УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/856/13-ц Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М.М.

Категорія 48 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,

при секретарі судового засідання: Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3, у розмірі 700 грн. щомісячно, до досягнення ним повноліття. В обґрунтування позову зазначала, що від шлюбу з відповідачем, вона має сина ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не приймає участі в його вихованні, проживає з іншою жінкою, офіційного заробітку не має.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що він є громадянином іншої держави, а також його та позивачки матеріальне становище.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 червня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області між сторонами був зареєстрований шлюб (а.с.3, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками сина - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2).

Як вбачається із довідки комунального підприємства «Коростишівська комунальна служба» від 09 квітня 2013 року №909 дитина зареєстрована разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

В апеляційній скарзі відповідач не заперечив того факту, що не бере участі в утриманні сина. Діяння виправдовує відсутністю можливості мати статус безробітного та отримувати допомогу по безробіттю, оскільки є громадянином Республіки Білорусь та не може офіційно працевлаштуватися, тоді як позивачка веде домашнє підсобне господарство та одержує державну соціальну допомогу на дитину.

Відповідно до п.1 ст.32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеної державами - членами Співдружності Незалежних держав у м. Мінськ 22 січня 1993 року, сторонами якої, у тому числі, є Україна та Республіка Білорусь, правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.

Малолітня дитина постійно проживає на території держави Україна.

Відповідач порушує права сина на одержання утримання від батька.

Обов'язок батька утримувати дитину регулюється главою 15 Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.ч.1,2,3 ст.181 СК України)

Якщо платник аліментів має нерегулярний мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батька, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.10 Цивільного процесуального кодексу України). У цивільному судочинстві України суд вирішує справу на підставі наданих йому сторонами доказів (принципу змагальності).

При вирішенні питання щодо розміру аліментів на неповнолітню дитину суд першої інстанції врахував вимоги статті 182 СК України, у тому числі щодо матеріального становища дитини та відповідача, а тому стягнув з відповідача не 700 грн., як просила позивачка, а лише 500 грн. на утримання дитини.

Доводи апеляційної скарги відносно одержання позивачкою державної соціальної допомоги на дитину не заслуговують на увагу тому, що такі кошти не виключають обов'язку батьків утримувати дитину та є допомогою держави.

Окрім того, відповідач не надав доказів, а отже не довів, що позивачка має доходи від домашнього підсобного господарства, що працює на автозаправній станції без юридичного оформлення та одержує заробітну плату. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому посилання відповідача на такі обставини в апеляційній скарзі бездоказове, а відтак не може змінити висновків суду першої інстанції.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він є громадянином Республіки Білорусь, де має постійне місце проживання і реєстрацію, не тягне скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були дотримані вимоги ст.410 ЦПК України. Як учасник процесу відповідач користувався такими ж процесуальними правами, що й громадяни України. Так, відповідачу було забезпечено право бути присутнім у судовому засіданні, ОСОБА_2 особисто прийняв участь у розгляді справи, давав пояснення та мав можливість надавати докази в обґрунтування своїх заперечень, що вбачається із журналу судового засідання від 03 вересня 2013 року (а.с.20).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суддя не виходила до нарадчої кімнати для написання рішення не відповідають дійсності, оскільки спростовуються журналом судового засідання від 03 вересня 2013 року, із змісту якого вбачається вчинення о 12:07:20 такої процесуальної дії як «Видалення судді до нарадчої кімнати» та технічним записом судового засідання (а.с.21).

Що ж стосується оголошення рішення, то у журналі судового засідання міститься посилання на оголошення рішення. При цьому письмових зауважень щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання або журналу судового засідання відповідач не подавав.

Відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційним судом апеляційної скарги свідчить про забезпечення відповідачу реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення законне та обґрунтоване. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: