АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/11302/2013
Головуючий у 1 інстанції: Дубінін В.І.
Доповідач: Гаращенко Д.Р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.
при секретарі - Калашник О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Орган опіки і піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Деснянське РУ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
ВСТАНОВИЛА:
30 жовтня 2012 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, у якому просила визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.12.2010 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та вселити и ОСОБА_4, у вказану квартиру. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на момент продажу квартира АДРЕСА_1 перебувала під арештом, накладеним ухвалою суду в порядку забезпечення позову. Також позивач зазначила, що ОСОБА_5 продала спірну квартиру під час розгляду цивільної справи в Деснянському районному суді м. Києва до неї про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, недійсної реєстрації та виселення. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2012 року (справа №2-59/12) було скасовано розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.08.2008 року про приватизацію спірної квартири, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане у свій час ОСОБА_5, а тому остання не мала права продавати квартиру.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, було задоволено частково та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, кожній із сторін повернуто другій стороні все, що вона одержала на виконання вказаного правочину, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
15 липня 2013 року представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просив суд його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання договору недійсним. Свої вимоги обґрунтовував тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений та відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, на момент його вчинення.
Також апелянт вказав, що недієздатна ОСОБА_4 не є стороною оспорюваного правочину, а тому ч. 2 ст. 225 ЦК України не підлягає застосуванню при вирішенні спору. Апелянт зазначив, що недієздатна ОСОБА_4 ніколи не була власником спірної квартири, а тому її права укладенням оспорюваного договору ніяким чином не порушені. Апелянт не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 знала про перебування квартири під арештом, оскільки договір з адвокатом було укладено через 2 тижні після укладення договору з ОСОБА_1 На думку апелянта, ст. 228 ЦК України не підлягає застосуванню при вирішенні спору, так як оспорюваний договір купівлі-продажу не є таким, що порушує публічний порядок.
У судовому засіданні відповідач та його представники підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення сторін та представників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 16.12.2010 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва в порядку забезпечення позову було накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1. (а.с.38).
В період, коли спірна квартира була під арештом, ОСОБА_5 укладає з ОСОБА_1 договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1.
В грудні 2007 року ОСОБА_4 дала письмову згоду на реєстрацію ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1.
В січні 2008 року ОСОБА_4 подала письмову заяву до ЖЕК 305 про зняття її з реєстрації вказаної квартири.
25.02.2008 року розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації спірна квартира була приватизована і ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 була визнана недієздатною за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року.
08.10.2010 року ОСОБА_3 в інтересах недієздатної ОСОБА_4 подала позов до Деснянського районного суду м. Києва до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, заяви про згоду на реєстрацію та примусове вселення. В подальшому позов уточнювався.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2012 року було скасовано розпорядження відділу приватизації державного фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.02.2008 року за №324 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 та визнано недійсним свідоцтво про право власності на дану квартиру, видане на ім'я ОСОБА_5. на підставі рішення органу приватизації.
Відповідно до ст. ст. 215. 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину. так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.12.2010 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва в порядку забезпечення позовних вимог, було накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1. (а.с.38)
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень".
Згідно ч. 2 ст. 153 ЦПК України особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.
В період, коли спірна квартира була під арештом, ОСОБА_5 укладає з ОСОБА_1 договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1.
В грудні 2007 року ОСОБА_4 дала письмову згоду на реєстрацію ОСОБА_5 в приватизованій квартирі АДРЕСА_1.
В січні 2008 року ОСОБА_4 подала письмову заявах до ЖЕК 305 про зняття її з реєстрації вказаної квартири.
25.02.2008 року розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації спірна квартира була приватизована і ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 була визнана недієздатною за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року.
Суд першої інстанції також встановив, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2012 року було скасовано розпорядження відділу приватизації державного фонду Деснянської районної у м. Києві Державної адміністрації від 25.02.2008 року за №324 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 та визнано недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру видане на ім'я ОСОБА_5. на підставі рішення органу приватизації.
Рішення не скасовано та набрало законної сили.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до судового рішення від 08.05.2012 року суд встановив, що не усвідомлення ОСОБА_4, значення своїх дій та зняття з реєстрації постійного місця проживання позбавило її право на приватизацію.
Реєстрація постійного місця проживання відповідача дозволила ОСОБА_5 скористатися правом безоплатної приватизації спірної квартири.
Суд першої інстанції встановив, що в період з листопада 2007 року по лютий 2008 року ОСОБА_4 за своїм психічним станом не здатна була в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.05.2012 р. було скасовано розпорядження органу приватизації, щодо приватизації спірної квартири та визнано недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ОСОБА_5
Таким чином суд першої інстанції вірно встановив, що законних підстав у ОСОБА_5 для набуття права власності на спірну квартиру немає, а договір купівлі-продажу вказаної квартири вірно визнаний недійсним.
Судова колегія вважає, що апелянт не довів судової колегії обставини, які були порушені судом першої інстанції при ухваленні рішення, а тому все викладене в апеляційній скарзі відхиляє.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді