Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-04/159-06 Суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Твердохліб А.Ф.
08 серпня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Кравець Т.В., суддів Твердохліба А.Ф., Істоміна О.А.
При секретарі – Крупа О.В.
За участю представників сторін:
позивача – не прибув,
відповідача –Логвинов О.Б. гл. дер. под. інспектор юрист. (дор. № 919/10/10-012 від 12.04.06 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2480Х/2) ТОВ «Аграрна фірма «Росія» на постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006 р. по справі № АС-04/159-06
за позовом ТОВ «Аграрна фірма «Росія», с. Чорне
до Вовчанська МДПІ м. Вовчанськ
про визнання нечинним рішення
Встановила:
Позивач, суб’єкт господарювання, ТОВ Аграрна фірма «Росія», звернувся до господарського суду з позовом, та доповненнями до позовних вимог, в якому просив визнати нечинними рішення суб'єкту владних повноважень викладені у листах від 27.01.2006 р. №63/283-007, від 27.02.06 р.№193/15-059, та рішення викладене в листі №123/15-059 від 06.02.2006 р., як незаконні.
Постановою господарського суду від 31.05.2006 р. у позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить Скасувати Постанову Господарського суду Харківської області від 31 травня 2006 року по справі № АС-04/159-06 та прийняти нову постанову, в якій визнати нечинним рішення суб'єкта владних
повноважень - відповідача та в зв'язку з цим задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Аграрна фірма «Росія»і покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. При прийнятті Постанови Господарським судом Харківської області не була врахована п.4. ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-ХІV - для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, серед яких визначене самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.
Крім того, апелянт вважає, що п.7.9. Інструкції «Про порядок обліку платників податків», затв. Наказом державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 552) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за № 791/3231 встановлено: «відомості про відповідальних за податковий облік осіб юридичної особи уносяться, актуалізуються чи змінюються органом державної податкової служби в Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі даних про таких осіб, що вказуються платником податків у податкових деклараціях, розрахунках, звітах».
Отже, на його думку, чинне законодавство України не містить жодної норми, яка б зобов'язувала юридичну особу мати в штатному розкладі посаду головного бухгалтера або забороняла одноособове засвідчення керівником податкової звітності за відсутності головного бухгалтера.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Лист Вовчанської МДПІ № 123/15-059 від 06.02.2006 р. не містить жодного рішення, не впливає на права позивача ТОВ Аграрна фірма «Росія». Він є лише відображанням думки податкової інспекції з викладених в ньому питань, без прийняття будь якого рішення, приписів та інших власних дій.
Отже, стосовно вищевказаної позовної вимоги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в ній, в зв’язку з відсутністю будь-якого рішення в цьому листі, тому таке не існуюче рішення не може бути визнано нечинним.
Стосовно інших позовних вимог як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження лист відповідача від 27.02.2006 р. не є будь яким рішенням органу податкової служби, він не містить будь яких рішень, приписів та інших владних дій, а лише є відображенням думки ДПІ з приводу питань викладених в листі. Той факт, що в листі зазначено, що позивач перебуває на звичайній системі оподаткування, а не на фіксованому сільськогосподарському податку, не є рішенням ДПІ, а є викладенням думки ДПІ, що підтверджує і пояснення відповідача, і те, що для застосування звичайної системи оподаткування, чи переходу на фіксований сільського господарський податок не потрібно будь яких рішень ДПІ , законодавство їх не передбачає. В даному листі лише викладається думка ДПІ, про те, що в зв'язку з прийняттям ДПІ рішення про неприйняття розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, підприємство знаходиться на звичайній системі оподаткування. Таким чином рішення містиця не в листі від 27.02.2006 р., а в листі яким відмовлено в прийнятті розрахунку, а саме в оскарженому листі від 27.01.2006 р. №63/283-0087.
Зазначеним листом не визнано податковою декларацією розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2006 р. та податковий розрахунок суми доходу (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2005 р. подані позивачем відповідачу. В листі відповідач посилається на п.п. 4.1.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами . Невизнання обумовлено тим, що податкові декларації (тобто наведені розрахунки) завірені підписом Остапова Д. С. , який за даними обліку не є головним бухгалтером чи відповідальною особою за ведення бухгалтерського обліку позивача, крім того ДПІ вказує на закреслення в деклараціях.
Як видно з матеріалів справи, в зазначених розрахунках як керівник підписався Остапов Д.С. , а замість головного бухгалтера - перекреслений запис „Головний бухгалтер", написано „Керівник" і стоїть підпис Остапова Д.С.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмінити, що норма, на яку посилається відповідач, встановлює, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень п. 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Відповідно до п. 4.1.2 ст. 4 даного Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Згідно п. 7 Порядку розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 27.04.99 N 230 розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку підписується керівником підприємства і головним бухгалтером вказуються їх прізвища, ініціали, проставляється дата заповнення розрахунку), скріплюється печаткою підприємства.
Таким чином, законодавець встановлює прямий зв'язок посадової особи, яка підписує податкову декларацію, з її відповідальністю за відповідність вказаних відомості в такій декларації бухгалтерському обліку.
Оскільки в затверджених формах розрахунків передбачені підписи керівника підприємства та головного бухгалтера, то саме ці посадові особи мають права засвідчувати достовірність звітних даних. Крім того, жодний нормативний документ не надає платнику податків права вносити зміни в форми податкової звітності в частині визначення кола осіб, які мають повноваження підписувати податкову звітність.
Матеріали справи свідчать, що позивач в розрахунках закреслив найменування посади головного бухгалтера і самотужки визначив, що другий підпис має поставити також керівник підприємства. Але внесення змін до форми податкової звітності не віднесено до компетенції генерального директора чи іншої особи ТОВ „АФ „Росія", тому у нього відсутнє право визначати перелік осіб, які мають право підписувати податкову звітність, а подана звітність оформлена всупереч положенням відповідних нормативних актів.
Доказів того, що на керівника підприємства (слід розуміти - генерального директора) покладені обов'язки головного бухгалтера (бухгалтера) позивачем не надані.
Стосовно твердження апелянта про те, що при винесенні найменування посади головного бухгалтера він керувався приписами п. 4.4.2 «3»ст. 4 Закону України «Про податок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то таке твердження спростовується чинним законодавством, оскільки дана норма встановлює, що платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу) і такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення. Зважаючи на те, що включення до форми податкової звітності підпису головного бухгалтера не впливає на розмір податкових зобов'язань, то у позивача не існує підстав для внесення змін у таку звітність або подання її за іншою формою.
За таких обставин є правомірним неприйняття розрахунків ДПІ.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006 р. по справі № АС-04/159-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно.
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 31.05.2006 р. по адміністративній справі № АС-04/159-06 залишити без змін.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу передати до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Суддя Твердохліб А.Ф.
Суддя Істоміна О.А.