Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2006 р. Справа № 29/215-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Кононенкові О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Мужичук Ю.Ю. (дов.№97 від 19.06.2006р.)
відповідача - Литвиненко Л.В. (дов.№732 від 01.08.2006р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № вх.№ 2914Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.06 р. по справі № 29/215-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус", м. Харків
про стягнення 294211,30 грн.
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідній завод “ГНЦЛС", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути (з урахуванням уточнення позовних вимог) з товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус" на користь позивача 276689,07 грн. заборгованості, 14079,50 грн. пені, 2314,10 грн. річних, 2942,10 грн. витрат по держмиту, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р. по справі №29/215-06 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківської області від 03.07.2006 р. по справі №29/215-06 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Ортус" на користь ТОВ "Дослідній завод “ГНЦЛС" 236194,18 грн. заборгованості, 2361,94 грн. держмита, 95,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повноважний представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні зазначив, що скарга ТОВ "Ортус" не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, тому просить рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свою позицію, зокрема, обґрунтовує тим, що відповідачем не надано жодного доказу того, що підтверджує суму основного боргу в розмірі 236194,18 грн., яка зазначена в апеляційній скарзі, а не в тому розмірі, що стягнута за оскаржуваним рішенням суду, тому підстави, щодо зміни стягнутої суми основного боргу рішенням господарського суду Харківської області від 03 липня 2006року, відсутні. Крім того, є встановлений розмір пені, період, за який вона нараховується і період, за який взято ставку НБУ для її розрахунку.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 22 грудня 2005 року між ТОВ "Дослідній завод “ГНЦЛС" та ТОВ "Ортус" був укладений договір купівлі-продажу №34/4 (далі Договір), відповідно до умов якого: продавець зобов'язується передати покупцю лікарські засоби у власність, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та своєчасно сплатити її; продавець передає покупцю лікарські засоби в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору; доказом передачі партії лікарських засобів у власність покупця є накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця та його печатки, а також довіреність на отримання партії лікарських засобів; оплата товарів покупцем здійснюється за ціною і в сумі, зазначеними у п.п.4.1. Договору, шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця; розрахунки за лікарські засоби можуть здійснюватися з наданням відстрочки платежу на 30 днів за домовленістю сторін.
В період з 22.12.05р. по 06.03.06р. ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС", на виконання умов договору купівлі-продажу № 34/4 від 22.12.05р., здійснило поставку ТОВ "Ортус" лікарських засобів на загальну суму 367 274,60 грн., що підтверджується первинними документами (видатковими накладними та довіреностями на отримання товару). Із витратних накладних вбачається, що строк оплати отриманого товару визначений в 30 календарних днів.
ТОВ "Ортус" свої зобов'язання за Договором щодо розрахунків за поставлені йому лікарські засоби виконало частково – лише в сумі 80 321,00грн., решта суми заборгованості у розмірі 276 689,07грн. відповідачем не сплачена.
На думку колегії суддів, незгода відповідача з розміром цієї суми є безпідставною та необґрунтованою, оскільки ця сума заборгованості відповідача перед позивачем визначена і узгоджена сторонами актом звірки розрахунків з контрагентом за період з 01.12.05р. по 14.06.06р., який підписано та завірено печатками підприємств як позивача, так і відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої зобов‘язання за Договором, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що обумовило його звернення з позовом до суду.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений строк. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в сумі 367 274,60 грн. є обґрунтованими і підтвердженими відповідними доказами.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
На підставі статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких передбачено законом або визначається в договорі.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Пунктом 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.1. Договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманих лікарських засобів, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення.
В наданих позивачем розрахунках сум штрафних санкцій зазначено –за який період нарахована пеня і розмір ставки НБУ, який діяв на період виникнення заборгованості. Суд не ставить під сумнів обґрунтованості цього розрахунку, який не спростовано належними доказами заявником скарги.
Крім того, посилання відповідача на те, що у відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні не встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги про сплату, позивач повинен пред’явити таку вимогу відповідачу, але суду не пред'являв і не надавав доказів направляння в адресу відповідача вимоги про настання строку сплати за лікарняні засоби. Це твердження відповідача безпідставне та позбавлені юридичного обґрунтування, оскільки пред'явлення вимоги про сплату штрафних санкцій чинним законодавством не передбачається.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції вважає, що задоволення позовних вимог місцевим господарським судом щодо стягнення з відповідача 14079,50 грн. пені та 2314,10 грн. річних є також правомірним та обґрунтованим.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 03 липня 2006 року по справі № 29/215-06 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03 липня 2006 року по справі № 29/215-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді