Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Справа № АС-04/312-06 Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Твердохліб А.Ф.
«31»серпня 2006 року
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі Кобзевій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача – В‘юннік О.Б. –представник, дов. №1091 від 12.09.2005 року (у справі); Смірнов І.Ю. –представник, дов. №413 від 07.04.2006р. (у справі)
відповідача –Головко А.І –представник, дов. № 1352/10-026 від 07.04.2006 року (у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Красноградської МДПІ Харківської області (вх. № 2651Х/2-5) на постанову господарського суду Харківської області від 29.06.2006 р. по адміністративній справі № АС-04/132-06
за позовом Закритого Акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Цукрове”, смт. Чапаєво
до Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області
про визнання нечинним рішень
встановила:
У травні 2006 року Закрите Акціонерне товариство сільськогосподарського підприємства “Цукрове” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання протиправними та нечинним податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області №0000182310/0 та №00001924310/0 від 17 квітня 2006 року, а також податкові повідомлення-рішення №0000182310/1 та №0000192310/1 від 22.05.2006 р., як такі, що суперечать нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.
Постановою господарського суду Харківської області від 29 червня 2006 року позов було задоволено. Визнано потиправними та нечинним податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області №0000182310/0 та №00001924310/0 від 17 квітня 2006 року, а також податкові повідомлення-рішення №0000182310/1 та №0000192310/1 від 22 травня 2006 року. З державного бюджету на користь позивача стягнуто 3,40 грн. судових витрат.
Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області з постановою суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції, та прийняття нової про відмову у позові, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме норм статей 3 Закону України «Про плату за землю».
Закрите акціонерне товариство сільськогосподарського підприємства “Цукрове” у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000182310/0, яким позивачу на підставі п. п. „б" п. 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 20.12.2000р. (далі Закон №2181), статей 7, 8 Закону України „Про плату за землю" було донараховано податкове зобов'язання по земельному податку юридичних осіб по Кегічівській селищній раді в сумі 19892,63 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000192310/0, яким позивачу на підставі п. п. „б" п. 4.2.2 статті 4 Закону №2181 та статей 7, 8 Закону України „Про плату за землю" було донараховано податкове зобов'язання по земельному податку юридичних осіб по Чепаївській селищній раді 136624,60 грн., були прийняті на підставі акту № 124/23-021/31633236 від 5 квітня 2006 року про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємством позивача за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005 року. В результаті перевірки податківцями було виявлено порушення позивачем статей 7, 8 Закону України «Про плату за землю», п.п. 5.5.1 статті 5, та п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також статей 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Податкові повідомлення –рішення №0000182310/1, №0000192310/1 були прийняті в процедурі адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень (з позначкою „/0" ) , дублюють їх і лише пере узгоджують граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Матеріали справи також свідчать, що позивач користується земельними ділянками на території Кегичівського, Сахновщинського, Красноградського та Зачепилівського районів. Земельні ділянки знаходяться під основними фондами, що використовуються у господарській діяльності товариства (будівлі цукрового заводу, бурякопунктів, складські приміщення, залізничні колії та інші). Ці основні фонди були придбані у ВАТ "Цукрове" (код 00373221), як внесок до статутного фонду, згідно акту прийому-передач від 03.09.2001 року на суму 5337,8 тис. грн.
Згідно з державним актом серії ХР-15-00-000493 від 12.08.1996 року державному підприємству "Цукровий завод імені Леніна" Кегичівського району Харківської області надано в постійне користування земельну ділянку площею 379,5 га для обслуговування діючого виробництва.
Наказом №1791-П від 20.10.1997 року Регіонального відділення Фонду держмайна України по Харківській області "Про створення відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод ім. Леніна", зазначене державне підприємство було приватизовано та перетворене на ВАТ "Цукровий завод ім. Леніна", до статутного фонду якого увійшов цілісний майновий комплекс діючого виробництва.
Реєстраційним посвідченням №108 від 02.08.2002 року, виданим Кегичівським малим державним підприємством технічної інвентаризації, підтверджується право колективної власності за ЗАТ СГП "Цукрове" на цілісний майновий комплекс державного підприємства "Цукровий завод імені Леніна".
Відповідно до статті 30 Земельного Кодексу України (в редакцій від 18.12.1990 р.), який був чинний на час отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці (свідоцтво №358 від 27 червня 2001 року, видане Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області), визначено перехід права на користування земельною ділянкою в разі переходу права власності на будівлі, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, а перехід права на земельну ділянку підлягав оформленню згідно зі ст. 23 Земельного Кодекс).
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2768-ІП (із змінами та доповненнями, далі - Кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 №2535-ХИ "Про плату за землю" (далі Закон №2535), який є основним законом, що визначає ставки земельного податку окремо для кожної категорії земель, порядок його обчислення і сплати, пільги щодо оподаткування землі, відповідальність платників та контроль за правильність обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до вимог п.2 ст.92 Земельного кодексу України (в редакції, що діє з 01.01.2002 року), права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комуна власності набувають лише підприємства, установи та організації, встановленому порядку право власності або оренди на них . Термін переоформлення такого права продовжено до 1 січня 2008року. Таким чином перехідними положеннями дозволено бути землекористувачем до переоформлення такого права або оренди.
Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю ", використання землі в Україні є платним, таким чином ЗАТ СГП "Цукрове" є землекористувачем і повинно сплачувати за користування земельними ділянками у Державний бюджет України.
Згідно цієї ж статті 2 Закону №2535, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю. Статтею 5 Закону №2535 встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Платниками плати за землю є власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, кому земля передана у власність або надана в користування.
Відповідно до статті 15 Закону №2535, обов'язок щодо сплати земельного податку виникає безпосередньо з дня виникнення права власності або права користування.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання її власником або користувачем документа, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, та її державної реєстрації (п.1 ст.125 Земельного кодексу України). Для власника земельної ділянки таким документом є Державний акт на право власності на землю, для землекористувача - Державний акт на право користування землею. Отже, з моменту отримання одного із цих документів і потрібно сплачувати земельний податок.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності договір оренди такої земельної ділянки.
Як свідчать матеріали справи, ЗАТ СГП «Цукрове»договорів оренди земельних ділянок не укладало. Що стосується даних земельного кадастру, то згідно довідки № 2106/01-02 від 29 серпня 2005 р., виданої Харківською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсах" правовстановлюючі документи, які посвідчують право власності чи користування землею за ЗАТ СГП "Цукрове" не значаться. Це також підтверджується довідкою Кегичівського районного відділу реєстрації Центру державного земельного кадастру від 23.06.2006 р. за № 38.
Таким чином, підстав для нарахування земельного податку у ЗАТ СГП «Цукрове»взагалі не має, оскільки у ЗАТ СГП «Цукрове»права власності на земельні ділянки не має та не було, а також не укладено договорів користування земельними ділянками (договорів оренди), відповідно ЗАТ СГП «Цукрове»не є суб'єктом сплати цього податку.
Красноградська МДПІ Харківської області як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції посилається на те, що до ЗАТ СГП "Цукрове" перейшло право на користування земельною ділянкою в разі переходу права власності на будівлі, об'єкти розташовані на цій земельній ділянці. Але колегія суддів вважає ці посилання відповідача необґрунтованими, оскільки ні в статті 30 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р.), ні в статті 127 Земельного кодексу в редакції від 25.10.2001 р. не вказано, у який момент до набувача будівлі, споруди переходить право на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, оскільки саме з цього моменту у відповідності з нормами Закону України "Про плату за землю" у землекористувача виникає обов'язок вносити плату за землю. Такий момент визначений статтею 125 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 р., згідно з якою право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Таким чином, до оформлення вищеназваних документів будь-які вимоги про сплату земельного податку неправомірні.
Як свідчать матеріали справи, при проведенні нарахувань ДПІ не використовувала ні данні земельного кадастру ні договори оренди землі.
Як вірно зазначив господарський суд Харківської області, згідно ст. 4 Закону №2181, при перевірці зобов'язаний встановлювати як заниження так і завищення податку. Таким чином при перевірці та визначенні правильності нарахування земельного податку позивачем, орган ДПС повинен був встановити правомірність нарахування податку на землю, тобто наявність відповідних підстав. Але як вбачається з акту перевірки, в ході її проведення не з'ясовувалися обставини щодо підстав нарахування податку на землю. Позивач зазначає, що він користується значно меншою кількістю земель ніж визначено у розрахунку земельного податку.
Єдиним документом, на якій посилається ДПІ в обґрунтування плащі земель є лист Кегичівського районного відділу земельних ресурсів. Але дані цього листа не можуть бути прийняті до уваги виходячи з статті 13 Закону „Про плату за землю".
Таким чином, перевіривши правомірність нарахування податку на землю, ДПІ не встановило згідно документів, які вимагає закон, якими конкретно плащами користується позивач.
Твердження позивача, про те, що він користується значно меншою площею ніж на яку нарахований податок ДПІ належними доказами не спростовано. В матеріалах справи та в ході перевірки належних доказів не надано.
Відповідач, нараховуючи податок, не користувалося документами, які згідно ст. 13 Закону „Про плату за землю" використовуються при такому нарахування.
Окрім цього, згідно пункту 2 Положення "Про порядок ведення державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. за №15, державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель. Оскільки грошова оцінка земельних ділянок не значиться в даних державного земельного кадастру, відсутні правові підстави її використання для нарахування податку на землю.
Крім того, згідно абз. 1 статті 7 Закону №2535, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах 5-10 цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. Згідно абз 1. статті 8 вказаного Закону, податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах 2 та 3 цієї статті і частині 2 статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Виходячи зі змісту зазначених норм, факт встановлення грошової оцінки земель та набрання нею законної сили має місце лише за умови внесення даних грошової нормативної оцінки земельної ділянки до даних державного земельного кадастру відповідно до вимог Закону №2535 (ст. 13), Закону України "Про оцінку земель", Положення "Про порядок ведення державного земельного кадастру". Тільки після цього грошову оцінку можна вважати вставленою та такою, що має законну юридичну силу.
Таким чином, висновок відповідача щодо порушення позивачем статті 7 та статті 8 Закону України "Про плату за землю»безпідставний, оскільки відсутній факт встановлення грошової оцінки земельної ділянки.
З наведених підстав слід погодитися з висновком місцевого господарського суду про задоволення адміністративного позову.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, колегія суддів вважає, що Красноградською міжрайонною Державною податковою інспекцією Харківської області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому його вимоги щодо нарахування штрафних санкцій задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що заперечення Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 29 червня 2006 року по справі № АС-04/132-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 29 червня 2006 року по адміністративній справі № АС-04/132-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-04/132-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді