Головуючий у 1 інстанції – суддя Ушенко Л. В.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
12 листопада 2008 року справа № 22-а-13346/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів:
при секретарі судового засіданняАрабей Т. Г.
Горбенко К. П.
Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:Борзенкова Л. В – за дов. № 04-40/379 від 11.11.2008 р.
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
на постанову господарського суду Донецької області
від 17 вересня 2008 року (постанова виготовлена в повному обсязі 22 вересня 2008 року)
по адміністративній справі № 26/95а (суддя Ушенко Л. В.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Еластомер», м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та штрафної санкції
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся 15 травня 2006 року до господарського суду Донецької області з позовом (т. 1 арк. справи 2 -5) до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 9 листопада 2005 року № 0005922340/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 4075 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 2037 грн. 50 коп.
9 червня 2006 року позивачем позовні вимоги були уточнені (т. 1 арк. справи 84) з наступним їх визначенням: «Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 9 листопада 2005 року № 0005922340/0 про донарахування податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 6112 грн. 50 коп., у тому числі 4075 грн. – основний платіж, 2037 грн. 50 коп. – штрафні (фінансові) санкції».
Ухвалою від 14 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 86) господарським судом Донецької області провадження у справі було зупинено.
Ухвалою від 22 липня 2008 року (т. 2 арк. справи 17) господарським судом Донецької області провадження по справі було поновлено.
Постановою від 17 вересня 2008 року (т. 2 арк. справи 35-36) позовні вимоги ЗАТ «Еластомер» були задоволені повністю. Суд першої інстанції визнав недійсним податкове повідомлення – рішення № 0005922340/0 від 9 листопада 2005 року, яким ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька визначені податкові зобов’язання ЗАТ «Еластомер» з податку на додану вартість у сумі 4075 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 2037 грн. 50 коп., стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги відповідача заперечував та просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім на судовому розгляді не скористався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано, що спірне податкове повідомлення – рішення було прийняте у зв’язку з порушенням позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, шляхом включення до складу податкового кредиту в лютому 2005 року ПДВ у розмірі 4075 грн. згідно ксерокопії податкової накладної № 20 від 16 лютого 2005 року, отриманої від ПП „Укртехзбут”.
Закрите акціонерне товариство «Еластомер», м. Донецькє юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію, та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30998895.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача з 21 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Еластомер» за період з 1 квітня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої був складений акт № 111/23-112/30998895 від 2 листопада 2005 року (т. 1 арк. справи 13-37). На підставі акту перевірки № 111/23-112/30998895 від 2 листопада 2005 року відповідачем 9 листопада 2005 року було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0005922340/0 (т. 1 арк. справи 11) про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 6112 грн. 50 коп., з якої 4075 грн. – основний платіж, 2037 грн. 50 коп. – штрафні (фінансові) санкції.
Зазначене податкове повідомлення – рішення в порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було оскаржено позивачем до ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 39-41), згідно рішення № 50578/10/14-212-2 від 14 грудня 2005 року про результати розгляду первинної скарги (т. 1 арк. справи 42-44) оспорюване податкове повідомлення – рішення було залишено без змін. Позивачем було повторно оскаржене спірне податкове повідомлення – рішення до ДПА в Донецькій області (т. 1 арк. справи 45-48), за результатами розгляду якої ДПА в Донецькій області було призначено додаткову перевірку, про що було повідомлено позивача листом (т. 1 арк. справи 49). У зв’язку з відмовою позивача від надання документів для проведення додаткової перевірки, посадовими особами відповідача був складений акт № 177/23-6 від 10 лютого 2006 року (т. 1 арк. справи 59). Рішенням ДПА у Донецькій області № 2200/10/25-013-5 від 20 лютого 2006 року про результати розгляду повторної скарги (т. 1 арк. справи 60-63) повторна скарга позивача була залишена без задоволення, спірне податкове повідомлення – рішення без змін.
Відповідно до пункту 1.7. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Суд зазначає, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25 червня 1991 року в редакції Закону України № 77/97-ВР від 18 лютого 1997 року визначено, що платники податків несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податків до бюджету відповідно до законодавства України.
Закон України “Про податок на додану вартість” не містить в собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товару (послуг) об’єктів оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку. Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону підставою для відповідальності платника податку - покупця є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки, тобто відсутність податкових накладних.
Як зазначено в акті перевірки, позивач в порушення вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” неправомірно включив до складу податкового кредиту в лютому 2005 року ПДВ у розмірі 4075 грн. згідно ксерокопії податкової накладної № 20 від 16 лютого 2005 року, отриманої від ПП „Укртехзбут”. Дане порушення було встановлено шляхом звірки даних по первинним документам, книзі придбання товарів, декларацї з податку на додану вартість за лютий 2005року.
Фактично, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП “Укртехзбут” був укладений договір №182 від 22грудня 2004року (т. 1 арк. справи 7-10), за умовами якого позивачем у лютому 2005рокубуло придбано каучук на суму 24450грн. В підтвердження виконання умов договору продавцем - ПП “Укртехзбут” був виписаний прибутковий ордер №9 від 22лютого 2005року (т. 1 арк. справи 175, т. 2 арк. справи 5), накладна №22/02-3 від 22лютого 2005року (т. 1 арк. справи 176, т. 2 арк. справи 6), рахунок – фактура (т. 1 арк. справи 177, т. 2 арк. справи 6)та податкова накладна №22 від 16лютого 2005року на суму 24450грн., в тому числі ПДВ у розмірі 4075грн. (т. 1 арк. справи 38, 78), яка була зареєстрована в книзі придбань позивача (№запису 1134 за лютий 2005року)(т. 1 арк. справи 92-174, т. 2 арк. справи 7-9).До того ж, згідно оригіналу книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ЗАТ “Еластомер” за 2001-2005 роки, яка була надіслана на запит суду першої інстанції слідчим управлінням УМВД у Донецькій області, дані про податкову накладна за номером 20 від 16 лютого 2005 року в даній книзі відсутні, згідно протоколу обшуку від 2 листопада 2005 року ксерокопія податкової накладної № 20 від 16 лютого 2005 року не вилучалась (т. 1 арк. справи 51-57). На підставі отриманого оригіналу податкової накладної від ПП “Укртехзбут” № 22 від 16 лютого 2005 року (т. 1 арк. справи 78), а не ксерокопії податкової накладної № 20 від 16 лютого 2005 року, як бездоказово зазначив відповідач в акті перевірки, позивачем у податковій декларації з ПДВ за лютий 2005 року до складу податкового кредиту був правомірно включений ПДВ у розмірі 4075 грн.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податкова накладна № 22 від 16 лютого 2005 року оформлена відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та „Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року зі змінами та доповненнями, та відповідач протилежного не довів.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним спірного податкового повідомлення – рішення є вірним.
З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 17 вересня 2008 року по адміністративній справі № 26/95а – залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 17 вересня 2008 року по адміністративній справі № 26/95а за позовом Закритого акціонерного товариства «Еластомер», м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та штрафної санкції – залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 листопада 2008 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 17 листопада 2008 року.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді /підпис/ Т.Г.Арабей
/підпис/ К.П.Горбенко
З оригіналом згідно:
Суддя В.Г.Яманко