Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції:
№ АС -04/204-06 суддя -Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя -Карбань І.С.
23 серпня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., судді Лащенко Л.Д., судді Шутенко І.А.,
при секретарі - Міраков Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 07.06.2005 р.,
відповідача -Оноприєнко Л.М. за довіреністю № 11039/10/10-025 від 30.12.2005 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2384Х/2) ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по справі № АС-04/204-06
за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків,
до ДПІ у Київському районі м. Харкова,
про визнання нечинним рішення, -
встановила:
СПД ФО ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати нечинним рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 221800,00 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. (у повному обсязі постанову виготовлено 05.06.2006р.) по справі № АС-04/204-06 позов задоволено, визнано нечинним рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в розмірі 221800,00 грн.
Відповідач з вказаною постановою господарського суду Харківської області не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. СПД ФО ОСОБА_1 звернувся зі скаргою про перегляд рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1 на суму 221800,0 грн., яка надійшла до ДПІ 26.12.05р. Начальником ДПІ розглянута скарга СПД ФО ОСОБА_1 за правилами Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96р. № 29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.96р. за №723/1748 в редакції наказу ДПА України від 02.03.Оір №82. зі змінами та доповненнями, яке діяло на момент звернення СПД ФО ОСОБА_1 до ДПІ зі скаргою, та на підставі Закону №2181 начальником ДПІ винесене рішення про застосування штрафних санкцій НОМЕР_1.
На думку апелянта, суд першої інстанції невірно трактував норми вищезазначених нормативно-правових актів, вказуючи, що оскарження рішення про застосування штрафних санкцій передбачено іншою процедурою оскарження, не процедурою, яка передбачена Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996р.
Крім того апелянт зазначав, що згідно з п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані і опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. В порушення ст. 1, п.1 ст. 3 Закону №1776 СПД ФО ОСОБА_1 не проводив готівкові кошти через зареєстровані у ДПІ Київського району м. Харкова реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до п.4 ст. 9 Закону №1176 РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
Як передбачено умовами договору від 01.09.2004р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 та НВК "Бізнес-гімназія" проїзні білети не передбачені. Тому, на думку апелянта, якщо розрахунки за надані автопослуги здійснюються в готівковій формі, такі розрахунки повинні проводитися із застосуванням РРО.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по справі №АС-04/204-06 законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що згідно ст. 2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної карти - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. тобто місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару (надання послуг), при чому повинні бути використані певні засоби платежу. Однак, як зазначає позивач, в даному випадку відбувалась господарська операція, а не операція в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що 19.12.2005 р. начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено рішення НОМЕР_1, яким визначено суму фінансової санкції за порушення п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 221800,00 грн. Дане рішення позивачем було оскаржене за результатами розгляду скарги на рішення НОМЕР_1 начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено рішення від НОМЕР_1.
Зазначені рішення позивачем було оскаржене до ДПА у Харківській області, але скаргу залишено без задоволення, вказані рішення залишені без змін.
Нараховані санкції не є податком чи збором (обов'язковим платежем), оскільки вичерпаний перелік яких передбачено Законом України „Про систему оподаткування". Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає іншу процедуру оскарження, яка не передбачає винесення будь яких повторних рішень про застосування вже застосованих санкцій, тим більш при відсутності факту скасування попереднього, що в даному випадку фактично є подвійним застосуванням санкцій. Оскільки оскаржене рішення прийнято в зв'язку з застосування саме наведеної процедури оскарження, то воно прийнято у незаконній спосіб, що не відповідає закону і відповідно ст. 19 Конституції України.
Спірні рішення прийняті на підставі акту перевірки НОМЕР_2, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 221800,00 грн. за порушення п. 1 ст. З, п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", та в наслідок застосування процедури адміністративного оскарження проведеною за положеннями Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". У спірному акті перевірки вказано, що розрахунки з пасажирами «Бізнес-гімназія»позивачем не проводилися через РРО, проїзних білетів не видавалося. Підстави, з яких посадові особи відповідача, що здійснювали перевірку, дійшли висновку, що позивач повинен був здійснювати розрахункові операції з пасажирами, у спірному акті не наведені і судовому засіданні належними документами не підтверджені.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору від 01.09.04 р. та додаткової угоди до нього між СПД ФО ОСОБА_1 та ХПНВК „Бізнес-гімназія", позивач надавав послуги „Бізнес-гімназія" з обов'язковою видачею постійного проїзного білета. Сторони здійснювали готівковий розрахунок між собою з видачею касового ордера на підприємстві „Бізнес-гімназія" для отримання у підзвіт працівником „Бізнес-гімназія" готівкових коштів для здійснення розрахунків за вказаним договором. Вказана операція оприбутковувалася СПД ФО ОСОБА_1 і на підтвердження проведення такої операції СПД ФО ОСОБА_1 видавав товарний чек. Постійний проїзний білет був переданий працівнику „Бізнес-гімназія".
Обов'язковою ознакою для застосування санкцій, які нараховані позивачу, є наявність розрахункової операції. Для цього необхідно наявність усієї сукупності критеріїв передбачених законом.
Як вказано в оскарженому рішенні, воно прийняте згідно з п. 1 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яка встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно визначенням ст. 2 наведеного Закону розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Виходячи з наведеної норми для наявності розрахункової операції місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару, при чому повинні бути використані певні засоби платежу.
Місце проведення розрахунків визначене як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Діючі на теперішній час нормативні документи визначають, що розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Як встановлено під час апеляційного провадження, і це підтверджено документально, між СПД ФО ОСОБА_1- перевізчик і „Бізнес-Гімназія" - заказник була укладена угода на надання пасажирських перевозом СПД ФО ОСОБА_1 для „Бізнес-Гімназія" з обов'язковою видачею постійного проїзного білета. Сторони здійснювали готівковий розрахунок між собою з видачею касового ордера на підприємстві „Бізнес-гімназія" для отримання у підзвіт працівником „Бізнес-гімназія" готівкових коштів для здійснення розрахунків за вказаним договором. Вказана операція оприбутковувалися СПД ФО ОСОБА_1 і на підтвердження проведення такої операції СПД ФО ОСОБА_1 видавав товарний чек. Постійний проїзний білет був переданий працівнику „Бізнес-гімназія".
Згідно пояснень представника позивача, розрахунки проводилися після надання послуг у приміщення „Бізнес-гімназії", таким чином в даному випадку відбувалася не операція в розумінні Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг", а господарська операція між двома суб'єктами господарювання
Таким чином, відсутнє підтвердження того, що місце здійснення розрахунків співпадає з місцем проведення операції. З матеріалів справи не вбачається та відповідачем суб'єктом владних повноважень не доведено , що мала місця розрахункова операція в розумінні Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по справі № АС-04/204-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006р. по адміністративній справі № АС-04/204-06 залишити без змін.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
суддя Лащенко Л.Д.
суддя Шутенко І.А.