Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-04/192-06 Суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Твердохліб А.Ф.
5 вересня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійник В.Ф. суддів Шутенко І.С., Твердохліба А.Ф.
при секретарі –Власенко С.М.
за участю представників сторін:
позивача – голова правління Яровой В.М.
відповідача – предст. Янчак М.А. ( дов. 1837/10/10-015 від 10.03.06 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2889 Х/2-5) Міського споживчого товариства «КООП-Сільхозпродукти»та апеляційну скаргу ( вх.2890 Х/2-5 ) Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 29.07.2006 р. по адміністративній справі № АС-04/192-06
за позовом МПС «КООП –Сільхозпродукти», м. Харків
до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова
про визнання перевірки незаконною та визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою № 938 від 15.07.2005 р. та уточненнями до неї № 108 від 07.06.2006 р., в яких просив визнати позапланову перевірку МСТ «КООП –Сільхозпродукти», проведену ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у період з 18.07.2002 р. по 29.07.2002 р. незаконною; визнати недійсними податкові рішення –повідомлення від 29.07.2002 р. № 147-23-319/12149 у сумі 110,00 грн.; від 02.08.2002 р. № 148-23-319/12578/0 в сумі 444,00 грн. та № 149-23-319/12579/0 в сумі 680,00 грн.; покласти на відповідача витрати по веденню справи; визнати недійсним протокол про адміністративне правопорушення від 02.08.2002 р. № 115 серія КК № 063786; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2002 р. серія АА № 160945.
Постановою господарського суду Харківської області від 29.06.2006 р. позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення –рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 147-23-319/12149/0 від 29.07.2002 р., № 148-23-319/12578/0 та № 149-23-319/12579/0 від 02.08.2002 р. В частині визнання незаконною позапланової перевірки в період з 18.07.2002 р. по 29.07.2002 р. у позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Міського споживчого товариства «КООП –Сільхозпродукти»витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн., та 69 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Позивач, не погоджуючись з постановою господарського суду Харківської області, подав апеляційну скаргу, в якій просив переглянути постанову господарського суду Харківської області від 29.06.06 р. по даній справі в частині визнання незаконною позапланову перевірку в період з 18.07.2002 р. по 29.07.2002 р. оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт не погоджується з тим, що господарський суд при розгляді даної справи не розглянув вимоги, викладені у заяві № 108 від 07.06.2006 р. про уточнення позовних вимог про визнання недійсним протокол про адміністративне правопорушення від 02.08.2002 р. № 115 та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2002 р. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не правильно вирішено питання про судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом даної справи. На думку апелянта, висновок суду про відмову в позові в частині визнання позапланової перевірки в період з 18.07.2002р . по 29.07.2002 р. незаконною не підтверджується матеріалами справи.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому вважає, що підстави для задоволення скарги МСТ «КООП –Сільхозпродукти»відсутні.
Відповідач також подав апеляційну скаргу на постанову господарського суду від 29.06.2006 р. по даній справі, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частині визнання недійсними податкових повідомлень –рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, прийнявши нову, якою відмовити у цій частині у задоволенні позовних вимог МСТ «КООП –Сільхозпродукти». Апелянт посилається на результати позапланової документальної перевірки, внаслідок якої було встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ за ІІІ квартал 2001 р. на суму 273,60 грн., що є порушенням п.п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Також апелянт посилається на порушення позивачем п.11,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 01.06.2000 р. № 1776 –ІІІ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Постановою господарського суду Харківської області від 19.10.2005р. позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова № 147-23-319/12149/0 від 29.07.2002 р.; № 148-23-319/12578/0 та 3 149-23-319/12579/0 від 02.08.2002 р. В частині позовних вимог про визнання незаконною позапланової перевірки в період з 18.07.2002 р. по 29.07.2002 р. провадження по справі закрито згідно ухвали господарського суду Харківської області від 19.10.2005 р. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача 85 грн. державного мита та 118, 00 грн. судових витрат.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2006 р. постанову господарського суду Харківської області від 19.10.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суджу від 08.12.2005 р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Підставою для проведення перевірки у відповідності із п.“в” ст.3 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»була наявність виявлених розбіжностей між сумою валового доходу за 1 квартал 2002 р. згідно декларації про прибуток підприємства сумі валового доходу та згідно декларації про податок на додану вартість за 1 квартал 2002 р. на 0,1 тис. грн.
Працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в період з 18.07.2002р. по 29.07.2002р. було проведено позапланову документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2 квартал 2001р. -1 квартал 2002р. По результатам перевірки відповідачем був складений акт № 302/23-314 від 29.07.2002р. Крім того, відповідачем був складений акт без номеру від 18.07.2002р. про здійснення перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.
Відповідачем були ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №147-23-319/12149/0 від 29.07.2002р., яким позивачу були нараховані фінансові санкції за порушення положень п.11, п.13 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон України „Про РРО") в сумі 110 грн. (на підставі п.6 ст. 17 та ст. 22 вказаного Закону); №148-23-319/12578/0 від 02.08.2002р., яким позивачу був нарахований ПДВ в сумі 274 грн. та застосовані фінансові санкції з цього податку в сумі 170 грн. (за порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість"); №149-23-319/12579/0 від 02.08.2002р., яким до позивача застосовані санкції за порушення п.9 ст. З Закону України „Про РРО" (на підставі п.4 ст. 17 цього Закону) в сумі 680 грн.
Як видно з матеріалів справи, на першому листі акту перевірки № 302/23-314 від 29.07.2002р., питання, які були винесені на перевірку, стосуються тільки дотримання вимог податкового законодавства за період 2 квартал 2001р. -1 квартал 2002р. Отже, представники позивача не мали права в межах цієї перевірки перевіряти дотримання позивачем вимог Закону України „ Про РРО" (оскільки цей закон не є актом законодавства про оподаткування). Крім того, з цих же підстав, позивач не мав підстав ухвалювати саме податкові повідомлення-рішення з питань нарахування санкцій за порушення положень Закону України „Про РРО" (не податкового закону). Санкції застосовані згідно наведеного закону не є податком, збором (обов'язковим платежем) вичерпаний перелік яких визначено Законом України „Про систему оподаткування". Визначення сум санкцій сумою податкового протиричить преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Але наведене не є підставою визнання недійсним оскаржених податкових повідомлень -рішень в цілому. Це є підставою визнання їх недійсними лише в частині визначення санкцій за порушення законодавства про РРО податковим зобов'язанням.
В акті перевірки 302/23-314 від 29.07.2002р. вказано, що в ході перевірки встановлено: невикористання режиму попереднього програмування найменувань товарів при реєстрації операцій продажу товарів та невідповідність суми готівкових коштів, зазначених у денному звіті РРО сумі коштів на місці проведення розрахункових операцій на суму 5 грн., чим порушені п.11,п. 13 ст.3 Закону України „Про РРО"; незабезпечення позивачем роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків за 09.02.2002р. та за 17.05.2002р., чим порушено п.9. ст. З Закону України „Про РРО".
Між тим, як свідчать матеріали справи відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження зазначених висновків акту перевірки, хоча, відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Наведене є підставою для задоволення позову.
В акті перевірки №302/23-314 від 29.07.2002р. (стор. 11 акту, арк. справи 19) вказано, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ за товари (роботи, послуги), вартість яких відноситься до складу валових витрат, суми підтверджені податковими накладними, що відповідає вимогам п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Але далі, всупереч цьому ствердженню, відповідач пише, що позивач, в порушення п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зависив податковий кредит за 3 квартал 2001р. на суму 274 грн. (не зменшив податковий кредит по тих товарах, які були викрадені у позивача 09.09.2001р.).
Відповідно до п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла у 3 кварталі 2001р.), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку V звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Отже колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивач не втратив права власності на викрадені в нього товари - він лише обмежений в практичній реалізації цього права у зв'язку з неправомірними діями осіб, які вчинили крадіжку. Викрадення товарів і не можливість їх використати в з в'язку з викраденням не свідчить про те, що вони придбалися не для використання в господарській діяльності.
Таким чином, оскільки відповідач не заперечує, що позивач здійснив належну оплату за товари, які були в нього викрадені в подальшому, вартість цих товарів відноситься до складу валових витрат, право власності позивача на ці товари не втрачено, відсутні підстави вважати наявним порушення позивачем положень п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно визнання незаконною позапланової перевірки в період з 18.07.2002р. по 29.07.2002р. суд зазначає, що застосовує діюче на момент перевірки законодавство. Позивач просить визнати незаконною позапланову перевірку проведену в період з 18.07.2002 р. по 29.07.2002 р.. Як вбачається з посвідчень на перевірку №1789/721 та № 1779/714 , позапланова перевірка проведена згідно п. п. „в" п. З Указу Президента України №817/98 від 23.07.98 р..
Суд зазначає, що наведений Указ Президента передбачав вичерпаний перелік підстав, які дають право ДПС на проведення позапланових перевірок податкового законодавства.
Як встановлено судом, першої інстанції так під час апеляційного провадження підставою проведення позапланової перевірки було виявлено розбіжності між сумою валового доходу за 1 квартал 2002 р. згідно декларації про прибуток підприємства та сумою доходу згідно декларації з податку на додану вартість на 0,1 тис. грн.. В підтвердження розбіжностей надані декларації.
Таким чином, позивач мав право провести перевірку податкового законодавства згідно зазначеного Указу Президента. Наявність розбіжностей свідчить про те, що данні як мінімум одній з декларацій містить недостовірні дані, при цьому наведений Указ не ставить таку недостовірність в залежність від того чи вона навмисно чи помилкова, у зв’язку з чим суд першої інстанції в частині визнання незаконною позапланову перевірку в період з 18.07.2002 р. По 29.07.2002 р. правомірно відмовив у позові. При цьому, перевірка законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, яка фактично проводилася окремо, та складений окремий акт, враховуючи позовні вимоги не оскаржувалася.
Щодо вимоги апелянта про визнання недійсним протокол про адміністративне правопорушення від 02.08.2002 р. № 115 серія КК № 063786 та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2002 р. серія АА № 160945. колегія суддів встановила наступне.
При перевірці МСТ «КООП - Сільхозпродукти»ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ за вересень 2002 р.; не роздрукування «7»- звітів за 09.02.2002 р.,17.05.2002 р., чим порушено п.п..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.9 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівля, громадського харчування та послуг»від 01.06.2000 р. зі змінами та доповненнями. Відповідальність за дане порушення передбачена п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 05.02.1998 р. та Законом України « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 р. У зв’язку з таким порушенням 05.08.2002 р. начальником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було постановлено голову правління МСТ «КООП –Сільхозпродукти»Ярового В.М. притягти до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн. Штраф необхідно було сплатити у 15-ти денний строк. При цьому, голові правління Яровому В.М. було роз’яснено, що дана постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до вищестоящої державної податкової адміністрації або до районного місцевого суду.
Отже, з врахуванням викладеного вказана позовна вимога не може бути задоволена судом, оскільки даний спір не є підвідомчим до розгляду в адміністративному судочинстві. Крім того, позивач своєчасно не скористався своїм правом оскарження вищевказаних документів, у зв’язку з чим в цій частині провадження слід закрити у відповідності з п. 5 ст.206 КАС України.
Щодо вимоги апелянта про повернення йому зайво сплачених судових витрат, то колегія суддів вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню, а саме 15.07.2005 р. звертаючись з позовом до господарського суду МСТ «КООП –Сільхозпродукти»на підставі ст.ст.46, 49 ГПК України , сплатив 85 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно –технічне обслуговування судового процесу на користь ДП «Судовий інформаційний центр». Справу було розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства. Оскаржуваною постановою стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. державного мита та 69 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Але, як видно з матеріалів справи, сплачено було 118, 00 грн. на користь ДП «Судовий інформаційний центр», а постановою господарського суду стягнуто 69 грн. з Державного бюджету України, що є помилкою суду першої інстанції і тому сума у розмірі 118 грн. підлягає стягненню з ДП «Судовий інформаційний центр»а не з державного бюджету України.
З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга МСТ «КООП –Сільхозпродукти»підлягає частковому задоволенню , апеляційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Харківської області від 29.07.2006 р. по справі № АС-04/192-06 підлягає частковому скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 2 ст. 198, ст.200, п.5 ч.1 ст.205, 206, 209, 211, 212 КАС України, колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно, -
постановила:
Апеляційну скаргу Міського Споживчого товариства «КООП –Сільхозпродукти»задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 29.06.2006 р. по адміністративній справі № АС-04/192-06 в частині стягнення 69,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу скасувати, та прийняти в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ДП «Судовий інформаційний центр» на користь Міського споживчого товариства «КООП –Сільхозпродукти»118 грн. судових витрат.
Господарському суду видати відповідний виконавчий лист.
Провадження у справі стосовно вимог про визнання недійсним протокол про адміністративне правопорушення від 02.08.2002 р. № 115 серія КК № 063786 та про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2002 р. Серія АА № 160945 - закрити.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді