Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Колегія суддів по 1-й інстанції:
№ АС-04/189-06 Головуючий суддя –Григоров А.М.
суддя –Подобайло З.Г.
суддя –Мінаєва О.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Карбань І.С.
04 вересня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Істоміної О.А., Шутенко І.А.,
при секретарі – Крупа О.В.,
за участю представників сторін:
позивача – Давиденко К.М. за довіреністю №5698/10/10-026 від 07.07.2006р.,
відповідача –Лободи Л.Г. за довіреністю № 1-40/12-105 від 10.07.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2348Х/2) ВАТ „Турбоатом” на постанову господарського суду Харківської області від 19.05.2006р. по справі № АС-04/189-06
за позовом Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,
до ВАТ „Турбоатом”, м. Харків,
про стягнення 1361745,50 грн., -
встановила:
Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою та уточненнями до неї, в яких просила стягнути з ВАТ "Турбоатом" за рахунок активів заборгованість за порушення вимог чинного валютного законодавства у розмірі 1361745,50 грн., в тому числі: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1355965,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5780 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 19.05.2006р. позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ „Турбоатом” на користь бюджету заборгованість у розмірі 1361745,50 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з зазначеною постановою господарського суду Харківської області не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у відповідності до п. З ст.128 КАС України суд обов'язково відкладає розгляд справи в разі не прибуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Так, у зв'язку з неможливістю прибуття повноважного представника ВАТ "Турбоатом" в судове засідання, яке було призначене на 19.05.2006 р., відповідачем було надане клопотання не розглядати справу без його представника та саму справу відкласти на інший строк. Однак, суд першої інстанції, в порушення п. З ст.128 КАС України, не задовольнив клопотання відповідача, заслухав справу без участі представника відповідача та виніс рішення по ній.
Крім того апелянт зазначив, що, господарський суд Харківської області не дослідив і не вивчив усі докази по справі, вказавши, що всі обставини справи встановлені в постанові апеляційного господарського суду, тому не потребують доведення в силу ст.72 КАС України. Однак, на думку апелянта, ніяких преюдиціальних фактів, а саме фактів, котрі мають юридичну силу, судами по даній справі встановлено не було.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржувану постанову господарського суду Харківської області законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що постановою господарського суду Харківської області від 19.05.2006 р. встановлено, що "представник відповідача після перерви не з'явився, був повідомлений належним чином, поважні причини неявки не встановлені", а частиною 2 ст. 128 КАС України визначено, що "неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи". Також позивач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що апелянтом не вказано, яким саме чином судом неправильно застосовано ст. 72 КАС України, згідно ч. 1 якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.08.2006 р. представником апелянта було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання нових доказів по справі, так як вказане клопотання не підтверджено відповідними доказами, в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.08.2006 р. було оголошено перерву до 15:00 години до 28.08.006 р. для наданні апелянтом документів в обґрунтування свого клопотання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.08.2006 р. апелянтом не було надано документів в обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, проте, представником апелянта було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду пов’язаної з даною справою справи № А-13/64-05., у зв’язку з поданням ним заяви про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2005 р. по справі № А-13/64-05. Оскільки, зазначене клопотання відповідача також не підтверджено відповідними документами, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доцільним відклала розгляд справи для наданні апелянтом документів в обґрунтування свого клопотання на 04.09.2006р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.06.2006 р. апелянтом не було надано документів в обґрунтування вищенаведених клопотань, проте, представником апелянта було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, документів в обґрунтування вказаного клопотання також надано не було.
Представник позивача проти задоволення клопотань відповідача заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених клопотань і просив у їх задоволенні відмовити.
Розглянувши клопотання відповідача (апелянта), вислухавши заперечення позивача та враховуючи, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про зупинення розгляду справи належними документами не обґрунтовано, т. я відсутні докази звернення до суду з заявою про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2005 р. по справі № А-13/64-05 і підстави для такого перегляду, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для задоволення вищевказаних клопотань відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що фахівцями відділу податкового супроводження підприємств машинобудування СДПІ ВПП у м. Харкові проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Турбоатом" з питання дотримання вимог валютного законодавства в частині розрахунків з фірмою "Noell Stahl –und Maschinenbau GmbH” (Німеччина) по контракту № 15-804/05762269/81263-276 від 03.03.1998р. за період з 31.01.1998 р. по 30.11.2004 р. на підставі п.п. "д" п. 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" та складено акт перевірки № 1012/33-118 від 14.12.2004 р.
На підставі п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", були надіслані до ВАТ "Турбоатом" два листи, №7984/10/33-125 від 06.09.2004 р., вх. № 6135 від 07.09.2004 р., №11349/10/33-125 від 26.11.2004 р. вх. № 8230 від 29.11.2004 р., з проханням надати документи для підтвердження існуючої заборгованості по контракту №15-804/05762269/81263-276 від 03.03.1998 р., який укладено з фірмою "Noell Stahl –und Maschinenbau GmbH” (Німеччина). Підприємство відповіді не надало.
ВАТ "Турбоатом" до перевірки було надано індивідуальну ліцензію Національного банку України № 12 від 15.01.2003 р. на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортною операцією по контракту № 804/05762269/81263-276 від 03.03.1998р. з нерезидентом фірмою "Noell Stahl –und Maschinenbau GmbH” (Німеччина), строком дії з 28.06.2000р. до 31.12.2003 р. на суму 272500,00 дол. США. На дату складання акту перевірки ВАТ "Турбоатом" не надало індивідуальну ліцензію Національного банку України на продовження термінів розрахунків по контракту № 15-804/05762269/81263-276 від 03.03.1998р.
Перевіркою встановлено порушення термінів розрахунків ВАТ "Турбоатом", передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні умов субконтракту № 15-804/05762269/81263-276 від 03.03.1998 р. з нерезидентом фірмою "Noell Stahl –und Maschinenbau GmbH” (Німеччина) та керуючись ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" у розмірах, визначених ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону України, СДПІ ВПП у м. Харкові нараховане пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1355965,50 грн., яку включено до повідомлення-рішення № 0000680811/2 від 10.03.2005р. Також перевіркою встановлено, що ВАТ "Турбоатом", в п. 5 розділу ІІІ „Майно та товари за кордоном" Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами не задекларовано суми недоодержаної валютної виручки протягом 17 періодів.
За порушення вимог п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від10.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та ст. 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 р. №319/94 зі змінами, внесеними Указом Президента України від 06.11.1997 р. за № 1246/97, на підставі пунктів 2.4, 3.1 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого Наказом Державної податковій Адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України за № 712/4005 від 19.10.1999 р., із мінами і доповненнями, внесеними Наказом ДПА від 10.07.2000 р. № 373, керуючись ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 10.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" до ВАТ "Турбоатом" було застосовано штрафну санкцію за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний з 17-ти випадків порушення на загальну суму 5780 грн., яку включено до повідомлення-рішення № 0000680811/2 від 10.03.2005 р.
Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000680811/2 від 10.03.2005 р. (вручене відповідачу 11.03.2005 р.) на загальну суму 1361745,50 грн. було оскаржено підприємством відповідача у судовому порядку до господарського суду Харківської області.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2005р. по справі № А-13/64-05 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00006808811/2 від 10.03.2005р. про застосування та стягнення суми пені та штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового та іншого законодавства, рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2005 р. скасовано, позов задоволено частково, спірне податкове повідомлення-рішення №00006808811/2 від 10.03.2005 р. визнано недійсним в частині визначення донарахованої пені в сумі 1361745,50 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5780 грн. за порушення вимог чинного валютного законодавства сумою податкового зобов'язання ВАТ "Турбоатом". Крім того, апеляційним господарським судом було встановлено, що оскільки і пеня за порушення ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", і штрафна санкція за порушення п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 10.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, у відповідача (тобто СДПІ ВПП у м. Харкові), навіть, за наявності прав, передбачених п.8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" немає законних підстав для визначення пені та штрафних (фінансових) санкцій податковим зобов'язанням з поширенням на них вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо граничного строку сплати та положень щодо правових наслідків несплати: визнання податковим боргом, податкова застава, заходи з продажу активів підприємства. Таким чином, Харківським апеляційним господарським судом було встановлено факт правомірності донарахування та розмір пені та штрафних (фінансових) санкцій через визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення недійсним в частині визначення донарахованих сум податковим зобов'язанням (це, крім постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2005 р. також підтверджується і ухвалою про роз'яснення цієї постанови від 06.03.2006 р.). Постанова апеляційного суду набрала законної сили в момент ЇЇ винесення, тобто 09.12.2005р.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що наведенні вище обставини встановлені в постанові Харківського апеляційного господарського суду 09.12.2005р. по справі № А-13/64-05 не потребують доведення в силу ст. 72 КАС України.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в поземній валюті" Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею, а відповідно підприємство повинно сплачувати нараховану пеню. В силу ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" позивач повинен сплатити застосовані до нього штрафні санкції. Згідно п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби вправі застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідач добровільно не сплатив пеню та штрафні санкції, тому позивач 20.03.2006 р. звернувся з позовом до суду.
Вищенаведені Закон та Декрет передбачають санкції у грошовій формі саме в такій формі вони підлягають сплаті, а відповідно і стягненню.
Згідно ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до активів відносяться кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Згідно ст. 3 цього Закону, за рахунок активів стягується податкове зобов’язання.
Харківським апеляційним господарським судом від 09.12.2005 р. по справі № А-13/64-05 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00006808811/2 від 10.03.2005 р. про застосування та стягнення суми пені та штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового та іншого законодавства, рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2005 р. скасовано, позов задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00006808811/2 від 10.03.2005 р. визнано недійсним в частині визначення донарахованої пені в сумі 1 361 745,5 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5780 грн. за порушення вимог чинного валютного законодавства сумою податкового зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом".
Таким чином у позивача не має підстав для примусового стягнення заборгованості за порушення вимог чинного валютного законодавства за рахунок всіх активів відповідача.
Але враховуючи, що до активів відносяться кошти, і саме кошти згідно Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" повинні сплачувати особи до яких застосовані штрафні санкції, в частині стягнення штрафних санкцій коштами позов підлягає задоволенню.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 19.05.2006р. по справі № АС-04/189-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Клопотання відповідача залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 19.05.2006р. по адміністративній справі № АС-04/189-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
суддя Істоміна О.А.
суддя Шутенко І.А.