити за проїзд. Такі показання він надавав під час досудового слідства, проте обмовив себе, оскільки на нього вчинявся тиск з боку працівників міліції.
Апелянт вказує, що її підзахисний ОСОБА_4 випадково наніс тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, не бажаючи смерті останнього, а тому дії її підзахисного слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.
Також, судом при призначенні ОСОБА_4 покарання, не враховані умови його життя та виховання.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є невідповідними фактичним обставинам кримінальної справи.
Засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати, повернути кримінальну справу на додаткове розслідування.
Свої вимоги вмотивовує наступними доводами.
Під час досудового слідства така слідча дія як пред'явлення особи для впізнання проведена із грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки під час її проведення, крім нього, залучено осіб, які з ним мають різкі відміни у зовнішності та одягу.
Вказує, що ніж, долучений до матеріалів кримінальної справи як речовий доказ, фактично таким бути не може, оскільки на ньому відсутні сліди крові або ж відбитки пальців рук.
Також, не містить й слідів злочину його одяг, у котрому він перебував коли, як йому інкриміновано, завдав ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, котру у нього вилучили для проведення експертизи.
До того ж, показання, де він визнає свою вину у вчиненні даного злочину, а саме - замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_5, його змусили під психологічним та фізичним тиском надати працівники органів внутрішніх справ під час досудового слідства по кримінальній справі.
На переконання апелянта. доказом того, що він не бажав спричинити смерть потерпілому, а завдані ним такої тяжкості тілесні ушкодження, є випадковими, слугує той факт, що він не був позбавлений можливості, за наявності умислу на вбивство, довести свій умисел до кінця, оскільки йому нічого не заважало.
Вказує, що відтворення обстановки та обставин події проводилось в іншій машині, яка за своїми технічними характеристиками, облаштуванням салону, значно різниться із автомобілем ВАЗ 2110, де вони їхали з потерпілим.
В автомобілі наявні відбитки пальців дванадцяти осіб, проте його відбитки пальців відсутні.
Також і допитані судом першої інстанції свідки не можуть беззаперечно підтвердити його причетність до вчинення замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_5
За таких обставин, переконаний, що вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, в дебатах захисника адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, яка підтримала апеляції сторони захисту, та у дебатах просила вирок суду скасувати, а матеріали справи направити на додаткове розслідування, прокурора, який заперечив задоволення апеляцій сторони захисту, дослідивши матеріали кримінальної справи, зваживши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст. 22 КПК України (в редакції 1960 року).
Оскільки, відповідно до вимог ст. 365 КПК України (в редакції закону 1960 року), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції, а як убачається зі змісту апеляцій захисника адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, та засудженого ОСОБА_4, апелянтами оскаржується вирок суду лише в частині засудження останнього за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто, замаху на вбивство, тому колегія суддів не входить до оцінки доказів, доведеності вини ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України, та вважає дії засудженого такими, що їх правильно кваліфіковано за вказаними статтями кримінального закону, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно; таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно, поєднану із проникненням у житло.
Крім того, перевіркою вироку суду першої інстанції колегією суддів встановлено, що викладені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні закінченого замаху на вбивство, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині із корисливих мотивів, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі, є узгодженими між собою та відповідають фактичним обставинам справи.
Допитаний під час судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції ОСОБА_4 свою вину у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_5 не визнав, пояснивши суду, що наміру на вбивство не мав, тільки у відповідь на грубі та образи вислови останнього, з метою помсти, мав намір заподіяти тому тілесні ушкодження, для чого ножем провів по його підборіддю.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_4 своєї вини вчиненні вказаного злочину, його вина у вчиненні інкримінованого злочину, за який його засуджено, підтверджується достовірними доказами по справі, повно та всебічно дослідженими судом першої інстанції.
Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_5, наданих ним у суді першої інстанції, 24 серпня 2011 року, близько опівночі, до нього у автомобіль, котрий працював у режимі таксі, сів ОСОБА_4, котрий попросив відвезти його до с. Пантаївка, де його мав хтось очікувати. Проїхавши все селище та нікого не зустрівши, ОСОБА_4 попросив повернутись до м. Олександрії, проте на виїзді із селища попросив його зупинитись. Як тільки він зупинився, ОСОБА_4 схопив його рукою за голову, після чого полоснув ножем по горлу. Він відбився рукою, вирвався із автомобіля, побіг в сторону селища, де йому надали першу медичну допомогу, після чого відвезли до лікарні у м. Олександрію, зробили операцію, тим самим врятувавши його життя.
Свідком ОСОБА_8 надано показань, згідно з якими, він 24 серпня 2011 року перебував у с. Пантаївка, почув як спрацювала сигналізація на його автомобілі, вийшов на подвіря. Там побачив чоловіка, який руками бив по лобовому склу автомобіля та по капоту. і просив негайної медичної допомоги, при цьому його одяг був у крові. На прохання чоловіка, він одразу поїхав до лікарні с. Пантаївка, викликав швидку допомогу, та потерпілого на кареті швидкої допомоги відвезли до лікарні м. Олександрії.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9, котра працює медичною сестрою у амбулаторії у с. Пантаївка, та в ніч з 24 на 25 серпня 2013 року перебувала у черговій зміні, вночі приїхав на автомобілі ОСОБА_8, повідомив, що поблизу автотраси перебуває чоловік із різаною раною шиї. Вона з водієм на спеціальному автомобілі виїхали до місця події, де побачила потерпілого в калюжі крові у шоковому стані. Вона надала йому невідкладну медичну допомогу, відвезла до лікарні м. Олександрії. Свідок повідомила суду, що зі слів потерпілого, тілесних ушкоджень йому завдав чоловік, котрого він підвозив на своєму автомобілі.
Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за який його засуджено, підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи, а саме:
- даними протоколу огляду від 25.08.2011 року, відповідно до якого, на ділянці автотраси Знамянка-Луганьск-Ізварине, на відстані 50 метрів від залізничного шляхопроводу, біля с. Пантаївка, на узбіччі виявлено автомобіль ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зі слідами плям бурого кольору; у автомобілі виявлено документи на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_10, а також мобільний телефон (т. 1 а.с. 5);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 02.09.2011 року, за змістом яких - потерпілий ОСОБА_5 упізнав ОСОБА_4 як особу, яка заподіяла йому тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 29);
- проведеним відтворенням обстановки та обставин події 03.09.2011 року, за участі ОСОБА_4, в ході якого виявлено та вилучено кухонний ніж, котрим останній заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 31);
- даними висновку криміналістичної експертизи від 23.10.2011 року, відповідно до якого знайдений в ході відтворення обстановки та обставин події ніж, відноситься до кухонних ножів господарсько-побутового призначення, загальною довжиною 265 мм., довжиною клинка 146 мм. (т. 1 а.с. 144);
- висновком судово-медичного експерта № 693 від 27.09.2011 року та додатковим висновком судово-медичного експерта від 24.10.2011 року, котрими встановлено наявність у потерпілого ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у вигляді: різаної рани шиї розміром 12х1,5 см., із пошкодженням підщелепної артерії, ускладненої шоком тяжкого ступеня, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечними для життя потерпілого у момент їх заподіяння; вказані тілесні ушкодження могли виникнути в результаті дії предмету (предметів) з ознаками гострого, яким може виступати лезо ножа; та могли виникнути за різних обставин, в тому числі і за тих, на які вказав ОСОБА_4 у протоколі відтворення обстановки та обставин події (т. 1 а.с. 47, 138).
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку дослідженим доказам і обґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як вчинення закінченого замаху на вбивство, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині із корисливих мотивів.
При призначенні ОСОБА_4 покарання, судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, правильно враховано тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, особу винного, котрий раніше притягувався до кримінальної відповідальності, утримувався у місцях позбавлення волі, проте на шлях виправлення не став, знову вчинив умисні злочини, за місцем відбування покарання характеризувався негативно, обставини, які пом'якшують покарання, - каяття у вчиненому, обставини, які обтяжують покарання, - рецидив злочинів, а тому з урахуванням усіх обставин справи обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе тільки в місцях позбавлення волі, та призначив останньому покарання, за сукупністю злочинів, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи апеляцій захисника адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, та засудженого ОСОБА_4 щодо того, що останній не мав наміру вчиняти замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_5, та доводи адвоката з приводу того, що дії її підзахисного слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, спростовуються сукупністю доказів по кримінальній справі, що їх проаналізовано вище, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5, висновком судово-медичного експерта № 693 від 27.09.2011 року та додатковим висновком судово-медичного експерта від 24.10.2011 року.
Враховуючи спосіб, знаряддя злочину - кухонний ніж, характер та локалізацію нанесених ОСОБА_4 потерпілому тілесних ушкоджень - різана рана розміром 12х1,5 см., нанесена у життєво важливий орган, шию, пошкоджено підщелепну артерію, ушкодження такої тяжкості, що мали б наслідком смерть потерпілого, у тому разі, якщо йому не було б надано своєчасної медичної допомоги, мотив - як встановлено доказами кримінальної справи - небажання сплачувати грошові кошти для оплати вартості проїзду на автомобілі потерпілого, що працював у режимі таксі, причини припинення злочинних дій - той факт, що потерпілому ОСОБА_5 вдалося вирватися з автомобіля та втекти, тобто, є підстави стверджувати, що ОСОБА_4 злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, - колегія суддів переконана, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно, саме як вчинення закінченого замаху на вбивство, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині із корисливих мотивів.
Тому доводи апелянтів, з приводу того, що засуджений в разі його волевиявлення міг закінчити свої дії з позбавлення життя потерпілого є безпідставними.
Посилання сторони захисту у своїх апеляціях на той факт, що судом покладено в основу обвинувального вироку як доказ вини ОСОБА_4 показання свідків по кримінальній справі, котрі не були очевидцями подій вчинення злочину, є безпідставними.
Наявність або відсутність свідків-очевидців у даному випадку не впливає на правову кваліфікацію дій винного, оскільки по кримінальній справі зібраними доказами достеменно встановлено обставини вчинення ОСОБА_4 злочину, за який його засуджено.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, потерпілий ОСОБА_5 беззаперечно вказував на ОСОБА_4, як на особу, що вчинила злочин щодо нього, показання потерпілого є незмінними та сталими.
У колегії суддів відсутні підстави ставити показання потерпілого ОСОБА_5 під сумнів, оскільки по кримінальній справі не встановлено таких мотивів, за яких потерпілий міг би обмовити винного, і надавати слідству та суду неправдивих показань.
Факт нанесення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, власне, не заперечував й особисто ОСОБА_4, вказуючи, що мав намір та бажання нанести потерпілому тілесних ушкоджень, для чого й використав наявний у нього кухонний ніж.
Аргументи апеляції засудженого ОСОБА_4 про те, що в ході досудового слідства така слідча дія як пред'явлення особи для впізнання проведена із грубим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки під час її проведення, крім нього, залучено осіб, які з ним мають різкі відміни у зовнішності та одягу, свого підтвердження не знаходять.
Як свідчать матеріали кримінальної справи, при проведенні під час досудового слідства такої слідчої дії як пред'явлення особи для впізнання, учасниками даної слідчої дії, у тому числі ОСОБА_4 зауважень або скарг не заявлено, як їх не заявлено з приводу можливих порушень кримінально-процесуального закону під час проведення вказаної слідчої дії й на момент закінчення досудового слідства по кримінальній справі (т. 1 а.с. 29 - протокол пред'явлення особи для впізнання, т. 1 а.с. 205 - протокол оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства).
Крім того, під час судового розгляду кримінальної справи судом першої інстанції з'ясовано у потерпілого ОСОБА_5 обставини проведення пред'явлення особи для впізнання в ході досудового слідства, та потерпілим надано відповідних пояснень, із котрих слідує, що різких відмін у зовнішності та одягу осіб, пред'явлених йому для впізнання, не малось. ОСОБА_4 він впізнав, оскільки запам'ятав його як особу, котра вчинила злочин щодо нього (т. 3 а.с. 27).
Таким чином, колегія суддів не знаходить порушень вимог ст. 174 КПК України (в редакції закону 1960 року), допущених під час проведення пред'явлення особи для впізнання, як на те вказує в апеляції засуджений.
Доводи апеляцій сторони захисту, як адвоката, так і засудженого, на те, що надати показання, якими ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_5, його змусили працівники міліції, застосовуючи недозволені методи впливу, спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Вказані обставини стали предметом окремої перевірки, ініційованої судом першої інстанції за відповідною скаргою ОСОБА_4 під час судового слідства.
Відповідно до матеріалів кримінальної справи, в судовому засіданні суду першої інстанції 16 травня 2013 року ОСОБА_4 заявлено клопотання про необхідність проведення перевірки по факту примушування його надавати показання в ході досудового слідства під тиском працівників органів внутрішніх справ, та у цьому зв'язку, судом першої інстанції постановлено надати прокуратурі м. Олександрії доручення перевірити вказану заяву ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 2 - ухвала суду від 16.05.2013 року).
За наслідками розгляду прокуратурою м. Олександрії Кіровоградської області зазначеної вище ухвали суду про можливе застосування незаконних дій з боку службових осіб Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області під час затримання ОСОБА_4, відомості про вчинене кримінальне правопорушення 24 травня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 373 КК України (т. 2 а.с. 9).
За результатами проведеного досудового розслідування, 27 червня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області Криворучко О.Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження, оскільки в ході досудового розслідування не здобуто доказів, які б вказували на застосування працівниками Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області фізичного та психологічного тиску на ОСОБА_4 з метою примушувати останнього надавати показань; при цьому встановлено, слідчі дії по кримінальній справі з обвинуваченим, по пред'явленню йому кінцевого обвинувачення та допиту як обвинуваченого, проведено за участі захисника адвоката; як слідує із змісту постанови, скарг та клопотань не заявлялось, показання ОСОБА_4 надавав добровільно (т. 3 а.с. 14).
Посилання засудженого ОСОБА_4 на те, що під час досудового слідства відтворення обстановки та обставин події проведено із порушенням норм кримінально-процесуального закону, так як вказана слідча дія проведена із застосуванням автомобіля, котрий різниться за своїми технічними характеристиками з автомобілем ВАЗ 2110, де відбувалась подія злочину, що йому інкриміновано, є необґрунтованими, оскільки кримінально-процесуальним законом, зокрема ст. 194 КПК України (в редакції закону 1960 року), додержання таких процесуальних вимог, як на них вказує у своїй апеляції ОСОБА_4, не передбачено та не вимагається.
Всі інші доводи апеляції засудженого ОСОБА_4, як відсутність слідів крові на його одязі, відбитків пальців його рук у автомобілі, з урахуванням усіх інших доказів, зібраних по даній кримінальній справі, що їм надано аналіз вище, не спростовують доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за який його засуджено, та не впливають на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення по суті.
Відтак, враховуючи наведене вище, а також те, що доводи апеляцій сторони захисту свого підтвердження під час перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості судового рішення суду першої інстанції не знайшли, колегія суддів підстав для скасування вироку суду першої інстанції, як те просять апелянти, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України (в редакції закону 1960 року), п. п. 11,15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції захисника адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_4, - залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 липня 2013 року щодо ОСОБА_4, - без зміни.
Судді: /підписи/
Широкоряд Р.В. Петрова І.М. Кабанова В.В.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Р.В. Широкоряд