ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

30 вересня 2013 р. (10:36) Справа №801/7989/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень

за участю:

від позивача - представник ОСОБА_2

відповідач - представник Угольков Є.О.

Обставини справи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати рішення від 03.07.2013р. №0006402202/01/09/22 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800грн. та податкове повідомлення - рішення від 03.07.2013р. №0006392202 про застосування штрафних санкцій у розмірі 9860,60грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків результатів перевірки, внаслідок чого були прийняті оскаржувані рішення, з огляду на відсутність з боку позивача порушень Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при здійсненні ним господарської діяльності. В результаті чого вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов, яка ґрунтується на даних акту перевірки, що став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1, за результатом якої був складений акт перевірки №0010/01/01/22/НОМЕР_1 від 06.06.2013р. (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення - рішення від 03.07.2013р. №0006392202 (а.с.29), яким до позивача за порушення п.1,6,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані штрафні санкції у розмірі 9860,6грн.

- рішення від 03.07.2013р. №0006402202/01/09/22 (а.с.28), яким до позивача за порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», згідно до абзацу 9 застосовані штрафні санкції у сумі 6800грн.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вказано вище, рішенням від 03.07.2013р. №0006402202/01/09/22 до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 6800грн за порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно акту перевірки, висновків про порушення позивачем даної норми, відповідач дійшов в результаті встановлення того факту, що позивач, не будучі закладом громадського харчування, реалізовував алкогольних напої на розлив.

Частиною 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Пунктом 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. №854 встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Пунктом 3 Правил обов'язкової сертифікації послуг харчування, затверджених наказом Держстандарту України від 27 січня 1999 р. N37 встановлено, що громадське харчування - сукупність підприємств різних організаційно-правових форм господарювання і власності, громадян-підприємців, які займаються виробництвом, реалізацією та організацією споживання кулінарної продукції, борошняних кондитерських та булочних виробів.

Пунктом 1.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002р. №219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002р. за №680/6968 встановлено, що суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Пунктами 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства встановлено, що ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства,Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торговельну мережу. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

У назві та тексті Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, слова «громадське харчування» в усіх відмінках було замінено словами «ресторанне господарство» згідно з наказом Міністерства економіки України від 9 жовтня 2006 року №309.

Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування та алкогольними напоями в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, приміщення якого орендує на підставі договору оренди від 21.04.2012р. у ПП «АБМ» за адресою: АДРЕСА_2.

Державна реєстрація фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 проведена 29.03.2011р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що видано свідоцтво НОМЕР_2.

ФОП ОСОБА_1 отримала торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності - роздрібної торгівлі в кафе за адресою: АДРЕСА_2, з терміном дії з 21.06.2011р. по 31.05.2016р.

ФОП ОСОБА_1 Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в АР Крим 26.06.2012р. видана ліцензія серії НОМЕР_3 з терміном дії з 30.06.2012р. по 30.06.2013р. на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2.

З виписки з журналу обліку об'єктів ресторанного господарства від 11.05.2012р. №02.12-17/57 Ялтинської міської ради вбачається, що органом місцевого самоврядування зафіксовано розташування за адресою: АДРЕСА_2, об'єкту торгівлі - кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за спеціалізацією ресторанне господарство.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач є суб'єктом господарювання громадського харчування, який відповідно до положень ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» має право на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Акт перевірки, як підстава для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, не містить обґрунтування встановлення відповідачем порушення позивачем ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме на підставі чого відповідач зробив висновки про те, що позивач не віднесений до суб'єктів, яким дозволяється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

У ході розгляду справи відповідач, у порядку ч. 2 ст. 1 КАС України, не надав суду належних доказів того, що позивач не віднесений до суб'єктів господарювання, яким дозволяється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За таких обставин висновки відповідача про порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є необґрунтованими, а прийняте рішення від 03.07.2013р. №0006402202/01/09/22 про застосування штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 03.07.2013р. №0006392202 суд зазначає наступне.

Згідно до розрахунку штрафних санкцій по акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 вбачається, що штрафні санкції у розмірі 9860,6грн., які застосовані до позивача вказаним податковим повідомлення - рішенням складаються з сум:

- 9350,60грн. - штрафні санкції застосовані за порушення ведення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, чим було порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- 340грн. - штрафні санкції застосовані за незбереження розрахункової книги, чим було порушено п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- 70 грн. - штрафні санкції застосовані за не проведення розрахункової операції через РРО, чим порушено п. 1 ст. 3 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- 100грн. - штрафні санкції застосовані за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів відповідно денного звіту РРО, чим порушено п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Актом перевірки зафіксовано, що на момент перевірки не забезпечений облік товарних запасів на складах та місці реалізації на суму 4675,30грн., в результаті чого відповідач відповідно до ст.. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосував до позивача фінансову санкцію у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.

Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, що діяла на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону про РРО).

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Позивач пояснив, що він мав документи, які б свідчили про облік товарних запасів, але враховуючи час проведення перевірки (19 годин 33 хвилини) не зміг їх надати перевіряючим у зв'язку з тим, що робочий день бухгалтера, у якого ці документи знаходилися, вже закінчився. При цьому, дані документи були подані у ДПІ до 16.06.2013р.

У додатку до акту перевірки встановлена наявність на реалізації у позивача товарів (алкогольних напоїв) на суму 4675,30грн. документи на які на момент перевірки відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має документи бухгалтерського обліку на товари, наявність яких перевірялася відповідачем.

Вказане підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними, рахунками на оплату товарів, товарними - транспортними накладними, податковими накладними, фіскальним чеком.

Вказане свідчить, що позивачем додержані вимоги діючого законодавства щодо зобов'язання ведення обліку товару, здійснення продажу тих товарів, які відображені в такому обліку.

Отже, висновок відповідача щодо здійснення позивачем реалізації товарів з порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), а саме ненадання до перевірки документів, що підтверджують оприбуткування товарів є безпідставним, оскільки норми п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» зобов'язують позивача вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством.

Позивач не позбавлений права зберігати відповідні документи, тобто вести облік товарних запасів, що підтверджують оприбуткування товару не за місцем де він безпосередньо здійснює господарську діяльність, у тому числі за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця, або в приміщенні бухгалтерії.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, представником відповідача під час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення, у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9350,60грн. є протиправним та підлягає скасуванню, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також надана суду розрахункова книжка ФОП ОСОБА_1 №0109014139/0/1, зареєстрована 04.08.2011р., незбереження якої встановлено відповідачем у ході проведеної перевірки, в результаті чого було зроблено висновок про порушення п.6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», якою встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Висновки відповідача про відсутність (незбереження) ФОП ОСОБА_1 розрахункової книжки спростовується матеріалами справи і вказує на необґрунтованість висновків відповідача та свідчить про протиправність застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 340грн. відповідно до п.3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення від 03.07.2013р. №0006392202 є протиправним та підлягає скасуванню в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9690,60грн. (9350,60грн.+340грн.).

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.07.2013р. №0006392202 в іншій частині, а саме в загальній сумі 170грн., з яких 70грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, які були застосовані внаслідок встановлення не проведення розрахункової операції через РРО на суму 70грн. та 100грн. - штрафні (фінансові) санкції, які були застосовані внаслідок встановлення незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів відповідно денного звіту РРО.

Згідно положень пунктів 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1 ст. 3 вказаного Закону);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13 ст.3 вказаного Закону).

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», відповідальність у вигляді фінансових санкцій передбачена у випадку встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З боку відповідача цей факт підтверджується даними акту перевірки, якими зафіксована відсутність виконання вимог пунктів 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

Позивачем не надано суду належних доказів виконання ним положень пунктів 1, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», які б спростовували висновки акту перевірки. Також позивачем не обґрунтовано у чому полягає протиправність застосування до нього фінансових санкцій в цій частині оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Факт повторності порушення закону позивачем не спростовується та підтверджується матеріалами перевірки, наданими ДПІ.

Таким чином суд вважає, що з боку відповідача доведені факти порушення позивачем вказаних норм Закону, що свідчить про правомірність застосування фінансових санкцій та прийняття податкового повідомлення - рішення в цій частині від 03.07.2013р. №0006392202.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 04.10.2013р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 03.07.2013р. №0006402202/01/09/22.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 03.07.2013р. №0006392202 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9690,60грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 164,90грн. шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.