РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/9344/13-ц

Пров. №2/668/2720/13

02.10.2013 Суворовський районний суд м.Херсона

в складі судді Рябцевої М. С.,

при секретарі Волинець Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Херсон справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Публічне Акціонерне Товариство КБ «Приватбанк» звернувся до суду суд з вказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13.07.2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNABRC04130003, згідно якого останньому був наданий кредит у розмірі 9892,29 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач взяті на себе зобовязання належним чином не виконав, у звязку з чим станом на 07.06.2013 рік загальна сума заборговнаості становить 73809,06 грн., яка складається з: 9892,30 грн. – заборгованості за кредитом, 29616,58 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 29356,89 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобовязанань за договором, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 3443,29 грн., штраф (процентна складова).

Відповідач та представник відповідача позов не визнали, вказуючи, що за вказаним договором сплив строк позовної давності, просили застосувати строк позовної давності.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

13.07.2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNABRC04130003, згідно якого останньому був наданий кредит у розмірі 9892,29 грн., з 13.07.2007 року по 13.07.2008 рік зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців та відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») строки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № DNABRC04130003 від 1307.2007 року станом на 07.06.2013 рік заборгованність позичальнка становить 73809,06 грн., яка складається з: 9892,30 грн. – заборгованості за кредитом, 29616,58 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 29356,89 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобовязанань за договором, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 3443,29 грн., штраф (процентна складова).

Заява містить посилання про згоду позичальника, що ця Заява разом із запропонованими Приватбанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між позичальником та банком кредитно-заставний договір.

Представником позивача були надані два різних примірника Умов надання споживчого кредиту, які містять різні застереження щодо строку позовної давності за кредитним договіром.

В одному примірнику (п.1.7.31) зазначено строк позовної давності – 50 років щодо користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів по розділам 2.1.,2.2, 2.3, 2.4., 2.5, 2.5.1, 2.5.2., 2.16., 3.1., 3.17, при цьому в п. 2.4.5.7 міститься застереження, що строк позовної давності за вимогами стягнення кредиту встановлюються в додаткових умовах та правил. Додаткові умови та правила позивачем на надані.

Інший примірник умов надання споживчого кредиту фізичним особам від 21.03.2006 року (п.6.5) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, неустойки та пені встановлюється тривалістю – 5 років.

В заяві позичальника зазначається, що згідно п. 4.2 Умов, при порушенні Позичальником зобовязань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користуванням Кредиту в розмірі 8,5 % в місяць. Разом з тим, жодний з наданих позивачем примірників умов, не вказує в п. 4.2, на обставини, на які посилається в заяві позичальника.

З урахуванням Умов надання споживчого кредиту, примірники якого в різних редакціях містяться в матеріалах справи, відсутності оригіналу Умов з боку банку у відповідності до ч.1 ст.1055 ЦК України, неможливості ідентифікувати надані Умови щодо позичальника, суд позбавлений можливості усунути протиріччя в цих примірниках Умов як щодо виду та розміру відповідальності у виді пені та штрафу так і щодо строку позовної давності.

ДО того ж, жодний з цих примірників умов не містить підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. Факт ознайомлення з цими примірниками Умов надання споживчого кредиту відповідачем заперечувався.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що саме надані банком умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, тому відсутні підстави вважати, що банком отримана згода відповідача на укладення кредитного договору з урахуванням вказаних Умов, на які посилається позивач, немає, а тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позивальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 13.07.2008 рік.

За положеннями ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 259 ЦК України визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

За правилами п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам відповідачем не підписані, і заперечуються ним, позивач не довів укладення між сторонами договору про збільшення позовної давності, тому позов банку, поданий до суду 19.07.2013 року, не підлягає задоволенню за спливом строку позовної давності.

Посилання представника позивача на перерив збільшенного строку позовної давності спочатку 5 – ті річного, а потім 50 – річного, внаслідок сплати позичальником 02.10.2008 року пені по кредитному договору в сумі 538,69 грн., суд вважає неприйнятними, оскільки навіть часткова сплата боржником сум санкцій не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, так як виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 30, 212, 214-215, 224 – 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м,Херсона, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Рябцева М.С.