ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/1470/13-ц

11.10.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Кульневій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, треті особи Служба у справах дітей Центральної районної ради м. Сімферополя, Служба у справах дітей Білогірської райдержадміністрації АРК,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у справі, яка приходиться позивачу донькою, має малолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про батька якої внесені на підставі ч.1 ст.135 СК України. Відповідач ОСОБА_2 відразу після народження дитини не виконувала у повному об'ємі батьківські обов'язки з виховання та утримання дитини. Зокрема, періодично йшла з дому та була відсутня по декілька діб, у зв'язку з чим, по рекомендації педіатра дитина була переведена на штучне вигодовування. 25.05.2012 року відповідач взагалі пішла з дому, забравши всі свої особисті речі. Свою дитину залишила проживати з позивачем. Свою доньку відповідач не відвідує, вихованням її не займається, станом здоров'я і долею дитини не цікавиться, не навідує, участі в матеріальному утриманні також не приймає. Більш того, відповідач зняла грошові кошти в розмірі 9110 грн., перераховані їй як одноразовою допомогу на народження дитини, і витратила їх на власні потреби. Позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини та передати малолітню ОСОБА_3 на виховання бабусі ОСОБА_1, тобто позивачу.

У подальшому, перед розглядом справи по суті, позивач збільшила обсяг позовних вимог, та, крім позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, просила стягнути з останньої на свою користь аліменти на утримання дитини у розмірі 400 грн. щомісячно, а також призначити її - позивача ОСОБА_1 опікуном малолітньої.

Ухвалою суду від 11.10.2013р., за клопотанням представника позивача, позовні вимоги в частині вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишені без розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за угодою - адвокат Альохіна Н.В. повністю підтримали заявлені позовні вимоги з вищенаведених підстав, просили позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини та стягнути з неї аліменти на користь позивача у розмірі 400 грн., щомісячно, на утримання дитини. Позивач додатково пояснила, що на даний час з ОСОБА_2 не підтримує зв'язок, місцезнаходження її невідоме, вона взагалі уникає спілкування з позивачем, не цікавиться долею дитини, не навідує її. Лише одного разу, коли закінчилася дія картки на отримання щомісячної державної допомоги на дитину, вона через іншу особу передала нову картку, але спілкуватися щодо дитини - відмовилася. Надали згоду на розгляд справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи сповіщався належним чином, у тому числі, через органи ЗМІ, про що свідчать документи в матеріалах справи. Клопотань про відкладення справи розглядом до суду не надходило.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Центральної районної ради м. Сімферополя за довіреністю - Романова Ж.В. у судовому засіданні пояснила, що заявлені позовні вимоги вважає обґрунтованими, факт ухилення відповідача від виховання дитини - доведеним. Вважала, що в інтересах дитини позов підлягає повному задоволенню.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Білогірської райдержадміністрації АРК у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщалися належним чином. Разом з їх висновком до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, вважали доцільним позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні малолітньої дитини.

Прокурор Прокуратури Центрального району м. Сімферополя АРК Мироненко А.А. також вважала заявлений позов обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.

За таких обставин, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 169, 224 ЦПК України, на підставі даних та доказів, що є в матеріалах справи. Вислухавши позивача, її представника, представника третьої особи, висновок прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи і оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим 03.04.2012 року (а.с.7).

Відомості про батька дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_8 внесені в актовий запис про народження дитини відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (а.с.72).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального. культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як пояснила в судовому засіданні позивач, лише вона та її син ОСОБА_9 займаються вихованням та розвитком вказаної дитини, відповідач умисно не приймає участі у житті дитини, оскільки знає де вони живуть, але ні разу не приходила. На прохання позивача про навідування дитини, - не реагує, просто не бажає спілкуватися, знати про дитину. Так, позивач додатково пояснила, що вже при закінченні періоду вагітності відповідач говорила про те, що дитина їй не потрібна. Після народження дитини, відповідач нею взагалі не займалася, була до неї байдужа. А наприкінці травня 2012 року взагалі пішла з дому та більше не поверталася. Зі слов - проживає у м. Сімферополі, але де - невідомо, дитину не навідує, нею не цікавиться, займається своїм особистим життям. Державні гроші на народження дитини - витратила виключно на свої особисті потреби, залишивши позивачу лише картку на щомісячну державну допомогу, яка складає коло 1000 грн. на місяць.

Згідно з листом Зуйської районної лікарні від 25.02.2013р. малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на обліку у дитячій консультації лікарні. Догляд за дитиною здійснює ОСОБА_1 При огляді ОСОБА_3 вдома та у поліклініці присутня ОСОБА_1, на вакцинацію та медичний огляд супроводжує також ОСОБА_1 (а.с.36).

Відповідно до висновку Білогірської райдержадміністрації від 20.06.2013р., після перевірки факту ухилення відповідача від батьківських обов'язків у відношенні своєї дитини, встановлено, що ОСОБА_2 з дитиною спільно не проживає, вихованням та утриманням доньки не займається. З ціллю з'ясування причин, по яких ОСОБА_2 не виконує батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини, вона була запрошена до Служби у справах дітей, де пояснила, що на даний час не має можливості забрати свою дитину для спільного проживання, оскільки працює та проживає на зйомній квартирі, однак, точну адресу називати відмовилась. Білогірська райдержадміністрація прийшла до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки - ОСОБА_3

Як пояснив у судовому засіданні свідок - ОСОБА_9, який приходиться рідним братом відповідачу, та який проживає з матір'ю ОСОБА_1, остання повністю опікає дитину. Після народження дитини ОСОБА_2 не виконувала батьківського обов'язку з виховання дитини, а у подальшому літом 2012 року взагалі пішла з дому, залишивши дитину. На даний момент дитина живе разом з позивачем та ним, відповідач не цікавиться станом здоров`я, матеріальними благами дитини, її долею. Йому відомо, що вона живе десь у м. Сімферополі та працює, фізично має можливість навідувати та утримувати дитину, однак не бажає. При цьому, ніхто не створює їй перешкод у цьому. Якщо б ОСОБА_2 бажала навідати свою дитину, вона б її навідувала. Додатково пояснив, що його мати - ОСОБА_1 не працює, оскільки займається вихованням дитини, тому він також бере участь у вихованні та утриманні дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує закріплені у нормах міжнародного законодавства, зокрема у Декларації прав дитини, прийнятий 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, принципи щодо необхідності в особливому захисті прав дитини, а також аналогічні принципи, проголошені у Конституції України, Сімейному кодексі України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один із батьків, опікун, піклувальник, особа, у сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або учбовий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягнула 14-річного віку.

В принципі №6 Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю 20.11.1959 року, записано: „ Дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові і матеріального забезпечення ".

В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка діє в Україні з 27.09.1991 року зазначено: „Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і опіку, які необхідні йому для його благополуччя, приймаючи до уваги права і обов'язки його батьків, опікунів і інших осіб, які відповідають за нього за законом і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи ".

Україною Конвенція ратифікована і в межах взятих зобов'язань по захисту прав та обов'язків дітей прийнято Закон „ Про охорону дитинства " від 26.04.2001 року №2402 і від 07.03.2002 року 3109-ІІІ, де у ст.12 записані основні права і обов'язки батьків по вихованню та розвитку дитини.

Позбавлення батьківських прав, тобто, наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримають, та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, а тому питання про його застосування може вирішуватися лише після повного, всебічного й об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України, у випадках їхньої винної поведінки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Отже, приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, враховуючи винну поведінку відповідача, яка, як встановлено судом і не заперечувалося відповідачем, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дитини, відсутності у повній мірі з її боку інтересу до долі своєї дитини, враховуючи висновок органу опіки і піклування, суд приходить до висновку, що вимоги позивача у частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

Так, дійсно, як встановлено судом, малолітня дитина на цей час проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Однак, при цьому, позивач опікуном дитини не визнана, частково отримувала від відповідача матеріальну допомогу на утримання дитини у ході розгляду справи, має надану відповідачем картку на отримання щомісячної матеріальної допомоги на утримання дитини коло 1000 грн. на місяць, яка була отримана за участі відповідача. Таким чином, суд вважає, що позов в цій частині слід залишити без задоволення, з огляду на передчасність.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, сплачені за звернення до суду, у розмірі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150, 164-166, 181 -184, 191 СК України, Декларації прав дитини, прийнятої 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, треті особи Служба у справах дітей Центральної районної ради м. Сімферополя, Служба у справах дітей Білогірської райдержадміністрації АРК - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку м. Сімферополя, батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, пов'язані із сплатою судового збору, у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем та іншими особами, як беруть участь у справі, в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н. В. Кучеренко