Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2006 р. Справа № 05/43-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Братовченко М.А.
відповідача - не з'явився
третьої особи - Плахтій А.Ж.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сприяння", м. Харків (вх. № 2327 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.06 р. по справі № 05/43-06
за позовом ВАТ "Підсереднє" с. Підсереднє
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Незалежний реєстратор "Аверс", м.Харків
до ТОВ фірма "Сприяння" м. Харків
про зобов'язання передати реєстр власників іменних цінних паперів
встановила:
У квітні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов’язання відповідача передати реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ „Підсереднє” Товариству з обмеженою відповідальністю „Незалежний реєстратор „Аверс” протягом п’яти робочих днів з дати набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2006р. по справі № 43/05-06 (головуючий суддя Ольшанченко В.І., судді Жельне С.Ч., Інте Т.В.) позовні вимоги задовольнити повністю. Зобов'язано ТОВ фірми "Сприяння" передати реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ "Підсереднє" ТОВ „Незалежний реєстратор „Аверс" протягом п'яти робочих днів з дати набрання рішенням суду законної сили. Стягнути з ТОВ фірми "Сприяння" на користь ВАТ "Підсереднє" державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відсутні порушення позивачем норм договору № 03/10 від 03.10.97р. та норм діючого законодавства, а відповідачем не доведено належними доказами та матеріально не обґрунтовано наявність підстав для відмови позивачу в передачі реєстру власників іменних цінних паперів новому реєстратору
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки, на його думку, судом було невірно встановлено, що відповідач безпідставно відмовив в передачі реєстру власників іменних цінних паперів новому реєстратору. При цьому він посилається на те, що позивач не виконав своїх зобов*язань за п. 6.4 договору № 03/10 від 03.10.97р., тобто по відшкодуванню фактичних збитків відповідачу пов*язаних із передачею реєстру, які полягають у додаткових витратах на зберігання документів та інформації системи реєстру на протязі п*яти років після передання реєстру новому реєстратору і складають 29 190,00 грн., а також робить висновок, що позивач не довів причину відмови у передачі реєстру акціонерів, якою є не підписання договору зберігання та не оплата вартості зберігання.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, посилаючись на те, що відсутність порушення позивачем норм договору № 03/10 від 03.10.97р. та норм діючого законодавства, а також прав відповідача, не дає останньому взагалі застосовувати термін «збитки», а Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 60 від 26.05.98 р. (далі, Положення № 60) не містить приписів щодо обов*язку позивача укладати з відповідачем договір зберігання документів системи реєстру та сплачувати за таке зберігання. На цій підставі просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, але її представник в судовому засіданні 08.08.2006р. пояснив, що він підтримує позовні вимоги позивача, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.
Відповідач в судове засідання 08.08.2006р. не з*явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Колегія суддів, беручи до уваги наявність доказів належного повідомлення відповідача, а також те, що представники позивача та третьої особи не заперечують проти розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, вважає за доцільне розглянути справу за наявними матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.10.1997 р. між сторонами був укладений договір № 03/10, за яким позивач (емітент) доручив, а відповідач (реєстратор) прийняв на себе зобов'язання щодо формування та ведення реєстру акціонерів емітента (надалі - реєстру) з урахуванням вимог, передбачених чинним законодавством України, Положенням № 60, Статутом емітента та цим договором.
Додатковою угодою № 1 від 01.06.01 р. до договору були внесені зміни до п.6.1 щодо строку дії договору та до п.6.4 щодо передачі реєстру.
Відповідач має ліцензію ДКЦПФР на професійну діяльність на ринку цінних паперів: діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів серії АВ №020675 від 12.04.06р.
25.11.05 р. відбулися загальні збори акціонерів позивача, на яких відповідно до ч.2 ст.159 ЦК України, ч.2 ст.9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", п.1.2 Положення № 60 було прийнято рішення про розірвання договору № 03/10 від 03.10.1997 р. та укладання договору на ведення реєстру акціонерів з третьою особою, що підтверджується витягом з протоколу.
Третя особа має ліцензію ДКЦПФР на професійну діяльність на ринку цінних паперів: діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів серії АА №770383 від 16.09.04р.
Відповідно до п.6.1 договору № 03/10 від 03.10.1997 р. позивач направив відповідачу листа № 184 від 05.12.05 р., в якому повідомив про прийняте загальними зборами акціонерів рішення від 25.11.05 р. про розірвання договору на ведення реєстру № 03/10 від 03.10.1997 р. та призначив дату закриття реєстру - 08.03.06 р., від якої протягом п'яти робочих днів, тобто до 15.03.06 р., відповідач згідно з п.6.4 договору № 03/10 від 03.10.1997 р. повинен підготувати всі необхідні документи, узгодити дату та час передачі реєстру, звірити розрахунки та надати рахунок на оплату послуг по передачі реєстру.
У відповідь на цей лист відповідач разом з листом № 925 від 12.12.05 р. надіслав позивачу два примірника договору зберігання № 8 від 10.12.05 р. для підписання та вказав на наявну заборгованість в сумі 1700,00 грн.
Позивач листом № 1 від 05.01.06 р. повідомив відповідача про свою відмову укласти договір зберігання, оскільки не погодився з вартістю вказаних в договорі зберігання послуг по зберіганню документів, та вказав на готовність оплатити заборгованість по веденню реєстру, при цьому зазначив, що діюче законодавство та договір № 03/10 від 03.10.97р. не містить обов*язку позивача укладати з відповідачем договору зберігання системи реєстру.
Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 191 від 28.02.06 р. за реєстраторські послуги на суму 4528,00 грн., до якої увійшли заборгованість за ведення системи реєстру та послуги по підготовці документів до передачі системи реєстру та інше.
Позивач платіжним дорученням № 91 від 02.03.06 р. повністю оплатив виставлений рахунок-фактуру.
Отже, на дату закриття реєстру (08.03.2006р.) позивач не мав заборгованості за ведення реєстру та послуг з передачі реєстру.
Однак, в строк визначений позивачем в листі № 184 від 05.12.2005р. відповідач не передав документи системи реєстру ні позивачу, ні третій особі на тих підставах, що договір зберігання документів не підписаний позивачем та сума договору зберігання не сплачена позивачем. Відповідач вважає, що позивач порушив п. 6.4 договору № 03/10 від 03.10.97р. не сплативши фактичні збитки, пов*язані з передачею реєстру.
Відповідно до п. 6.4 договору № 03/10 від 03.10.97р. передача реєстру здійснюється протягом п*яти робочих днів від дати закриття реєстру. При цьому емітент відшкодовує фактичні збитки, пов*язані із передачею реєстру. Реєстратор здійснює передачу реєстру за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі, та несе відповідальність перед емітентом за збереження реєстру протягом трьох років після припинення ведення реєстру за умови сплати емітентом витрат, пов*язаних із збереженням реєстру.
Фактичні витрати Відповідача, пов'язані із передачею реєстру, були у розшифровці до рахунку № 191 від 28.02.2006р. І як вірно зазначив суд першої інстанції, це витрати на виготовлення ксерокопій, засвідчення копій та їх підготовки до передачі системи реєстру. Як вже було зазначено, рахунок цей позивачем було сплачено повністю.
Відповідно до п.8.10 Положення № 60 емітент, реєтроутримувач, що здійснював ведення реєстру та новий реєстроутримувач, до якого передається ведення реєстру емітента, повинні забезпечити передачу реєстру протягом п*яти робочих днів від дати закриття реєстру, установленої відповідно до вимог цього Положення.
Реєстроутримувач здійснює передачу реєстру новому реєстроутримувачу за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі.
Положення № 60 не містить приписів щодо обов*язку емітента укладати з попереднім реєстратором договір зберігання.
Таким чином, передача реєстру попереднім реєстроутримувачем новому реєстроутримувачу не ставиться в залежність від укладання договору зберігання емітентом з попереднім реєстроутримувачем.
А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на п.3.2.2, 3.4 та 8.18 Положення № 60 безпідставними, оскільки в них йде мова тільки про обов*язок реєстратора зберігати документи, які були підставою для внесення змін до особових рахунків зареєстрованих осіб і емітента, але вони не містять обов*язку емітента укласти з реєстратором договір зберігання та про вартість послуг по зберіганню.
Правовідносини стосовно зберігання документів виникають вже після факту передачі системи реєстру. На момент виникнення обов'язку Відповідача із зберігання, передача реєстру вже є фактом, що відбувся. Таким чином, витрати по зберіганню документів ніяк не можуть бути витратами, пов'язаними із передачею системи реєстру. Це підтверджує і відповідач. Він виставив два окремих рахунки на витрати із передачі системи реєстру і на витрати із зберігання документів системи реєстру. Підставами для цих рахунків є різні договори:
для першого - це діючий на той момент договір на ведення реєстру акціонерів; для другого - проект договору зберігання.
Таким чином, якщо позивач у повному обсязі виконав всі умови договору № 03/10 від 03.10.1997р., у відповідача відсутні правові підстави для застосування ст.594 Цивільного кодексу України, на підставі якої він відмовив в передачі реєстру власників іменних цінних паперів новому реєстратору.
До того ж, ст. 594 Цивільного кодексу України говорить про притримання речі, а система реєстру не є річчю, це відповідно до п.1.1 Положення № 60, є сукупність даних, зафіксованих у паперовій та/або безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних), що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів, заставодержателів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, облік всіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.
До того ж, на відміну від речі відповідач не може розпорядитися реєстром, який він не передає.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до норм Положення № 60 у випадку передачі системи реєстру, унього виникає обов*язок із зберігання документів системи реєстру, і як, наслідок, відповідач несе збитки у вигляді додаткових витрат.
Але, якщо говорити про збитки у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, то виконання відповідачем вимог діючого законодавства не може мати правовим наслідком відшкодування виникаючих у зв'язку з цим збитків позивачем. Як вірно зазначив суд першої інстанції, Положення № 60 не містить приписів щодо обов'язку позивача укладати з відповідачем договір зберігання документів системи реєстру та сплачувати за таке зберігання.
Таким чином, відсутність порушення позивачем норм договору № 03/10 від 03.10.1997р. та норм діючого законодавства, а отже і прав відповідача, не дає останньому взагалі застосовувати термін «збитки». Адже тільки у зв'язку із порушенням певного права особи, Цивільний кодекс України у ст.22 передбачає відповідне право такої особи на відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів з правовим обґрунтуванням на підтвердження наявності підстав для відмови в передачі реєстру власників іменних цінних паперів новому реєстратору, не довів як факту невиконання позивачем своїх обов*язків за п. 6.4 договору № 03/10 від 03.10.97р., так і факту існування збитків, пов*язаних із передачею реєстру, які полягають у додаткових витратах на зберігання документів та інформації системи реєстру на протязі п*яти років після передання реєстру новому реєстратору і складають 29 190,00 грн.
Проте викладені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам заяви, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв*язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2006 року по справі № 05/43-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 12.05.2006р. по справі № 05/43-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді