Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" серпня 2006 р. Справа № 5/274-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Кисельов В.М.
відповідача - Симоненко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду україни в Сумській області, м. Суми (вх. № 2477 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 08.06.06 р. по справі № 5/274-06
за позовом ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми
до Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області м. Суми
про врегулювання розбіжностей по договору
встановила:
У квітні 2006 ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об*єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору від 1.10.05р. № ДБ 18-06/95 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема позивач просив зобов’язати відповідача укласти пункти 15, пп. 3 п. 17; пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4,5 п. 27; п. 33 та п. 34 зазначеного договору в редакції, запропонованій позивачем.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2006 року по справі № 5/274-06 (суддя Гудим В.Д.):
1. Преамбулу договору від 1.10.05р. № ДБ 18-06/95 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі, Договір) між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе" м. Суми та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області вважати укладеною в редакції, запропонованій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.;
2. Підпункт 3 пункту 17 Договору вважати укладеним в редакції, запропонованій головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області;
3. Абзац 1 пункту 34 Договору виключити;
4. В іншій частині Договір, в тому числі стосовно пунктів 15, пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4,5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36, вважати укладеним в редакції відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе" м. Суми.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині укладання пунктів 15, пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4,5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36, оскільки вважає, що при прийнятті рішення судом неповно з*ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права, при цьому посилається на те, що розмір пені, запропонований позивачем, повинен бути зменшений; в своїй редакції позивач не конкретизував умову Типового договору, а навпаки, розширив її зміст, чим порушив на думку відповідача, ч. 3 ст. 173 та ч. 4 ст. 179 ГКУ. На цій підставі просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 08.06.2006р. по справі № 5/274-06 в частині п. 4 регулятивної частини рішення і прийняти нове рішення, яким п.п.15, пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4,5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36 Договору вважати укладеним в редакції головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, посилаючись на те, що прийняте місцевим господарським судом рішення повністю відповідає вимогам законодавства, а заперечення відповідача є необгрунтованими. На цій підставі просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 08.06.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в лютому 2006 року було передано для підписання відповідачу проект договору № ДБ18-6/95 від 01.10.2005р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання горючої води (Договір).
Позивач запропонував укласти пункт 15 Договору в такій редакції: “За несвоєчасне внесення плати Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання".
Не погоджуючись з редакцією позивача відповідач в протоколі розбіжностей запропонував таку редакцію цього пункту: "За несвоєчасне внесення плати Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” суб’єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, тобто зазначений Закон є спеціальним законом в галузі надання послуг з енергозабезпечення, в межах якого позивачем запропоновано встановити відповідальність споживача за несвоєчасну оплату послуг в разі порушення останнім строків оплати, тому місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про викладення пункту 15 в редакції, запропонованій позивачем.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі заперечення відповідача щодо розміру штрафних санкцій є необгрунтованими, оскільки згідно ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, а договори про надання позивачем послуг з централізованого теплопостачання є, в свою чергу, публічними і містять умови, однакові для всіх споживачів – юридичних осіб, в тому числі і для відповідача.
Отже, встановлений позивачем в договорі розмір пені, як це вірно визначено в рішенні місцевого господарського суду, відповідає вимогам законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач запропонував укласти підпункти пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4,5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36 Договору в своїй редакції, посилаючись в протоколі розбіжностей на необхідність додержання сторонами умов Типового договору.
Місцевий господарський суд беручи до уваги, що сторони при укладенні договору мають право конкретизувати його умови, зробив висновки про обгрунтованість щодо редакції позивача зазначених підпунктів, тому пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4,5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36 Договору були прийняті в редакції, запропонованій позивачем.
Відповідач, не погодився з вказаними висновками суду першої інстанції та послався в обґрунтування своїх заперечень в апеляційній скарзі на ст. 179 Господарського кодексу України, якою нібито передбачено, що сторони не можуть відступати від змісту типового договору.
Колегія суддів не може погодитись з даними твердженнями, оскільки відповідач вимоги вказаної норми Господарського кодексу України тлумачить на свою користь, проте ст. 179, зокрема передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України,чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, позивач конкретизував вищенаведені положення Типового договору, з врахуванням вимог Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», а також з врахуванням багаторічного власного досвіду з надання послуг з централізованого опалення.
З урахуванням вимог Правил і на основі Типового договору, позивачем складено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, який укладається з усіма споживачами - юридичними особами, положення якого мають загальний характер і конкретизуються при виконанні договору окремо для кожного споживача.
Колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі заперечення відповідача є необґрунтованими, оскільки:
- типовий договір має загальний характер і поширюється на всі види послуг, які передбачені вищевказаними Правилами, а не лише на послуги з центрального теплопостачання, як це має місце у Договорі;
- аналіз якості води, її відповідність санітарно-технічним нормам має значення і є суттєвою умовою при постачанні холодної та гарячої води, а позивач надає Послуги лише з централізованого опалення, при якому характеристиками Послуг є не аналіз якості води, а температура теплоносія, температура у приміщенні за умови його утеплення споживачами, та інші показники.
Крім того, відповідно до пп. 9 п. 3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р., споживач зобов'язаний своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає, або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період", а п. 8 Правил надає виконавцю право „... вимагати від споживача дотримання нормативно-правових у сфері житлово-комунальних послуг".
Таким чином, висновки місцевого господарського суду з даного питання цілком відповідають вимогам законодавства і обставинам справи, а заперечення відповідача щодо неповного з*ясування судом обставин справи, а також про порушення норм матеріального права є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.
Слід зазначити, що під час вирішення справи суд першої інстанції не визначився щодо розподілу судових витрат, які позивач сплатив при поданні позову, посилаючись на те, що відповідач звільнений від сплати державного мита.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
Згідно ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Ч.5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу… при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А за таких обставин, витрати по сплаті держмита в розмірі 42,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн. повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 05.06.2006 року по справі № 5/274-06 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 05.06.2006р. по справі № 5/274-06 залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в сумської області, м. Суми (40030, м. Суми, вул.. Пушкіна, 1, рах.25603331178 в СОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 337568, код ЄДРПОУ 21108013) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об*єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми (40004, м. Суми, вул.. Горького, 58, рах.26000001000028 в СФ Банк «Біг Енергія» м. Суми, МФО 337803, код 05747991 ИПН 057479918286, свідоцтво № 25701068) витрати по держмиту при поданні позову у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ
Головуючий суддя
Судді