ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2006 Справа № 27/8
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Белінської В.О.,
суддів -Тищик І.В.- доповідач, Сизько І.А.
при секретарі -Врона С.В.
за участю представників
позивача -Матяш В.І. -держ.подат.інсп., дов.№26 від 15.05.06р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006 року у справі № 27/8
за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області
до - суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської області
про визнання неді?йсною угоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р. у справі №27/8 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено у повному обсязі; визнано недійсною угоду купівлі-продажу вентелів d 50, укладену між приватним підприємством ”Опус”, м. Києв та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Нікополь згідно податкової і видаткової накладних НОМЕР_1 та прибуткового касового ордеру НОМЕР_2 на суму 2778,00грн.; стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави грошові кошти, одержані за спірною угодою в розмірі 2778,00грн.;
Рішення суду обґрунтовано наявністю в діях осіб, які діяли від імені неіснуючого ПП “Опус”, мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач -СПД ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду.
При цьому скаржник вказує на відсутність в його діях мети завідомо суперечної інтересам держави; відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" обов'язок надати покупцю податкову накладну віднесено до платника податків; зазначений Закон не зобов'язує покупця перевіряти достовірність вказаних в податкових накладних даних, тому відповідальність за їх достовірність покладена на продавця, а не покупця.
Позивач в своєму запереченні вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими і безпідставними, просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач (скаржник) наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався, представник останнього в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) відповідно до п.6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
В судовому засіданні 26.06.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
02.12.2002р. між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 і приватним підприємством “Опус” було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору купівлі-продажу товарів (найменування, кількість, вартість), що вбачається з податкової та видаткової накладних НОМЕР_1 та квитанції до прибуткового касового ордеру НОМЕР_2
Угода була виконана обома сторонами. Відповідно до вказаних документів ПП ”Опус” був поставлений, а СПД ОСОБА_1 -прийнятий та оплочений товар, кількість та цінові характеристики якого вказані у податковій накладній НОМЕР_1. Загальна сума угоди з урахуванням ПДВ склала 2778,00грн.
В силу ст.49 ЦК УРСР (норми якої діяли на час виникнення спірних правовідносин) недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.
Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами -в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
З зазначеною нормою кореспондуються приписи ст. 208 Господарського кодексу України.
Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначив, що до угод, які укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Згідно листа Головного Управління статистики у м. Києві НОМЕР_3 приватне підприємство “Опус” (код ЄДРПОУ 30635842) не значиться в базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по м. Києву (а.с.8).
Згідно листа ДПІ у Печерському районі м. Києва НОМЕР_4 приватне підприємство “Опус” (код ЄДРПОУ 30635842) на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва не перебуває і не перебувало; за вказаною адресою не знаходиться (а.с.9).
Згідно листа УПМ ДПА у м. Києві НОМЕР_5 ПП ”Опус” відсутнє в базі даних УПМ ДПА у м. Києві (а.с.10).
Згідно повідомлення відділу дозвільної системи Управління адміністративної служби міліції (лист НОМЕР_6) ПП ”Опус” у відділ дозвільної системи УАМС УМВС України в м. Києві з проханням про надання дозволу на виготовлення печаток і штампів не зверталося, дозволи не видавалися (а.с.11).
Також було встановлено, що за юридичною адресою: м. Києв, вул. Німанська, буд.10, кв. 38 ПП ”Опус” не знаходиться, місцезнаходження його невідоме і встановити не уявляється можливим (акт від 06.10.2005р. ДПІ у Печерському районі м. Києва) (а.с.12).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ПП „Опус” являється неіснуючим суб'єктом підприємницької діяльності та має надумані реквізити.
Викладені вище обставини свідчать про наявність з боку ПП „Опус” при укладенні та невиконанні спірної угоди, мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства. Такі дії були спрямовані на приховування від оподаткування прибутку та доходів, що суперечить вимогам ст.67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також ст.ст.2,4,9 Закону України ”Про систему оподаткування”, якими передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Господарський суд дійшов правильного висновку, що дії осіб, що здійснювали підприємницьку діяльність від імені ПП ”Опус”, яке уклало оспорювану угоду, спрямовані на приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Угоди, визнані недійсними відповідно до ст.49 ЦК УРСР, мають противоправний характер, порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, у зв'язку з чим, не можуть породжувати у сторін відповідних прав і обов'язків, у тому числі, і у невинної сторони.
За вказаних обставин колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду щодо задоволення позовних вимог.
При цьому колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що Закон України „Про податок на додану вартість” не покладає на покупця обов'язку перевіряти достовірність зазначених в податкових накладних даних продавця, однак, зважає на наступне:
В силу ст. 1 Закону України „Про підприємництво”, ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом вважається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до зазначених норм ризики при здійсненні господарської діяльності покладаються на суб'єкта господарювання (підприємця).
У даному випадку взаємовідносини з підприємством, дані якого невизначені, і є однією з форм ризику.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за всебічним, повним та об'єктивним розглядом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого підстави для скасування останнього відсутні.
На підставі вищевикладеного, к?еруючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України?, суд
У Х В А Л И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006 року у справі № 27/8 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.О.Белінська
Судді І.В.Тищик
І.А.Сизько