Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2006 р. Справа № 21/99-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Бикова О.Ю., Якимов Г.А.
відповідача - Семіщенко М.С., Ткаченко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідльністю "Млєко", м. Харків (вх. № 2336 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.05.06 р. по справі № 21/99-06
за позовом Дочірнього підприємства "Укрпродукт-Харків"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млєко" м. Харків
про стягнення 89982,42 грн.
встановила:
У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 80 620,70 грн. основного боргу з нарахованим індексом інфляції, пеню у розмірі 2 361,72 грн.
В процесі розгляду справи позивач надав уточнення до позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 68 809,43 грн. основного боргу. В частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 1 801,99 грн. та пені в розмірі 2 361,72 грн. позивач відмовився від позову.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2006 року по справі № 21/99-06 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ТОВ «Млєко», м. Харків на користь ДП «Укрпродукт-Харків» 68 809,37 грн. основного боргу, 688,09 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. По позовним вимогам на суму 4 163,71 грн. провадження у справі припинено по п.4 ст. 80 ГПК України.
Рішення мотивовано тим, що згідно відповідних накладних позивач передав, а відповідач отримав товар, однак оплату його вартості здійснив частково, в зв*язку з чим його заборгованість склала 68 809,43 грн. Оскільки факт поставки товару підтверджений матеріалами справи, а відповідачем не подано ні доказів сплати суми боргу, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з останнього зазначеної суми боргу.
По позовним вимогам в частині стягнення інфляційних в сумі 1 801,99 грн. та пені в розмірі 2 361,72 грн. провадження у справі припинено по п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки в цій частині позовних вимог позивач відмовився від позову.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, оскільки, на його думку, судом при розгляді справи були порушені норми матеріального та процесуального права. При цьому він посилається на те, що позовні вимоги ДП «Укрпродукт-Харків» ґрунтуються на підставі виникнення зобов*язань між позивачем та відповідачем відповідно до договору № 43-04П, тоді як накладні, по яким відбулася поставка товару, не містять посилання на даний договір.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, посилаючись на те, що порушення зобов*язання відповідача щодо оплати отриманого товару повністю підтверджується наданими ним документальними доказами, які знаходяться в матеріалах справи. На цій підставі просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін. Крім того, позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві на суму 69 615,46 грн., про що зазначити в постанові по справі.
08.08.2006р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ТОВ «Млєко» про відкладення розгляду справи у зв*язку з можливістю врегулювання даного спору шляхом укладення мирової угоди між сторонами по справі.
Колегія суддів, враховуючи, що відповідач в порядку ст. 100 ГПК України не надав заяву про відмову від апеляційної скарги, а представники позивача в судовому засідання апеляційної інстанції заперечували проти зазначеного клопотання, відхиляє клопотання відповідача як необґрунтоване та вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтвердили свою позицію, викладену в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.08.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 43-04П/6 (далі, Договір), згідно якого позивач зобов*язується в порядку та на умовах Договору передати продукцію, а відповідач зобов*язується в порядку та умовах Договору прийняти та оплатити таку продукцію.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачеві продукцію по накладним № УПХ-002547 від 16.12.05р., № 2856/6 від 16.11.05р., № УПХ-002620 від 22.12.05р., № УПХ-002699 від 28.12.05р., відповідач продукцію прийняв через свого представника, що діяв за довіреністю ЯЛЛ № 496400 від 15.12.2005р., однак оплату її вартості здійснив частково, в зв*язку з чим у нього утворилась заборгованість по даним накладним в розмірі 68 809,37 грн.
Оскільки вказані накладні не містять посилання на договір № 43-04П/6 від 13.08.2004р., слід вважати, що поставка товару по ним відбулася поза межами дії Договору.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції сторони здійснили звірку розрахунків сторін, з якої твбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 809,37 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків сторін від 05.05.2006р. (а.с. 59).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов*язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджується матеріалами справи, останнім не заперечується, заборгованість у розмірі 68 809,37 грн. не спростовується, проте відповідач свої зобов*язання щодо оплати продукції повністю не виконав, доказів сплати суми боргу не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не надав.
Таким чином, своїми діями відповідач порушив вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов цього Кодексу.
З огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за поставлений позивачем товар у сумі 68 809,37 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно припинення провадження у справі по позовним вимогам в частині стягнення інфляційних в сумі 1 801,99 грн. та пені в розмірі 2 361,72 грн. на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки в цій частині позовних вимог позивач відмовився від позову, а сама відмова від позову не суперечить інтересам сторін та третіх осіб.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2006 року по справі № 21/99-06 прийняте без порушень норм матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві на суму 69 615,46 грн., але колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, але до прийняття місцевим господарським судом рішення по справі, тому в даному випадку такі посилання позивача є безпідставними.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 30.05.2006р. по справі № 21/99-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді