Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   07 серпня  2006 року                                                            Справа № 2/215-05

          Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Карбань І.С. доповідач,

                        судді  Істоміної О.А.,

                       судді   Шутенко І.А.,

при секретарі  - Мі ракова Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача –не прибув,

відповідача – не прибув,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2281С/2-4) ВАТ «Глухівська текстильна фабрика» на рішення господарського суду Сумської області від 08.02.2006р.  по справі № 2/215-05

за позовом  ВАТ «Глухівська текстильна фабрика»в особі ліквідатора Лисенка С.І., м. Глухів, Сумська область

до АППБ «Аваль»в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми

про визнання недійсним договору застави

встановила:

         ВАТ «Глухівська текстильна фабрика»в особі ліквідатора Лисенка С.І., звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, додатковою позовною заявою та з заявою про уточнення додаткової позовної заяви, в яких просив визнати недійсним договору застави №010/01/657-3 від 28.12.2002р., укладеного між ВАТ «Глухівська текстильна фабрика»та Глухівським філіалом АППБ «Аваль», зобов’язати СОД АППБ «Аваль»повернути на рахунок ліквідатора ВАТ «Глухівтекстиль»сплачені на його користь кошти в сумі 349393,97 грн., які були йому сплачені платіжним дорученням №21 від 14.07.2004р. в результаті продажу об’єкту застави згідно договору купівлі-продажу від 08.07.2004р.

Рішенням господарського суду Сумської області (колегія суддів у складі головуючий суддя Лущик М.С., судді Шевченко П.І. та Лиховид Б.І.) від 08.02.2006р. по справі № 2/215-05  у задоволенні позову відмовлено.

           Позивач не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 08.02.2006р. по даній справі, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати вищевказане рішення, витребувати у Глухівській державній нотаріальній конторі оригінальний примірник протоколу Спостережної ради ВАТ «Глухівтекстиль»від 23.12.2002р. та провести почеркознавчу експертизу підпису голови Спостережної ради, а також винести нове рішення шляхом застосування положень ст. 48, 49 ЦК України (в редакції 1963р.), яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої доводи апелянт посилався на те, що у відповідності до ст.. 36 ГПК України до позовної заяви подано пояснення секретаря Спостережної ради ВАТ «Глухівтекстиль»Кримової С.Л., в якому вона заперечувала факт проведення засідання Спостережної ради від 23.12.2002 р. та факт написання та підписання нею вказаного протоколу, але господарський суд першої інстанції не розглянув та не оцінив даний  доказ;

недостатньо  досліджена  надана  позивачем  нотаріально завірена  копія протоколу Спостережної  ра ди

від 23.12.02 р.,  яка містить  підпис  від  імені  її голови –Евенко С.Л, що  суттєво  відрізняється від його підписів на цілому ряді інших протоколів Спостережної ради, які за свідченням секретаря Кримової
С.Л. він підписував в її присутності; судом не звернуто уваги на те, що на дату складання протоколу Спостережної ради від 23.12.02 р., як ВАТ „Глухівтекстиль" та його Спостережна рада не мали необхідного об'єму дієздатності, так і Глухівський філіал АППБ „Аваль", виходячи з його внутрішніх нормативних документів, оскільки позивачем не було повернуто кредит по раніше укладеному кредитному дого вору; текст протоколу Спостережної ради від 23.12.02 р. виконаний на оргтехніці, що є побічним свідченням його підроблення за умови неможливості проведення засідання Спостережної ради в принципі в примі щенні Глухівського філіалу АППБ „Аваль".

Крім того, в порушення вимог ст. 36, 38 ГПК України, господарський суд першої інстанції без підставно відхилив клопотання про виклик державного нотаріуса в судове засідання в якості спеціаліс та та витребування в Глухівській державній нотаріальній конторі оригінального примірника протоколу Спостережної ради від 23.12.02 р.

Апелянт вказував, що господарський суд безпідставно робить висновок про те, що факт наявності умислу у уча сників спірної угоди є недоведеним, тим самим ухиляється від оцінки ряду послідовних, здійснених в коро ткий проміжок часу дій (об'єктивної сторони) учасників спірної угоди та факту оцінки прокурором спір ної угоди в момент порушення кримінальної справи, в тому числі і по факту доведення до банкрутства. Постанова про порушення кримінальної справи до моменту винесення оскаржува ного рішення не скасована, а справа не закрита за відсутністю події або складу злочину.

Апелянт вважав, що висновок господарського суду про те, що ЦК України в редакції 2003 р. не передбачає ви знання недійсними договорів, які укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства не відповідає дійсності. Положення ст. 49 ЦК України 1963 р. знайшли своє відображення в положеннях ч.1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України 2003 р.

Апелянт звертав увагу на те, що ліквідатором  прямо вказувалось, що включення вимог відповідача до вимог 1-ї черги у справі про банкрутство № 6/4 здійснено ним в результаті помилки (ст. 56 ЦК України 1963р., або ст. 229 ЦК України 2003 р.), що є доказом припинення прав і обов'язків по спірній угоді не нале жним виконанням, але суд першої інстанції помилково вказує на припинення застави в результаті на лежного виконання зобов'язання позивачем.

         Представники сторін в судове засідання не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги позивач та відповідач були належним чином повідомлені, про що свідчить поштові повідомлення про вручення   ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду. Згідно  ст.ст.75, 99 ГПК України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

  Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів встановила, що відповідно до п. 11.8 Статуту ВАТ "Глухівська текстильна фабрика" голова правління діє без доручення від імені товариства, укладає і підписує від імені товариства господарські договори, угоди, тощо. Установчими документами обмежень, щодо укладання договорів не встановлено, тому право органу цього товариства па укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень Факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

  Рішення про отримання кредиту та передачу в заставу майна було прийняте Спостережною радою в повному її складі, що підтверджується Протоколом №12 від 23.12.2002 р. та Правлінням ВАТ "Глухівська текстильна фабрика" в повному складі, про що свідчить протокол № 14 від 24.12.2002 р.

Відповідно до п. З ч.1 ст. 593 ЦК України та п. І ст. 28 Закону України "Про заставу" право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Позивач  20.07.2004 р. розрахувався по кредиту в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 20.07.2004 р., тому право застави припинилося з моменту погашення боргу по кредитному договору № 010/01657 від 28.12.2002 р., тобто правовідносини по договору застави припинилися 20.07.2004 р. Крім того майно, яке було заставлено відповідно договору застави № 010/01657-з від 28.12.2002 р. було виставлено на аукціоні (відкритих торгах) 21.06.2004 р., а потім продано ТОВ "Корпорація "Гуматекс", що підтверджується договором купівлі-продажу майнового комплексу, укладеного між ВАТ "Глухівська текстильна фабрика" та ТОВ "Корпорація "Гуматекс" 08.07.2004 р., що є також підставою для припинення права застави відповідно до п. З ч. 1 ст. 593 ЦК України.

Враховуючи зазначене, господарський суд правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що відповідно до ст. 49 ЦК України (1963р.) підставою для визнання договору недійсним, як такого, що суперечить інтересам держави, є встановлення факту наявності саме  такої мети і умислу у сторін цього договору або у однієї із сторін. Оскільки, позивач не подав належних доказів в обґрунтування наявності фактів стосовно того, що спірний договір було укладено саме з метою завідомо суперечною інтересам держави України, так як наявність умислу у сторін угоди означало б, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Матеріалами справі не підтверджується факт наявності завідомого наміру з боку відповідачів завдати шкоди державним інтересам, тому ті обставини, на які посилається позивач не можуть бути підставою для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК України (1963р.)

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний Кодекс України (2003р.) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним   чинності.   Щодо   цивільних   відносин,   які  виникли   до   набрання   чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,   що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Зважаючи на те, що  договір застави № 010/01657-з від 28.12.2002 р. діяв і після вступу в дію чинного Цивільного кодексу України і припинив свою діяльність після виконання предмету застави, застосовуються норми саме кодексу, який почав діяти з 2004 р.

Вимоги апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно витребування у Глухівській державній нотаріальній конторі оригіналів протоколу Спостережної ради ВАТ «Глухівтекстиль»від 23.12.2002р. та проведення почеркознавчої експертизи підпису голови Спостережної ради, задоволенню не підлягають, оскільки ці обставини не стосуються підстав за якими позивач в позовній заяві просив визнати спірний договір недійсним.

На підставі викладеного рішення господарського суду Сумської області по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте у відповідності з матеріалами справи та фактичними обставинами, доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставами для скасування оскарженого рішення господарського  суду.

           Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2006 р. по справі № 2/215-05 залишити без змін.

 

Головуючий суддя                                                                                І.С. Карбань.

                                                                                               

                      суддя                                                                          О.А. Істоміна.

                      суддя                                                                           І.А. Шутенко.