Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Справа №АС-04/87-06 Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Твердохліб А.Ф.
«11»липня 2006 року
Колегія суддів суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_2 - представник.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 1760Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 12 квітня 2006 року по справі № АС-04/87-06
за позовом: Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області
до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 1629,46 грн.
встановила:
У лютому 2006 року Харківська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку у розмірі 1620,00 грн. та пені у розмірі 9.46 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2006 року по справі №АС-04/87-06 позові було задоволено частково. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 на користь бюджету 1620 грн. В іншій частині у позові відмовлено.
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 з даною постановою не погодився та звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій порушує питання про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. При цьому посилається на те, що позов було подано після спливу строку давності для звернення до суду.
Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість. При цьому посилається на те, що термін сплати єдиного податку сплив 20.01.03 р. та на підставі п.п 15.1.1. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" просить визнати його вільним від податкового зобов'язання по сплаті єдиного податку за квітень-грудень 2002 р. і провадження по справі припинити. Крім того, в засіданні вказує, що свідоцтво з зміною виду діяльності з виготовлення ключів на оптову торгівлю не отримував, діяльності по оптової торгівлі не вів. В суді апеляційної інстанції представник відповідача просив скасувати ухвалу тільки в частині стягнення 1620 грн., а в іншій частині залишити без змін.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Виносячи оскаржувану постанову від 9 березня 2006 року, місцевий господарський суд послався на те, що в частині стягнення основного боргу позовні вимоги є правомірними та обгрунтованими.
Проте колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з цим висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19 лютого 2002 року Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Харківською РДА Харківської області, і як платник податків перебуває на обліку в Харківській ОДПІ у Харківській області, звернувся до позивача із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на здійснення діяльності по виготовленню ключів, ставка податку - 20,00 грн. сплачено повністю -20.02.2002 р.
21.02.02 р. СПД ФО ОСОБА_1 подав заяву про зміну виду діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.03.2002 р. - здійснення оптової торгівля, ставка податку - 200,00 грн., сплачено повністю - 20.02.2002 року, і 21 лютого 2002 року він отримав свідоцтво платника єдиного податку. Відповідно до поданої заяви підприємця в свідоцтві платника єдиного податку зроблено запис про зміну виду діяльності з 01.03.02 р.
Всього СПД ФО ОСОБА_1 сплатив єдиного податку за лютий-грудень 2002 р. в сумі 400 грн., в той час як повинен був сплатити 2020,00 грн.
Тобто, СПД ФО ОСОБА_1 мав заборгованість перед бюджетом по сплаті суми єдиного податку в розмірі 1629,46 грн. в тому числі єдиний податок у розмірі 1620,00 грн. та пеня у розмірі 9,46 грн.
Матеріали справи також свідчать, що наступних платежів по єдиному податку підприємець не здійснював.
Сума єдиного податку на відповідний вид діяльності встановлена рішенням місцевої ради.
Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, згідно ст. 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Згідно ч. 2 ст. 5 вищевказаного Указу, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Але відповідач, в порушення норм Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", не сплатив належні суми єдиного податку, заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування до податкової інспекції не надав. Свідоцтво про сплату єдиного податку не здав до закінчення 2002 року.
Станом на 16 лютого 2006 р. СПД ФО ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом по сплаті сум єдиного податку в розмірі 1620,00 грн.
Але разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Вимоги позивача стосуються стягнення заборгованності по єдиному податку, зобов'язання з якого не узгоджуються контролюючим органом чи самим платником, а визначаються згідно Указу Президента України та рішення місцевої ради.
У спорах з питань стягнення заборгованності по єдиному податку, для звернення до адміністративного суду, згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що єдиний податок сплачується щомісяця до 20 числа наступного місяця (тобто шляхом внесення аванса), то останній платіж у розмірі 200 грн. (за грудень 2000 року) відповідач повинен був внести не пізніше 20 листопада 2002 року.
Таким чином, строк для звернення до адміністративного суджу у позивача почав обчислюватися з 21 листопада 2002 року і сплив 22 листопада 2003 року.
А з матеріалів справи вбачається, що позов був поданий лише 20 лютого 2006 року.
Статтею 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено конкретні випадки застосування давності, а саме: у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Посилання суду першої інстанції на те, що неможливе застосування цієї норми для спірних відносин (відсутнє узгодження податкового зобов'язання згідно декларації чи повідомлення ДПІ в розумінні зазначеного Закону), колегія суддів вважає помилковим, оскільки у спорах з питань стягнення заборгованності по єдиному податку, для звернення до адміністративного суду, згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В судів апеляційної інстанції представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягення 1620 грн., але просив застосувати строк позовної давності.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду, викладені в постанові зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова господарського суду Харківської області від 12 квітня 2006 року -скасуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 71, 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктами 1, 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 12.04.2006 року по адміністративній справі №АС-04/87-06 скасувати частково в частині стягнення з СПД ФО ОСОБА_1 на користь бюджету 1620 грн. і в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В іншій частині залишити постанову від 12.04.2006 року без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-04/87-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді