ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 916/1484/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 23.10.2013р. №851 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гамарц О.С., за довіреністю №29 від 02.01.2013р.

від відповідача: Новікова О.В., за довіреністю №41/2108 від 21.08.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН"

на рішення господарського суду Одеської області від 12 серпня 2013 року

по справі №916/1484/13

за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН"

про стягнення 68720 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН" 68720 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 серпня 2013 року у справі №916/1484/13 (суддя Оборотова О.Ю.) задоволено позов ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень": з ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН" стягнуто 68720 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини. При цьому, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо втрати вантажу під час його перевезення залізницею, оскільки із складених залізницею актів загальної форми вбачається цілісність опломбування.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та додаткових пояснень до апеляційної скарги і наполягав на їх задоволенні.

Представники позивача (Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень") у судових засіданнях надали пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН", просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у поясненнях, наданих до апеляційного господарського суду 23.10.2013р. за вх.№2296/13/Д4.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 23.10.2013р. №851 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2012р. між ПАТ „ДПЗКУ", в особі директора філії „Одеський зерновий термінал" (замовник) та ДП „Одеська залізниця", в особі начальника Одеської дирекції залізничних перевезень (виконавець) було укладено договір про надання послуг №16, предметом якого є, зокрема, виконання робіт щодо участі представника залізниці у зважуванні всіх вагонів, що будуть надходити на адресу замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

15.12.2012р. зі станції відправлення Сенкевиичівка Львівської залізниці ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН" (відправник, відповідач) на адресу одержувача - Філія ПАТ „ДПЗКУ „Одеський зерновий термінал" (станція призначення Одеса-порт Одеської залізниці) був відправлений вантаж - насіння олійних культур у кількості 234300 кг (маса нетто), зокрема, у вагонах: №59597641 - нетто 59150 кг, тара 22400 кг та №53200093 - нетто 60800 кг, тара 21650 кг, що підтверджується залізничною накладною №36356384 (а.с. 15, т. 1).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН") навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з ППГ ч.1. Маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т.).

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 (надалі - Правила), так і ст. 23 Статуту залізниць України.

19.12.2012р. на станції призначення Одеса-порт Одеської залізниці, на підставі вимоги вантажоотримувача, було здійснено переважування вагонів №59597641 та №53200093 на елеваторних Е-70-М вагах та виявлено різницю в масі вантажу у зазначених вагонах проти накладної №36356384 в сторону зменшення на 2550 кг, а саме: у вагоні №59597641 нетто 58100 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1050 кг (1,81%); у вагоні №53200093 нетто 59300 кг, що менш проти документа на 1500 кг (2,53%), про що свідчить складені станцією Одеса-порт Одеської залізниці комерційні акти АА №023914/744 та АА №023916/746 від 19.12.2012р. (а.с. 8-12, т.1).

Відповідно до вказаних актів при перевірці виявлено: вагон навантажено не до повної місткості; вантаж, якого не достає міг міститись. Просипання вантажу не виявлено. ЗПУ справні, номера ЗПУ відповідають документам.

ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" у своїх письмових поясненнях стверджує, що відповідачем у даному випадку було невірно зазначено масу вантажу у залізничній накладній, що є підставою для нарахування відповідних штрафних санкцій, передбачених нормами чинного законодавства.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ДП „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали та обставини справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника.

За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником.

Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Матеріалами справи встановлено, що на станції Одеса-порт Одеської залізниці було виявлено факт невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах у сторону зменшення на 2550 кг.

Відповідно до п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів.

Згідно з п.22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Вказана норма направлена на усунення спорів між учасниками перевізних правовідносин у випадках виявлення нестачі вантажу, оскільки у разі зважування різними способами на станції відправлення та призначення відповідно може дати необ'єктивну інформацію щодо дійсної маси вантажу.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до накладної №36356384 від 15.12.2012р. зважування на станції відправлення проводилось на 150т. вагонних вагах. Зважування на станції призначення проводилось на елеваторних (бункерних) 70т. вагах.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено представниками позивача у судовому засіданні 26.09.2013р., ваги, на яких здійснювалась переважування спірного вантажу на станції призначення, є 70 тонними елеваторними (бункерними) вагами, зважування якими проводилось шляхом зважування вантажу без тари шляхом пересипання з вагону вантажу у бункер та зважування відповідного вантажу.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012р. №422 вагонні ваги - засіб ваговимірювальної техніки, призначений для зважування одиниць рухомого складу залізничного транспорту, який вбудований у рейкову колію і є елементом будови залізничної колії. Засіб ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) - засіб вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), який застосовується для визначення маси вантажу, що перевозиться залізничним транспортом.

Границі допустимих похибок ЗВВТ під час зважування вантажів у процесі експлуатації не повинні перевищувати норм точності зважування, встановлених нормативно-правовими актами та нормативними документами для відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом.

Як вбачається з наданих позивачем копій технічного паспорту тензометричних ваг, на яких здійснювалось переважування вагонів з вантажем на станції призначення, похибка визначення ваги встановлена у межах визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 п. 2.6 Правила оформлення перевізних документів маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зауважує, що позивачем окрім комерційних актів не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження неправильно зазначення відправником маси вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично визначена маса вантажу на станції відправлення та призначення відрізняється на 1.8 та 2.5 відсотків відповідно.

Апеляційний господарський суд зауважує, що при розгляді питання щодо можливого невірного зазначення відправником маси вантажу також слід приймати до уваги приписи п. 27 Правил видачі вантажів, а саме врахувати відповідний відсоток природної втрати вантажу (0,5%).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що зазначена в спірних комерційних актах різниця маси вантажу, виявлена при переважуванні спірного вантажу на станції призначення на 70 тонних елеваторних (бункерних) вагах не свідчить про неправильне зазначення маси вантажу, з огляду на те, що фактично зважування на станції відправлення та призначення відбувалось на вагах різного типу та різними способами (на станції відправлення з тарою, шляхом відрахування маси тари та на станції призначення без тари, шляхом пересипання вантажу в бункер для зважування відповідно).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на комерційні акти АА №023914/744 та АА №023916/746, як на факт неправильного зазначення відправником маси вантажу, при цьому, в силу вимог ст. 43 ГПК України комерційний акт є тільки одним із доказів, які господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Роз'ясненнях Президії ВГСУ №04-5/225 від 29.09.2008р.

З огляду на вищевикладене, враховуючи норми чинного законодавства, матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що комерційні акти АА №023914/744 та АА №023916/746 від 19.12.2012р. в розумінні ст. ст. 32-34, 43 ГПК України, не доводять факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній №36356384 від 15.12.2012р.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. по справі №5017/1016/2012 та від 28.02.2013р. по справі №5017/1904/2012.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" про стягнення з ТОВ „ТРЕЙН УКРЕЙН" 68720 грн. штрафу, який нарахований за неправильно вказану в накладній масу вантажу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН" слід задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 12 серпня 2013 року у справі №916/1484/13 - скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 12 серпня 2013 року у справі №916/1484/13 скасувати, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„У задоволенні позову Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" відмовити в повному обсязі.".

3. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17, код ЄДРПОУ 25426332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРЕЙН УКРЕЙН" (65014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 5, оф. 6, код ЄДРПОУ 34673821) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош