Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" серпня 2006 р. Справа № 35/250-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Почуєв В.А.
відповідача - Куделко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського державного медичного університету, м. Харків (вх. № 2435 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.06 р. по справі № 35/250-06
за позовом Асоціації учбових закладів "Ітернаука" м. Харків
до Харківського державного медичного університету, м. Харків
про стягнення 23 015,77 грн.
встановила:
У травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за виконані послуги по Договору № 946 від 30.04.99 р. в розмірі 23015,77 грн., в тому числі ПДВ 20%, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2006 р. по справі № 35/250-06 (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено. Стягнути з Харківського державного медичного університету на користь Асоціації учбових закладів "Інтернаука" 23015,77 грн. заборгованості, 230,16 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд в своєму рішенні дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з"ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує на те, що у відповідача не було підстав для компенсування витрат за договором № 946 від 30.04.99р., укладеним між сторонами по справі, оскільки позивачем не надано жодного документу, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує здійсненні ним витрати при курірованні студентів у 2003-2004р.р. та 2004-2005р.р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним і обгрунтованим, у зв"язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі він посилається на те, що свої обов*язки за договором № 946 від 30.04.99р. він виконав належним чином, а умовами вказаного договору не передбачена звітність позивача перед відповідачем про характер та об*єм витрат, пов*язаних з його виконанням.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2006р. –без змін, виходячи із наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.04.99 р. між сторонами укладено договір № 946, відповідно до умов якого позивач зобов*язався організувати та провести рекламну компанію, відібрати серед іноземних громадян кандидатів для навчання у Харківському державному медичному університеті з російською формою навчання, організувати прибуття їх для навчання, а також контролювати їх подальше передбування та навчання, а відповідач - компенсувати витрати позивача, відповідно спеціфікації, яка є невід*ємною частиною договору, а саме виплачувати позивачеві 5% від оплати кожного студента, який продовжить навчання у ВУЗі в подальші роки. Як витікає з п.3 зазначеної спеціфікації, оплата за один рік навчання студента на медичному факультеті визначена в доларах США в розмірі 2000 дол.США, на стоматологічному факультеті - 2500 дол.США. Строк навчання на медичному факультеті - шість років, на стоматологічному - п*ять років. Як вбачається судом з матеріалів справи, позивач за період 1999 року виконав свої зобов*язання за спірним Договором по набору та прибутті до Університету 30 іноземних громадян для навчання в ВУЗі відповідача на медичному факультеті, про що свідчить Акт № 7 взаємних розрахунків за 1999/2000 учбовий рік (1 курс) від 23.12.99 р., підписаний повноважними представниками обох сторін.
Відповідач свої зобов*язання за спірним Договором виконав частково, а саме за 2000/2001 навчальний рік (2 курс), згідно акту № 14 від 20.09.01 р. оплатив позивачеві 13445,47 грн., за 2001-2002 навчальний рік (3 курс) 16.07.01 р. проведено оплату в сумі 11257,63 грн.. Враховуючи акт звірки розрахунків на 25.03.02 р. зазначена сума визначена як борг відповідачу, цю суму зарахували в акті виконаних робіт та різницю в розмірі 877,30 грн. відповідач сплатив 02.04.02 р., за 2002/2003 навчальний рік (4 курс) на підставі акту виконаних робіт б/н від 17.07.03 р. оплачено 11858,50 грн., що підтверджується документально матеріалами справи. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 23015,77 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.
Позивач на адресу відповідача 26.04.06 р. направив вимогу про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі викладених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, в зв*язку з чим вони підлягають задоволенню, а сума заборгованості в розмірі 23015,77 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі відповідач в апеляційній скарзі посилається на Наказ Мінфіну № 87 від 31.03.99р. «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з приводу не надання позивачем доказів понесення витрат по супроводжуванню студентів у 2003-2004р.р. , 2004-2005р.р., що належать до компенсації, як на підставу для відмови у задоволенні позову і задоволенні апеляційної скарги зокрема.
Відповідно до умов Договору позивач зобов*язався проводити рекламну компанію в інтересах відповідача, забезпечувати і сприяти своєчасному прибуттю кандидатів і студентів в ВУЗ відповідача до початку занять, здійснювати контроль за своєчасною оплатою навчання; крім того взяв на себе обов*язок, зокрема, вирішення питань, пов*язаних з виїзними візами в процесі навчання; сприяти страхуванню студентів від нещасних випадків; прийняти матеріальні витрати в разі смерті іноземного студента та інше.
Однак слід зазначити, що умовами спірного договору взагалі не передбачена звітність позивача перед відповідачем про характер та об*єм витрат, пов*язаних з виконанням договору. Сторони договору домовились лише, що компенсація витрат позивача по договору складає 5% від оплаченої студентами вартості навчання.
А за таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на Наказ Мінфіну № 87 від 31.03.99р. «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставними.
Отже, враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов*язків за спірним договором, надано не було, а тому колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість та правомірність позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заперечень, свідчили про неналежне виконання позивачем своїх обов*язків за по Договору № 946 від 30.04.99 р, а також спростовували б висновки місцевого господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного рішення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2006 року по справі № 35/250-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення..
Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2006 р. у справі № 35/250-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді