Справа № 761/16843/13-ц
Провадження №2/761/6420/2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18 жовтня 2013 року м.Київ
Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді: Гриньковської Н.Ю.
при секретарі: Подмазко О.Д.
за участі представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача 2: Руденко Л.В.
від відповідача 3 Хайнака Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, ОСОБА_6, за участю третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_7, про визнання права власності на транспортний засіб та скасування його державної реєстрації,-
в с т а н о в и в:
У лютому 2013р. позивач звернувся до Подільського районного суду м.Києва з цивільним позовом, в якому поставлено питання про визнання права власності на транспортний засіб та скасування його державної реєстрації.
Під час розгляду справи, ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 20.05.2013р. з посиланням на п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, справу передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.
Ухвалою судді Шевченківський районний суд м.Києва від 23.07.2013р. цивільну справу №761/16843/13-ц призначено до судового розгляду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.03.2010р., ним було видано довіреність строком на 3 місяці, якою він уповноважив гр.ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 керувати належним йому автомобілем. Однак, по закінченню строку довіреності, вказані особи автомобіль не повернули, в подальшому, позивачеві стало відомо, вказаний автомобіль вибув з його власності на користь ОСОБА_6 Позивач стверджував, що своєї згоди на розпорядження від його імені належним йому автомобілем нікому не надавав, а тому, вважає, що було вчинено кримінальне правопорушення стосовно його власності, у зв'язку з чим він звертався до Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві (далі-відповідач 1).
Листом №10/Д3015 від 22.11.2010р. УДАІ ГУМВС України в м.Києві повідомило позивача, що вказаний автомобіль був знятий з реєстраційного обліку для реалізації за заявою гр.ОСОБА_11 що зареєстрований в АДРЕСА_1., а в подальшому повідомило що автомобіль зареєстрований на ім'я іншої особи.
У зв'язку з цим позивач звернувся до СВ Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві з заявою про порушення кримінальної справи щодо незаконного відчуження належного йому автомобіля, яким 04.12.2010р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, в рамках якої було з'ясовано, що вказаний автомобіль зареєстровано 05.11.2010р. за гр. ОСОБА_6 (далі - відповідач 3), який мешкає в АДРЕСА_2. з державним номерним знаком НОМЕР_2. Відчуження відбулося на підставі довіреності на право розпоряджатися автомобілем, виданої від його імені 11.10.2010р.на ім'я ОСОБА_12, посвідченої нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Слідство, на даний час, у вказаній кримінальній справі триває.
Позивач, посилаючись на те, що автомобіль вибув з його володіння незаконно та з метою відновлення його порушеного права просив скасувати державну реєстрацію автомобіля за громадянином ОСОБА_6 та визнати право власності на автомобіль за ним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Разом з цим, після початку розгляду справи по суті заявлених вимог представником позивача було подано письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій фактично позивач змінював предмет та підставу позову, заявляючи на вирішення суду питання про скасування довіреностей, виданих 11.10.2010р. на ім'я ОСОБА_12 та 20.10.2010р. на ім'я ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_14
Однак ним було заявлено клопотання про задоволення заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку він подав до суду 01.10.2013р. Проте, судом, на підставі відмовлено у прийнятті вказаної заяви на підставі вимог ч.2 ст.31 ЦПК України, оскільки зміна предмета та підстави позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті.
Представник відповідача Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та жодного посилання позивача на будь-які доводи які б підтверджували порушення УДАІ ГУМВС України в м.Києві його прав чи інтересів не має.
Представник відповідача Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином про дату та час розгляду справи, свого представника не направив, пояснень чи заперечень на позов не направляла.
Представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечував посилаючись на те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем спірного автомобіля та підстав для скасування державної реєстрації автомобіля за ним не має.
Третя особа, про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, пояснень чи заперечень на позов не надавав.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 (далі-позвач) своєю довіреністю від 23.03.2010р., яка дійсна до 23.06.2010р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, уповноважив гр.ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 представляти його інтереси в страхових компаніях по питанню укладення договорів страхування та інш., в тому числі подавати від його імені заяви, належного йому автомобіля марки Mercedes-Benz S500, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1995р. випуску, номер кузова НОМЕР_3, що підтверджується копією витягу НОМЕР_5 від 23.03.2010р. про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі довіреностей (а.с.7).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, право власності на автомобіль марки Mercedes-Benz S500, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1995р. випуску зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.5).
З пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що по закінченню, вказаного в довіреності строку (23.06.2010р.), уповноважені особи, зазначені в довіреності, належний позивачеві автомобіль не повернули, що зумовило звернення останнього до УДАІ ГУМВС України в м.Києві із заявами з метою розшуку автомобіля та накладення на нього арешту.
Так, листом УДАІ ГУМВС України в м.Києві від 22.11.2010р. за №10/Д-3015 у відповідь на заяву позивача, було повідомлено, що підрозділом ВРЕР№6 підпорядкованого УДАІ в м.Києві 26.10.2010р. проведено операцію по зняттю з обліку для реалізації автомобіля Mercedes-Benz S500, 1995 р. випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3 сірого кольору за заявою гр.ОСОБА_11, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, який діяв на підставі доручення приватного нотаріуса ОСОБА_16 Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області за номером НОМЕР_6 від 20.10.2010р., зареєстрованого у реєстрі за №4017 (а.с.8).
Після цього, як вказує представник позивача, ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи щодо винних у незаконному відчуженні належного йому автомобіля.
Постановою начальника СВ Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві Рогачова Є.П. від 04.12.2010р. порушено кримінальну справу №07-11309 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (а.с.18).
В подальшому, листом УДАІ ГУМВС України в м.Києві від 18.12.2010р. за №10/Д-3185, у відповідь на заяву позивача щодо відміни доручення та розшуку належного йому автомобіля, повідомлено, що 26.10.2010р. вказаний автомобіль було знято з обліку для реалізації та 30.10.2010р. зареєстровано на ім'я іншої особи (а.с.12). Вказані обставини, також, підтверджуються довідкою УДАІ ГУМВС України в м.Києві № б/н, відповідно до якої, станом на 25.11.2010р. транспортний засіб спірний автомобіль, який було зареєстровано за гр.ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 26.10.2010 року знятий з обліку для реалізації (а.с.13).
Крім того, у ході розслідування кримінальної справи, встановлено, що станом на 11.02.2011р., автомобіль Мерседес Бенц S500, дв. НОМЕР_7 куз. НОМЕР_3, з 05.11.2010р. значиться зареєстрованим з номерним знаком НОМЕР_2 за гр.ОСОБА_6, 1951 р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 Згідно постанови слідчого СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Соломченко О.В., від 20.12.2010, автомобіль Мерседес Бенц S500, н.з. НОМЕР_2, дв. НОМЕР_7 куз. НОМЕР_3, внесений до комп'ютерної бази контрольного АМТ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, санкція - «відчуження заборонено», згідно листа Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 15.02.2011р. № 14/2244 (а.с.14).
Відчуження відбулося на підставі довіреності на право розпорядження автомобілем виданої від імені позивача 11.10.2010р. на ім'я ОСОБА_12, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (третя особа у справі), що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі довіреностей №16271325 від 11.10.2010р. (а.с.17).
Згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру довіреностей № 16749025 від 18.11.2010р., 20.10.2010р. приватним нотаріусом ОСОБА_7 Рівненська обл., посвідчено довіреність, особи, яка видала довіреність у порядку передоручення, а саме гр.ОСОБА_12 на право розпорядження спірним транспортним засобом громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_14 (а.с.9-11).
Проте, як зазначив представник позивача у судовому засіданні, підпис ОСОБА_4 в довіреності від 11.10.2010р. (а.с.16) якою позивач, ніби-то, за попередньою домовленістю, уповноважував гр.ОСОБА_12, розпоряджатися (керувати, продати, обміняти, здати в оренду, тощо) належним позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 вид. ВРЕР-1 УДАІ в м.Києві транспортним засобом марки Mercedes-Benz S500, 1995р.виписку, реєстраційний номер НОМЕР_1, є підробленим, що, підтверджується висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України №11197/11198/12-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальній справі №07-11309 (а.с.21-33).
За змістом ст.328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 ст.334 ЦК України, визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 330 ЦК України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього кодексу майно не може витребуване у нього.
Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст.204. ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивачем, при зверненні до суду з позовом, перед судом не поставлено питання про визнання недійсним правочину, на підставі якого ОСОБА_6 став власником спірного автомобіля, а тому в силу ст.204 ЦК України, цей правочин є дійсним, а правових підстав для визнання власником автомобіля іншої особи (позивача у справі), у суду відсутні.
Крім того, судом встановлено, що слідство, на даний час, у вказаній вище кримінальній справі триває, а тому звернення позивача до суду з позовом є передчасним.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача до відповідачів УДАІ ГУ МВС України в м.Києві, УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області суд дійшов наступного висновку.
Як вже було встановлено судом, згідно листа від 22.11.2010р. №10/Д-3015, наданого на запит позивача, начальником УДАІ ГУ МВС України в м.Києві А.В. Курінним, підрозділом ВРЕР№6 підпорядкованого УДАІ в м.Києві 26.10.2010р. за заявою гр.ОСОБА_11, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, який діяв на підставі доручення приватного нотаріуса ОСОБА_16 Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області за номером НОМЕР_6 від 20.10.2010р., зареєстрованого у реєстрі за №4017, проведено операцію по зняттю з обліку для реалізації автомобіля Mercedes-Benz S500, 1995 р. випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3 сірого кольору.
Відповідно до ч.1,3 ст.244 ЦК України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з п.3.1 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011р. за N123/18861, при зверненні особи, уповноваженої в установленому порядку власником - фізичною особою ТЗ здійснювати реєстрацію ТЗ, обов'язково подається примірник нотаріально посвідченої довіреності.
Згідно із абз.3, п.4 глави 4 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
Відповідно до абз.1,2, п.4 глави 4 розділу I вказаного Порядку, перевірка повноважень представників осіб за довіреністю або за законом здійснюється за довіреністю або документом, що підтверджує повноваження законного представника. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні,національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи) а також перевіряє його дієздатність та обсяг наданих йому повноважень.
Згідно з п.6 глави 8 розділу I Порядку, нотаріус перевіряє справжність кожного аркуша документа, який викладений на спеціальних бланках нотаріальних документів та подається для вчинення нотаріальних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів згідно з Порядком ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2009 №2053/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.11.2009 за № 1043/17059.
З пояснень представника відповідача УДАІ ГУМВС України в м.Києві у судовому засіданні встановлено, що під час зняття з обліку автомобіля марки Mercedes-Benz моделі S500, державний номер НОМЕР_1, представником власника автомобіля до реєстраційного підрозділу було надано довіреність від 20.10.2010р. НОМЕР_9 (а.с.55), якою гр.ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_4 (позивача у справі), уповноважив гр.ОСОБА_11 зняти вказаний автомобіль з обліку. Зазначена довіреність була перевірена через Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних дій (а.с.56). Тобто, всі вимоги закону, при знятті з обліку спірного автомобіля, відповідачем у справі УДАІ ГУМВС України в м.Києві було дотримано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження позивача, що відповідачі УДАІ ГУМВС України в м.Києві, УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області та третя особа нотаріус ОСОБА_7 якимось чином порушили права позивача - є безпідставними.
За таких обставин, позовні вимоги, не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, пояснень сторін, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що немає правових підстав для визнання позивача власником спірного автомобіля, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.10, 11, 57- 60, 61, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України; суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, Управління Державної автомобільної інспекції головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, ОСОБА_6, за участю третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_7, про визнання права власності на транспортний засіб та скасування його державної реєстрації відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:
повний текст рішення виготовлений 23.10.2013р.