АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cправа № 22-ц/796/13279/2013 Головуючий в І інстанції: Притула Н.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17жовтня 2013 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Скорицького Андрія Михайловича в інтересах публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненою, -

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання договору поруки №52244 від 23 жовтня 2006 року, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 припиненою.

Свої вимоги мотивувала тим, що 23 жовтня 2006 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту, за яким ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 196 831 доларів США зі сплатою 10,3% річних. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк» укладений договір поруки. Як зазначає позивач, відповідач без її згоди підвищив відсоткову ставку за користування кредитними коштами, що призвело до збільшення її відповідальності.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано Договір поруки №52244, що укладений 23 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 припиненим.

В апеляційній скарзі СкорицькийА.М. в інтересах ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт посилається на ті обставини, що позивач була належним чином повідомлена про зміну відсоткової ставки, ознайомлена з умовами Кредитного договору та Договору поруки, отримала лист про наявність заборгованості, а банком, враховуючи викладене, жодних її прав порушено не було, підстав для визнання Договору поруки припиненим немає, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «УкрСиббанк» - Скорицький А.М. подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечували, просили суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволеннявиходячи із наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що 23жовтня 2006 рокуміж ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») укладено договір про надання споживчою кредиту №11062446000,згідно якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у сумі196 831,00 доларів США (еквівалент 993 996,55 грн) з терміном повернення до 23 жовтня 2027 року включно зі стазою відсотків урозмірі 10,3 % річних.

23жовтня 2006 рокуміж ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір поруки №52244, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань перед кредиторомв повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту

№ 11062446000 від 23 жовтня 2006 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно п. п. 1.3,1.4 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів. відшкодування можливих збитків, сплатупені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителязмінювати умови Кредитного договору з Позичальником, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в Кредитний договір поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та ін.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підтвердження належними доказами того, що мало місце обміну між банком та поручителем листами про підвищення відсоткової ставки, як це передбачено умовами Договору поруки від 23 жовтня 2006 року, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 давала згоду на зміну відсоткової ставки.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно з ч.1ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Крім цього, відповідно до Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначено: «Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя таукладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом припинення договору поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що поручитель в установленому законом та умовами Договору поруки порядку був повідомлений про збільшення обсягу відповідальності не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, а тому не приймаються до уваги колегією суддів.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судом правильно вирішено питання про розподіл судових витрат по справі у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

З огляду на викладене та у зв'язку із тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права апеляційна скарга має бути відхилена.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу СкорицькогоАндрія Михайловича в інтересах публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : І.М. Вербова

Судді : Г.М. Кирилюк

М.М.Панченко