Справа № 138/1186/13-к
Провадження №11-кп/772/303/2013 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Савкова І.М.
Доповідач : Мішеніна С. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2013 року
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого-судді Мішеніної С.В.
Суддів: Рупака А.А., Сілакова С.М.
при секретарі Міхневич І.А.
за участю прокурора Миколайчука Д.Г.
потерпілої ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3,захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Загороднюк В.В., потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,
освіта середня, непрацюючого, одруженого,
на утримані двоє малолітніх дітей - 2010 року та 2012 року
народження, раніше судимого:
27.06.2002 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ст.ст. 296 ч.2, 186 ч.1, 70, 72 ч.3 КК України до 1 року 6 місяців
обмеження волі та штрафу у розмірі 850 грн.;
31.07.2003 року Староміським районним судом м. Вінниці, за ст.186 ч.4 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України приєднано невідбутий строк за вироком Вінницького районного суду від 27.06.2002 року та остаточно визначено покарання у виді 7 років 8 місяців позбавлення волі, постановою Літинського районного суду Вінницької області від 30.12.2009 року умовно-достроково звільнений на строк 1 рік 9 місяців 19 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до п'яти років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані із залученням експерта в сумі 391 грн.20 копійок.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 112 384 (сто дванадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні матеріальної шкоди та 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень - моральної шкоди.
Долю речових доказів вирішено.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 04.05.2013 року біля 23 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи права керування транспортними засобами, керуючи технічно-справним автомобілем марки ВАЗ-2102 д.н. НОМЕР_1, рухаючись автодорогою по вул. Космонавтів в с. Серебринець Могилів-Подільського району Вінницької області в напрямку с. Кукавка, не вибравши безпечної швидкості руху, не справився з керуванням, змінив напрямок руху та виїхав на праве узбіччя автодороги, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка рухалась в попутному напрямку руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: масивної підшкірної гематоми в дільниці чола з раною на її фоні, масивної підшкірної гематоми передньої та задньої поверхні грудної клітки, масивної гематоми попереку зправа та правої сідниці, перелому кісток носу, травматичної екстракції двох верхніх різців, численних саден обличчя, перелому правої лопатки, перелом правої ключиці та кісток лівого передпліччя, перелому ребер лівої половини грудної клітини з 2-6, правої грудної клітини з 6-7 з обширною двобічною підшкірною емфіземою та лівобічним пневмогемоторексом, забою тканин обох легень, забою головного мозку важкого ступеню, які згідно висновку судово-медичної експертизи №207/92 від 24-28.05.2013 року належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя на час їх утворення.
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 грубо порушив пункти 1.5, 2.9 та 10.1, правил дорожнього руху України в яких вказано:
П 1.5. - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю, або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
П 2.9. Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
П 10.1.- перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Не погодившись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні Загороднюк В.В. подала апеляційну скаргу, просила вирок скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості,постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст.286 ч.2 КК України у виді семи років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вимоги мотивовано тим, що, вирішуючи питання щодо міри покарання, суд першої інстанції всупереч положень п.п.1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вимог п.1 ч.1 ст.65 КК України не в повній мірі врахував те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив хоча і необережний, але злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, під час вчинення якого знаходився у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання частково відшкодував матеріальну шкоду.
Судом враховано, що ОСОБА_3 частково відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, в розмірі 2 500 грн., при заявленому до нього позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 112 384 грн., визначено недостатній для його виправлення строк відбування покарання, оскільки останній, немаючи права керувати транспортним засобом, сів за кермо автомобіля і вчинив кримінальне правопорушення, не враховано думку потерпілої, яка просила ОСОБА_3 призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Потерпіла, цивільний позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просила вирок в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, стягнення моральної шкоди та вирішення судом питання стосовно речового доказу - автомобіля марки «ВАЗ 2102» д.н. НОМЕР_1 скасувати. Призначити ОСОБА_3 покарання у виді восьми років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, цивільний позов задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень - моральної шкоди, речові докази: - автомобіль марки «ВАЗ 2102» д.н., НОМЕР_1, який знаходиться на території Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області - присудити потерпілій - цивільному позивачу ОСОБА_2.
Вимоги мотивовано тим, що вона погоджується з вироком лише в частині стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого.
При цьому, вона вважає, що у вступній частині вироку безпідставно вказано, що засуджений має середню освіту, хоча останній закінчив лише 9 класів Серебринецької школи другого ступеня, а з Михайловецького ПТУ був відрахований.
У мотивувальній частині судом не зазначено про порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.1, 2.3, 2.10, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, покази ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7 (її племінниці), її перенесені з протоколів допитів, як вона вважає наданих слідчим Бессарабцем, не викладено у вироку те, що прокурор просив призначити покарання у виді семи років позбавлення волі та задоволити цивільний позов повністю, не дано оцінки наявності легких тілесних ушкоджень у її племінниці ОСОБА_7, заподіяних під час ДТП. Крім того, судом як обтяжуючу обставину не враховано наявність у ОСОБА_3 незнятих та непогашених судимостей, не погоджується потерпіла з наявністю обставин, які суд визнав такими, що пом'якшують покарання.
Також потерпіла звернула увагу, що вважає необґрунтованим рішення суду, щодо зменшення суми відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн., зазначила, що не враховано те, що її сестрі встановлено першу групу інвалідності, вона потребує довготривалого лікування, втратила престижну роботу, професійні навики, соціальні зв'язки.
Щодо рішення суду в частині речового доказу, то потерпіла вважає, що наявні підстави присудити автомобіль марки «ВАЗ 2102» д.н. НОМЕР_1 їй в рахунок погашення спричиненої обвинуваченим шкоди.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просив вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 23 серпня 2013 року відносно нього змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбуття призначеного судом покарання, встановивши іспитовий строк три роки , в іншому залишити вирок без змін.
Вимоги мотивував тим, що він свою вину визнав, на досудовому слідстві, в судовому засіданні давав правдиві покази, чим активно сприяв розкриттю злочину, розкаявся у скоєному, на утриманні має малолітніх дітей, частково відшкодував матеріальну шкоду, за місцем проживання характеризується позитивно.
Звернув увагу, що після скоєння ДТП з місця пригоди не зникав, а навпаки намагався надати потерпілій ОСОБА_6 допомогу та доставити її до лікарні, але, зважаючи на її важкий стан, цього зробити не мав можливості, тому до Могилів-Подільського МТМО її доставили на автомобілі швидкої допомоги.
Вважає, що суд, дійшов невірного висновку та не мотивував, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
При цьому зазначив, що позбавлення волі негативно відобразиться на його сім'ї, тому що малолітні діти залишаться без годувальника, а також на сім'ї потерпілої, поскільки він, перебуваючи в місцях позбавлення волі, не буде мати можливості відшкодовувати матеріальні та моральні збитки.
Потерпіла ОСОБА_2 подала часткове заперечення на апеляційну скаргу прокурора та заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, наполягала на призначенні покарання обвинуваченому у виді восьми років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який просив задоволити апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Загороднюк В.В., призначити покарання ОСОБА_3 у виді 7 років позбавлення волі, виключити кваліфікуючу ознаку порушення експлуатації транспорту, в частині позову покладається на думку суду, думку потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляційну скаргу, просила задоволити, в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого відмовити, обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу, заперечив проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої-цивільного позивача, зазначив, що розкаюється у вчиненому, захисника ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілої, просив задоволити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3, звернув увагу, що обвинувачений визнав вину, намагався заробити гроші для відшкодування шкоди, має двоє малолітніх дітей, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, потерпілої, цивільного позивача, обвинуваченого не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за зазначених у вироку обставин ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України в апеляційніх скаргах не оспорюється.
Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції в дотримання вимог ст.65 КК України призначив покарання в межах, встановлених у санкції ч.2 ст.286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, врахувавши при цьому характер та ступінь тяжкості цього необережного злочину, дані про особу засудженого, який раніше судимий, має на утриманні малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, характеризується позитивно, частково відшкодував матеріальну шкоду, обставину, що відповідно ст.67 КК України обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, обставини, що відповідно ст.66 КК України пом'якшують покарання каяття, сприяння розкриттю злочину.
Як убачається зі справи, під час судового розгляду у суді першої інстанції ОСОБА_3 вину визнавав повністю, висловлював думку, щодо наміру відшкодовувати шкоду потерпілій, цивільному позивачу ОСОБА_2, надалі підтримувати ОСОБА_6 під час лікування та реабілітації, що спростовує твердження у апеляційній скарзі потерпілої щодо безпідставно врахованих судом обставин, які пом'якшують покарання, а саме каяття та сприяння розкриттю злочину.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що призначене покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Покарання засудженому призначено у відповідності до загальних засад, передбачених ст.ст. 65-67 КК України, а доводи прокурора, потерпілої про його невідповідність тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції достатньо врахував характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань потерпілої, пов'язаних з встановленням першої групи інвалідності ОСОБА_6, яка потребує постійної сторонньої допомоги, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, порушення нормальних життєвих зв'язків, пов'язаних з необхідністю надання допомоги хворій сестрі, яка потребує подальшого тривалого лікування, догляду за її двома дітьми, які навчаються, погіршення здоров'я їхньої матері.
З урахуванням викладених обставин, приймаючи до уваги сімейний та матеріальний стан обвинуваченого, виходячи з принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що вимоги потерпілої щодо збільшення розміру моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ч.9 статті 100 КПК України питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям, а в разі невстановлення їх - передаються в дохід держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, автомобіль марки «ВАЗ 2102» д.н. НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого 17.03.2009 року РЕВ-9 при УДВІ ГУ МВС України в Одеській області належить ОСОБА_9, яка відповідно довіреності від 24.04.2013 року уповноважувала ОСОБА_3 розпоряджатися вказаним автомобілем (а.с. 166).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо наявності підстав для повернення речового доказу автомобіля марки «ВАЗ 2102» д.н. НОМЕР_1 законному володільцеві, тому вимоги потерпілої ОСОБА_2, щодо речового доказу є безпідставними.
Згідно чинного законодавства потерпіла, у разі виникнення спору про належність речового доказу конкретним особам, вправі вирішити його в порядку цивільного судочинства.
Вказівки у апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_2, щодо незазначення у мотивувальній частині вироку п.п.2.1, 2.3,2.10, 12.1, 12.2 ПДР України, невірного викладення показів ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_2, невикладення думки прокурора, щодо міри покарання, колегія суддів вважає надуманими, поскільки у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції у відповідності до вимог ст.374 КПК України викладено докази, покази зазначених осіб на підтвердження встановлених судом обставин, перевірені під час судового розгляду.
Разом з тим, колегія суддів вважає за доцільне з мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_3 виключити зайву кваліфікуючу ознаку його дій порушення правил експлуатації транспорту, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 не порушувались нормативно-правові акти, які регламентують безпечне використання транспортного засобу під час його руху. Також у вступній частині вироку доцільно змінити вказівку, щодо наявності у ОСОБА_3 середньої освіти, зазначивши, що у нього неповна середня освіта, так як під час апеляційного розгляду останній пояснив, що він закінчив лише 9 класів Серебринецької школи.
Керуючись ст. ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні Загороднюк В.В., обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_2 відмовити.
Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 серпня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку порушення правил експлуатації транспорту.
У вступній частині змінити вказівку щодо наявності середньої освіти у ОСОБА_3, зазначивши, що ОСОБА_3 має неповну середню освіту.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: /підпис/
З оригіналом вірно: