Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-04/190-06 суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Твердохліб А.Ф.
«15»серпня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Кравець Т.В., суддів Шутенко І.А., Твердохліба А.Ф.
при секретарі Кобзєвої Л.О.
за участю представників:
позивача –Котляр А.О.
відповідача –Барабицька Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. №2467Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по адміністративній справі №АС -04/190-06
за позовом ДП «Харківський завод транспортного устаткування», м. Харків
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
встановила:
Позивач, Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування», м. Харків, звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №10/15-206 від 30.01.2006 року, з посиланням на його невідповідність законам України.
Постановою господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по адміністративній справі №АС-04/190-06 позов був задоволений частково та скасовано податкове повідомлення-рішення №10/15-206 від 30.01.2006 року в частині 607,91 грн. В іншій частині в позові відмовлено. та стягнуто з державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2,73 грн.
В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом прийнято незаконну та необґрунтовану постанову.
У запереченні на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що повністю згоден з доводами, викладеними у постанові місцевого господарського суду, вважає її повністю законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Червонозаводському районі було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питань несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку за період з лютого 2004р. по березень 2005 р., за результатами якої складений акт № 10/15-206/14309764 від 20.01.2006 року.
На підставі зазначеного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №10/15-206 від 30.01.2006 року про нарахування штрафних санкцій у розмірі 756,83 грн. за порушення граничних строків сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів.
Згідно п.п.17.1.7. Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Таким чином, передбачені даною нормою штрафи застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання протягом граничних строків.
Однак, позивач зазначає, що в період з грудня 2002 по грудень 2004 року знаходився у процедурі банкрутства, тому штрафні санкцій, на підставі п. 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не повинні бути нараховані.
Так, відповідно пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються штрафні санкції та пеня за порушення сум узгоджених податкових зобов’язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а на поточні платежі не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Однак, згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
З моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а в процедурі банкрутства приймаються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний період часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
В період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачений п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не застосовується.
Таким чином відповідач не мав право застосовувати до позивача штрафні санкції за несвоєчасне виконання ним податкових зобов’язань за період, коли діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, тобто з лютого 2004 року до листопад 2004р.
Що стосується нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з грудня 2004 року по лютий 2005 року, судова колегія зазначає, що дія мораторію припинилась у грудні 2004 року, тому нарахування податку та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату цього податку, за цей період, правомірно.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно законності та обґрунтованості позовних вимог в частині 607,91 грн. та відмови в позові в решті вимог, оскільки до таких висновків суд прийшов при повному з`ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по адміністративній справі №АС-04/190-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-04/190-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді Т. В. Кравець
І.А. Шутенко
А.Ф. Твердохліб