РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/8142/13-ц

Пров. №2/668/2504/13

20.08.2013 Суворовський районний суд м.Херсона

в складі головуючого судді Рябцевої М.С.

при секретарі                      Волинець Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Херсон цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2; третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зустріч» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, та її представник в судовому засіданні пояснила, що 20.09.2004 року між позивачем та ОСОБА_3 (чоловіком відповідачки) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна – приміщення скло пункту № 19 зі складом, загальною площею 194,4 кв.м., що знаходиться в м. Херсоні по просп.. Ушакова 62 на земельній ділянці, площею 0,1136 га. Вони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна. За умовами договору позивач сплатила продавцю грошову суму у розмірі 15 000 грн., а відповідач зобов'язався оформити договір-купівлі продажу нотаріально, однак, свого зобов’язання не здійснив. 25.10.2004 року ОСОБА_3 помер, а відповідачка, яка є дружиною ОСОБА_3 та є його спадкоємцем, вже не може нотаріально оформити право власності. Просила в порядку ст. 220 ч.2 ЦК України визнати цей договір дійсним, та визнати за нею право власності на приміщення скло пункту № 19 зі складом, загальною площею 194,4 кв.м., що знаходиться в м. Херсоні по просп.. Ушакова 62 на земельній ділянці, площею 0,1136 га.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Представник третьої особи: ТОВ «Зустріч» позов не визнав, вказуючи, що спірне нерухоме майно належить Територіальній громаді м. Херсона в особі Херсонської міської ради, та знаходиться у них в оренді.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно письмового договору від 20.09.2004 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 нерухоме майно – приміщення скло пункту № 19 зі складом, загальною площею 194,4 кв.м., що знаходиться в м. Херсоні по пр. Ушакова 62 на земельній ділянці, площею 0,1136 га. В п. 1.3 договору вказується, що нерухоме майно належить Продавцю на підставі Договору купівлі-продажу від 20.02.2001 року та акту прийому – передачі майна від 23.02.2001 року. В п. 4.5.1 цього договору зазначається, що продавець зобов’язаний передати покупцю майно у встановлений в договорі термін та оформити даний договір нотаріально.

В подальшому договір купівлі-продажу між зазначеними сторонами не укладався.

З пояснень представника позивача ОСОБА_3 відмовлявся нотаріально оформити договір купівлі-продажу, 25.10.2004 року він помер, а його дружина ОСОБА_2 – відповідач та спадкоємець після його смерті також не оформила нотаріально договір.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державній реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державній реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часкове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Як роз'яснено в Пленумі Верховного Суду України у п.13 постанови від 6.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання договору дійсним, визнання за позивачем право власності на нерухоме майно не ґрунтуються на законі, крім того, позивачем не було надано доказів того, що спірне нерухоме майно належало на праві власності ОСОБА_3, який в наступному розпорядився цим майном шляхом продажу позивачу, у зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,15,60,212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м.Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Рябцева М.С.