Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" липня 2006 р. Справа № АС-14/416-05
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1512 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 06.04.06 р. по справі № АС-14/416-05
за позовом Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми
до Приватне науково-виробниче підприємство "АКам", м. Суми
стягнення 6865,22 грн.
встановила:
У серпні 2005 року Сумське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства «АКам», м. Суми про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 865,22 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Постановою господарського суду Сумської області від 06.04.2006 року по справі №АС-14/416-05 (суддя Лиховид Б.І.) адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства «АКам», м. Суми суму штрафних санкцій за нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2004р. в розмірі 6 865,22 грн.
Постанова мотивоване тим, що відповідач не виконав свого обов*язку щодо інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення про потребу в працівниках –інвалідах, що, в свою чергу унеможливило виконання органами, зазначеними в ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, свого обов*язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів. А факт встановлення інвалідності працівника підприємства відповідача Зорі В.А. 31.03.2005р., відповідно до висновків суду, не є підставою для визнання створеним робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Відповідач не погодився з постановою місцевого господарського суду, надав апеляційну скаргу, в якій вказує на неправомірність і необґрунтованість постанови, посилаючись на те, що інвалід Зоря В.А. працював у 2004 році на спеціально створеному для нього робочому місці. Крім того, відповідач зазначає, що він працює на спрощеній системі оподаткування, а Указ Президента від 03.07.1998 р. за №727/98 " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб*єктів малого підприємництва", звільняє суб*єкти малого підприємництва, що сплачують єдиний податок від внесків до Фонду соціального захисту інвалідів, що є , на його думку, підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій. На підставі викладеного ПНВП «АКам» просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 06.04.2006р. по справі № АС-14/416-05.
Відповідач також в апеляційній скарзі просив розглянути справу без його участі у зв*язку із скрутним матеріальним становищем підприємства.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду –без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу без участі представника відділення Фонду в зв*язку з відсутністю бюджетного фінансування.
04.07.2006 р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з*явились.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Сумської області від 06.04.2006 р. – без змін, виходячи з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зокрема ст.ст. 17, 18, 19, 20 в редакції Законів № 204/94 ВР від 14.10.94р., № 2606-ІІІ від 05.07.01р., № 910-ІУ від 05.06.03р., № 1771-ІУ від 15.06.04р., № 2602-ІУ від 31.05.05р.), Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р. та Положення про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон), встановлено, що для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. При цьому, згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.п. 3, 14 Положення про робоче місця інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядоохоронпраці, громадських організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 5 вищезгаданого Положення, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Тобто, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Отже нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні конкретно визначений порядок працевлаштування інвалідів. В іншому випадку, як можуть центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення направляти інвалідів на підприємства, не знаючи, чи потрібні їм інваліди.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.98 р. затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Але, відповідачем не додано до матеріалів справи відповідних доказів щодо інформування центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду про наявність на його підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, тому жодного інваліда названими органами не було направлено для забезпечення працевлаштування.
До того ж, позивачем до місцевого господарського суду надано копію листа Сумського міського центру зайнятості № 11/04/11 від 18.10.2005р., з якого вбачається, що ПНВП «АКам» протягом 2004 року не надавалися звіти за формою 3-ПН, в яких були вказані вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів (а.с. 64).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в 2004 році на підприємстві вже був працевлаштований інвалід Зоря В.А. не береться колегією суддів до уваги, оскільки гр. Зоря В.А. не мав в 2004 році висновку МСЕК про підтвердження інвалідності, а факт його інвалідності встановлено лише 31.03.2005р., що підтверджується довідкою Зарічної МСЕК м. Суми № 021595 від 31.03.2005р.
Отже, відповідач у 2004 році не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо атестування робочого місця інваліда, що необхідно для забезпечення його працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, тобто не створив умов для працевлаштування інвалідів та не вжив заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача, а за таких обставин, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про стягнення з ПНВП «АКам» штрафних санкцій в сумі 6 865,12 грн. за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інваліда у 2004 році на підставі ст. 20 вищевказаного Закону.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ПНВП «АКам» взагалі не повинно сплачувати штрафні санкції, оскільки воно є платником єдиного податку та згідно з Указом Президента України від 03.07.98р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб*єктів малого підприємства” не є платником внесків до Фонду соціального захисту інвалідів, виходячи з наступних підстав.
Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб*єктів малого підприємства” від 03.07.98р. був прийнятий в період дії Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, згідно якого за нестворені місця робочі місця сплачувались внески до Фонду соціального захисту інвалідів, і вказаний Указ звільняв платників єдиного податку від сплати даних внесків. В Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” були внесені зміни, що набрали чинності з 01.08.2001р., згідно яких до підприємств, установ та організацій застосовуються штрафні санкції в разі не створення відповідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Указ Президента України не звільняє платників єдиного податку від сплати штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів. До того ж позовні вимоги заявлені про сплату штрафних санкцій за незайняті місця для працевлаштування інвалідів, а не внесків. Тотожність цих понять відповідачем нормативно не доведена.
Згідно ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги або заперечення, а відповідно до ч. 1 ст. 86 КАСУ, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об*єктивному дослідженні. У зв*язку з чим, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі як на підставу своїх заперечень.
Таким чином, рішення господарського суду Сумської області від 06.04.2006 року по справі № АС-14/416-05 прийняте з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 195, 200, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарськогосуду Сумської області від 06.04.06 року по справі № АС-14/416-05 залишити без змін.
Роз*яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді