ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2006                                                                                   Справа № 25/284  

  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крутовських В.І.     

суддів: Дмитренко А.К. (доповідач)   Прокопенко А.Є.  

При секретарі судового засідання Чохи Є.О.

Представники сторін:

від позивача: Старовицька О.П., довіреність №5/28-06  від 18.04.06,  юрисконсульт;від третьої особи: Голуб О.Є., довіреність №б/н  від 10.03.06,  начальник юридичного відділу;

Представник відповідача у судове засідання не з"явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал”, м.Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  29.11.05 р.    у справі № 25/284  

           

за позовом: міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал”, м.Дніпропетровськ           

до    виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, смт.Аули

третя особа  Дніпропетровського  обласного комунального підприємства “Облводоканал”, м.Дніпропетровськ

про  визнання недійсним рішення  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2005, суддя Чередко А.Є. відмовив міському комунальному виробничому підприємству "Дніпроводоканал” у позові про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Аульської селищної ради від 23.04.1999 р. № 21 "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання населення та інших споживачів по Аульському районному водопровідному господарству".

Не погоджуючись з рішенням суду, міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал” просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач і третя особа заперечення на апеляційну скаргу не надали.

Виконавчий комітет Аульської селищної ради свого представника у судове засідання не направив, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши представників позивача і третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд

                                            В С Т А Н О В И В :

Рішенням від 23.04.99 № 21 виконавчий комітет Аульської селищної ради затвердив тарифи на послуги водопостачання для населення та інших споживачів по Аульському районному водопровідному господарству.

У відповідності з підпунктом 2 пункту "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших, послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже відповідачу надано повноваження затверджувати тарифи щодо оплати лише тих комунальних послуг, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади селища Аули Криничанського району Дніпропетровської області.

Аульське районне водопровідне господарство, тарифи на послуги якого було затверджено оскаржуваним рішенням відповідача від 23.04.99 року №21, є структурним підрозділом Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облводоканал", яке належить до спільної комунальної власності територіальних громад Дніпропетровської області. У зв'язку з цим Аульське районне водопровідне господарство також відноситься до спільної комунальної власності територіальних громад Дніпропетровської області, а не до комунальної власності територіальної громади селища Аули Криничанського району Дніпропетровської області.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

          Виходячи з цього органи місцевого самоврядування, до яких відноситься і відповідач у справі, не можуть діяти та приймати рішення за відсутності наданих їм Конституцією та законами України повноважень, з перевищенням цих повноважень та за відсутності підстав для реалізації таких повноважень.

          Підставою для реалізації повноважень, наданих відповідачу підпунктом 2 пункту а ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є здійснення їх у відношенні підприємств, які належать до комунальної власності територіальної громади селища Аули.

          Оскільки Аульське районне водопровідне господарство не належить до комунальної власності територіальної громади селища Аули Криничанського району Дніпропетровської області, то виконком Аульської селищної рад не мав передбачених законом підстав затверджувати тарифи на його послуги та приймати оскаржуване рішення від 23.04.99 року № 21.

          Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

          Отже, позовні вимоги МКВП "Дніпроводоканал" про визнання недійсним оскаржуваного рішення відповідача цілком ґрунтуються на законі.

          У своєму рішенні від 29.11.05 року суд першої інстанції вказав, що він не вбачає порушень прав та інтересів позивача у зв'язку із прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення, оскільки МКВП "Дніпроводоканал" не було надано доказів застосування рішення виконкому Аульської селищної ради від 23.04.99 року №21 у власній господарській діяльності та придбання води за затвердженими ним тарифами.

Вказаний висновок суд першої інстанції зробив, не в повній мірі виконавши покладені на нього ст. 11 КАС України обов'язки щодо вжиття передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

          У позовній заяві МКВП "Дніпроводоканал" вказувало на те, що воно споживає воду від Аульського районного водопровідного господарства за тарифами, встановленими виконкомом Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області в підтвердження чого позивачем  був наданий договір від 03.01.01 № 1 (а.с. 9-10).

          Таким чином, оспорюване рішення Аульської селищної ради зачіпає права та інтереси позивача.

          Висновок суду першої інстанції також не відповідає законодавству України у сфері цін і ціноутворення.

          У відповідності до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

          Виходячи з цього вказаний Закон передбачає, що по окремих видах продукції, товарів і послуг може запроваджуватися державне регулювання цін та тарифів, яке виключає можливість вільного встановлення цін на них.

          Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, та визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами), відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

          На виконання цих повноважень Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.96 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

          У відповідності до пункту 12 Додатку до вказаної постанови (у редакції від 30.11.98, яка діяла на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, що надаються всім споживачам підприємствами, що перебувають у комунальній власності, та населенню підприємствами незалежно від форм власності - регулювалися (встановлювалися) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міською державними адміністраціями.

Отже, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення органом, уповноваженим встановлювати та затверджувати тарифи на послуги водопостачання для населення та інших споживачів по Аульському районному водопровідному господарству, була Дніпропетровська обласна державна адміністрація.

          Порушення прав та інтересів МКВП "Дніпроводоканал" саме і полягає у тому, що він отримував воду від Аульського районного водопровідного господарства за тарифами, які були затверджені неуповноваженим органом - відповідачем по справі.

          З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, у відповідності до ст. 2 якого завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

          Відповідно до пунктів 1, 7 ст. 3 зазначеного Кодексу визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до п. 6 розділу VІІ Кодексу адміністративного України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Виходячи з цього суд першої інстанції повинен був розглядати дану справу у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

          Вказаний Кодекс визначає річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів і передбачає наслідки пропущення вказаного строку.

          У відповідності до ст. 100 Кодексу адміністартивного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          У судових засіданнях при розгляді цієї справи судом першої інстанції відповідач і третя особа на його стороні не подавали до суду будь-яких письмових заяв, клопотань тощо з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову саме через пропущення строку звернення до суду з позовом.

          Аналогічні статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України положення містить і ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, і сплив позовної давності є підставою для відмови у позові у разі, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі.

          Виходячи з цього, суд першої інстанції безпідставно відмовив МКВП "Дніпроводоканал" у задоволенні позову у зв"язку з пропуском ним строку позовної давності, оскільки про це не заявляла жодна із сторін у справі.

          Викладене є підставою для скасування рішення.

          Керуючись ст.ст. 195, 202, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                    П О С Т А Н О В И В :

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.05 у даній справі скасувати.

          Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області від23.04.99 № 21 "Про затвердження тарифів на  послуги водопостачання для населення та інших споживачів по Аульському районному водопровідному господарству".

          Стягнути з виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області на користь міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал” 5 грн. 10 коп. витрат по справі, у тому числі по апеляційній скарзі.

          Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

           Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий                                                      В.І. Крутовських

Суддя                                                                 А.К.Дмитренко

Суддя                                                                 А.Є.Прокопенко

З оригіналом згідно

Помічник судді                  О.В. Поштаренко