Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-04/275-06 Суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя – Карбань І.С.
30 серпня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Лащенко Л.Д., Шутенко І.А.
при секретарі – Міракова Г.А.
за участю представників сторін:
позивача –Плісак С.В. за довіреністю №01/6 від 10.01.2006р.,
відповідача –Марченко Г.А. за довіреністю №203/10/10-011 від 03.07.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. №2941Х/2) ДПІ у Балаклійському районі Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 06.07.2006р. по справі № АС-04/275-06
за позовом ВАТ „Балцем", м. Балаклія, Харківська області,
до ДПІ у Балаклійському районі м. Балаклія, Харківська області,
про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -
встановила:
ВАТ „Балцем" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Блаклійської МДПІ у Харківській області № 0002892301/0 від 08.11.2005р. та №0002892301/1 від 02.12.2005р. в частині донарахування суми податку на додану вартість у розмірі 16796 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6718,40 грн., як такі, що суперечать законодавству з питань оподаткування.
Постановою господарського суду Харківської області від 06.07.2006р. по справі №АС-04/275-06 позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Блаклійської МДПІ у Харківській області № 0002892301/0 від 08.11.2005р. та №0002892301/1 від 02.12.2005р. в частині донарахування суми податку на додану вартість у розмірі 16796 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6718,40 грн.
ДПІ у Балаклійському районі Харківської області не погоджуючись з постановою господарського суду Харківської області від 06.07.2006р. по справі № АС-04/275-06 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилався на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 Закону України „Про податок на додану вартість".
Апелянт наголошував на тому, що, за договором 2001р. № 02116121/12-01 залізницею позивачу надаються додаткові послуги, які сплачуються підприємством за узгодженими в договорі тарифами. До таких послуг, зокрема, відповідно до Доповнення до договору № 02116121/12-01, було узгоджено ставки зборів за додаткові послуги при перевезенні вантажів на Південній залізниці, віднесено: послуги, пов'язані з оформленням перевезення експортних і імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів) (перевірка правильності оформлення і повнота додатку супровідних документів на станціях відправлення та призначення, спец, підготовка і перевірка вагонів і вантажів, подача і прибирання вагонів і контейнерів для вантаження або вивантаження на станції, невідкриті для вантажних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видаванням, навантаженням вантажів на цих станціях, пломбування вагонів і контейнерів при їх завантаженні силами відправника, а також при перевантаженні, проведення технічного навчання і консультацій працівників відправника з Правилами технічної експлуатації залізниць, статуту залізниць України та інших нормативних документів. Промивка та дезинфекція вагонів, участь представника залізниці на вимогу одержувача у вивантаженні й видаванні вантажу Зазначений договір (без змін зазначених положень), діяв і станом на 31.12.2005р. Під час дії умов вищезазначеного договору позивачем 08.06.2005 р. було укладено договір на проведення аналогічного обстеження в комерційній придатності з ТОВ "Укрспецбуд" за №77/12-05, в тому числі з перевірки придатності вагонів, хоперів в комерційному відношенні для перевезення вантажу; з перевірки відповідності вагонів Правилам технічної експлуатації залізниць України; консультації з приводу придатності провізних документів; консультації з приводу затвердження планів перевезення. Порівнюючи вказані пункти договорів відповідач вважав, що позивач сплачує за однакові послуги двох різним підприємствам та за різними тарифами.
Апелянт вважав, що позивач з незрозумілих підстав, проводить подвійне обстеження на комерційну придатність всіх вагонів, отриманих за договором 2001р., та вдруге сплачує за послуги, які він вже сплатив (або може сплатити) за наявним договором з залізницею.
Апелянт також вважав, що укладений договір 2005р. ніяк не пов'язаний з отриманням будь-якого доходу, з виробництвом та продажем продукції та, такі витрати не включаються до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачені ВАТ "Балцем" не повинні включатись до податкового кредиту звітного періоду. Зазначений договір завдає підприємству лише додаткові витрати., з огляду на що не підпадає під дію визначення господарської діяльності позивача Віднесення ж судом даної операції до „господарської" не відповідає положенням п.1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", з огляду на що вважаємо безпідставним його посилання на зазначену норму.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив оскаржувану постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовував тим, що доповнення від 10.05.2001 р. до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 021161 (21/12-01) від 03.05.2001 р. стосувалося лише узгодження, станом на 17.02.2001 р., ставок зборів за додаткові послуги при перевезенні вантажів на Південній залізниці, які можуть виконуватися станціями Південної залізниці. Вказане доповнення не є свідченням того, що перелічені в ньому послуги фактично надавались та сплачувались.
Позивач зазначав, що згідно ст. З ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є - свобода договору, що полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори та визначати їх зміст на свій розсуд згідно досягнутої з контрагентом домовленості. 08.06.2005 р. ВАТ "БАЛЦЕМ", з метою зменшення витрат по сплаті штрафів залізниці та недопущення зменшення якості відвантаженої продукції під час транспортування продукції до вантажоодержувача, був укладений договір про надання послуг № 77/12-05 з ТОВ "Укрспецбуд 1". Згідно укладеного договору у червні 2005 р. ТОВ "Укрспецбуд 1" були надані послуги з перевірки придатності вагонів, хоперів в комерційному відношенні для перевезення вантажу та відповідності вагонів Правилам технічної експлуатації залізниць України, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.
Таким чином на думку позивача, твердження ДПІ у Балаклійському районі викладені в апеляційній скарзі про те що господарським судом неправомірно віднесено дану операцію до «господарської діяльності»є безпідставним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що згідно оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0002892301/0 позивачу на підставі п. п. „б" п. п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно п. п. 4.1 , п. 4 ст. 4, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 , п. п. 7.3 , п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед юджетами та державними цільовими фондами" нараховане податок на додану вартість (ПДВ) в сумі 59040,83 грн. та санкції в сумі17712,25 грн.
Оскаржене податкове повідомлення-рішення з позначкою «/1» прийняте в процедурі адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення (з позначкою „0/"), дублює його, і лише визначає інший строк сплати визначених податкових зобов'язань.
Підставою донарахування вищезазначеної суми податку на додану вартість застосування штрафу є висновок Балаклійської МДПІ, викладений в акті позапланової виїзної перевірки № 579/23-104/00293060 від 31.10.2005 р., в якому вказано про порушення з боку ВАТ "БАЛЦЕМ" п.п. 7.4.1., п.п. 4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке виразилось в придбанні товарів та послуг, які не пов'язані з виробничими потребами в сумі ПДВ 16796, 00 гривень (згідно трьох податкових накладних № 27, № 28, № 29), по операціях надання послуг по обстеженню вагонів.
Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, врахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою дальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
П. п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не містять терміну виробничі потреби, а вживається термін - господарська діяльність. Таким чином, посилання у п. 2 висновку акта перевірки на потреби є безпідставним та необґрунтованим. В пункті 1.15. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено що, інші терміни, використовуються у значеннях, визначених іншими законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить Закону та іншим законам з питань оподаткування
Пунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність —це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), і придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
08.06.2005 р. між позивачем та ТОВ "Укрспецбуд 1", (виконавцем) був укладений договір про надання послуг № 77/12-05. Згідно якого Виконавець, в порядку та на умовах визначених договором, брав на себе обов'язки з перевірки придатності вагонів, хоперів в комерційному відношенні для перевезення вантажу та відповідності вагонів Правилам технічної експлуатації залізниць України, а також наданню консультацій з приводу придатності провізних документів та з приводу затвердження планів перевезення. У 2005 р. виконавцем були надані послуги передбачені договором, що підтверджується актами виконаних робіт, на підставі яких виконавцем виставлені рахунки № 30/06-03 від 30.06.2005 р. на суму 42264,00 грн., у т. ч. ПДВ 7 044,00 грн., № 30/06-01 від 30.06.2005 р. на суму 12336,00 грн., у т. ч. ПДВ 2056,00 грн., № 30/06-02 від 30.06.2005 р. на суму 46176,00 грн., у т. ч. ПДВ 7 696,00 грн. Вказані рахунки були сплачені ВАТ "БАЛЦЕМ" 13.07.2005 р. (платіжні вимоги №№ 1361, 1362, 1363).
Вказаний вище договір був укладений у межах ведення господарської діяльності ВАТ "БАЛЦЕМ" з метою зменшення витрат по сплаті штрафів залізниці та недопущення зменшення якості відвантаженої продукції під час транспортування продукції до вантажоотримувача. Відповідні роботи проведені для забезпечення виконання вимог ст. 31 Статуту Залізниць України, відповідно якої придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці, оскільки згідно письмових пояснень позивача, проти чого не надає заперечень відповідач, завантаження здійснюється позивачем.
Також слід зазначити, що висновок, ДПІ про те що витрати по договору не пов'язані з виробничими потребами так як вагони, перевірку придатності яких здійснювало ТОВ „Укрспецбуд 1", не є власністю ВАТ "БАЛЦЕМ" та не лічаться на балансі є безпідставним та викладений без посилання на будь-які нормативні акти України.
Посилання на те, що витрати не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки вони не пред'явлені до сплати покупцям відвантаженої продукції як компенсації витрат по транспортуванню суперечать поняттю господарської діяльності у ГК України (ст. 3) є необґрунтованими.
Таким чином, витрати, сплачені ВАТ "БАЛЦЕМ" за послуги надані згідно зазначеного договору про надання послуг, пов'язані з виробництвом та продажем продукції та згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачені позивачем, згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включаються до податкового кредиту звітного періоду.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно договору № 02116121/12-01 2001р, укладеного між позивачем та залізницею, є безпідставні, оскільки цей факт не був встановлений та досліджений під час проведення спірної перевірки і не знайшов свого відображення в акті позапланової виїзної перевірки № 579/23-104/00293060 від 31.10.2005 р., який був підставою для винесення спірний податкових повідомлень-рішень
За таки обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 06.07.2006р. по справі № АС-04/275-06 прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене в апеляційній скарзі є необ’єктивними і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 06.07.2006р. по справі № АС-04/275-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Лащенко Л.Д.
Суддя Шутенко І.А.