Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" серпня 2006 р. Справа № 35/256-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Почуєв В.А.
відповідача - Куделко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського державного медичного університету, м. Харків (вх. № 2440 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.06 р. по справі № 35/256-06
за позовом Асоціації учбових закладів "Ітернаука" м. Харків
до Харківського державного медичного університету, м. Харків
про стягнення 26 947,42 грн.
встановила:
У травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за виконані послуги по Договору № 1396 від 19.06.03 р. в розмірі 26947,42 грн., в тому числі ПДВ 20%, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2006 р. по справі № 35/256-06 (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Харківського державного медичного університету на користь Асоціації учбових закладів "Інтернаука" 26947,42 грн. заборгованості, 269,47 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд в своєму рішенні дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з"ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує на те, що позивачем не надано жодного документу, який містить докази виконання ним умов договору, зокрема контролю за подальшим перебуванням та навчанням осіб, які направлені фірмою до університету, відомості про господарську операцію, яка підтверджує здійсненні позивачем витрати при курірованні студентів..Крім того, вважає, що судом не взято до уваги приписи бюджетного законодавства України у частині вимог щодо проведення розрахунків за рахунок бюджетних коштів та умови взяття бюджетного зобов*язання.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним і обгрунтованим, у зв"язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі він посилається на те, що свої обов*язки за договором № 1396 від 19.06.03 р він виконав належним чином, а умовами вказаного договору не передбачена звітність позивача перед відповідачем про характер та об*єм витрат, пов*язаних з його виконанням.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2006р. –без змін, виходячи із наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.06.03 р. між сторонами укладено договір № 1396, відповідно до умов якого позивач зобов*язався підібрати для відповідача студентів з числа іноземних громадян для навчання у Харківському державному медичному університеті на медичному факультеті з англійською формою навчання, а відповідач - оплатити послуги позивача в порядку та строки, визначені Договором. Відповідно дл п.3.4 спірного Договору, відповідач зобов*язався оплатити позивачеві винагороду за здійснені послуги по пошуку Студентів в розмірі 5% від вартості навчання кожного Студента, направленого позивачем, а до п.3.5 за умови підбору не менш 15 студентів сплатити грошову винагороду в розмірі 5% від оплати кожного Студента, продовжуючого навчання.
Як витікає з п.3.1 спірного Договору, оплата за один рік навчання студента на медичному факультеті (англійська мова) визначена в доларах США в розмірі 3000 дол.США. Строк навчання на медичному факультеті - шість років. Як вбачається судом з матеріалів справи, позивач у 2003 році виконав свої зобов*язання по пошуку 21 іноземного громадянина для навчання в ВУЗі відповідача на медичному факультеті, а відповідач уклав з ними відповідні контракти, на підставі яких відповідач отримав грошові кошти в сумі 311897,26 грн.. У 2004-2005 навчальному році 16 студентів, які продовжили навчання на другому курсі, оплатили відповідачеві 42813,00 дол.США, що по курсу НБУ становить 227051,13 грн..
Таким чином, відповідач свої зобов*язання за спірним Договором виконав неналежним чином, а саме в частині оплати позивачу винагороди в розмірі 5% від одержаної суми оплати від кожного студента, в зв*язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 26947,42 грн., яка відповідачем не відшкодована.
Позивач на адресу відповідача 26.04.06 р. направив вимогу про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі викладених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, в зв*язку з чим вони підлягають задоволенню, а сума заборгованості в розмірі 26 947,42 стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі відповідач в апеляційній скарзі посилається на Наказ Мінфіну № 87 від 31.03.99р. «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з приводу не надання позивачем доказів належного виконання умов договору, а також вважає, що судом не взято до уваги приписи бюджетного законодавства України у частині вимог щодо проведення розрахунків за рахунок бюджетних коштів та умови взяття бюджетного зобов*язання.
Відповідно до умов Договору позивач зобов*язався проводити рекламну компанію в інтересах відповідача, забезпечувати і сприяти своєчасному прибуттю кандидатів і студентів в ВУЗ відповідача до початку занять, здійснювати контроль за своєчасною оплатою навчання; крім того взяв на себе обов*язок, зокрема, вирішення питань, пов*язаних з виїзними візами в процесі навчання; сприяти страхуванню студентів від нещасних випадків; прийняти матеріальні витрати в разі смерті іноземного студента та інше.
Однак слід зазначити, що умовами спірного договору взагалі не передбачена звітність позивача перед відповідачем про характер та об*єм витрат, пов*язаних з виконанням договору. Сторони договору домовились лише, що компенсація витрат позивача по договору складає 5% від оплаченої студентами вартості навчання.
А за таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на Наказ Мінфіну № 87 від 31.03.99р. «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставними.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.98р. № 1238 «Про затвердження положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів» передбачена посередницька діяльність сіб*єктів підприємницької діяльності в сфері набору іноземців на навчання у порядку, встановленому Міносвіти.
Враховуючи, що державні ВУЗи є бюджетними установами законодавець передбачив можливість їх фінансування за рахунок додаткових джерел фінансування. Відповідно до п. 4 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» від 17.10.2002р. № 2984-Ш в редакції від 04.11.2005р. – для фінансування вищих навчальних закладів можуть залучатися додаткові джерела фінансування, не заборонені законодавством. Залучені кошти спрямовуються на здійснення статутної діяльності вищого навчального закладу у порядку і на умовах, визначених законодавством та його статутом.
Відповідно до ст.. 68 даного Закону зовнішньоекономічна діяльність вищого навчального закладу здійснюється відповідно до законодавства шляхом укладення договорів з іноземними юридичними та фізичними особами. Одним з основних видів зовнішньоекономічної діяльності вищого навчального закладу є, зокрема, провадження освітньої діяльності, пов*язаної з навчанням іноземних студентів. Валютні та матеріальні надходження від зовнішньоекономічної діяльності використовуються вищим навчальним закладом для забезпечення виконання статутних завдань.
За таких підстав до правовідносин між позивачем та відповідачем не можуть бути застосовані положення Бюджетного кодексу України, як нормативного акту, що має інший предмет регулювання, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на приписи бюджетного законодавства України є безпідставними та колегією суддів не береться до уваги.
Отже, враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов*язків за спірним договором, надано не було, а тому колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість та правомірність позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заперечень, свідчили про неналежне виконання позивачем своїх обов*язків за Договором № 1396 від 19.06.03 р, а також спростовували б висновки місцевого господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного рішення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2006 року по справі № 35/256-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 14.06.2006 р. у справі № 35/256-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді