АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Новова С.О., Сілкової І.М.,

за участю прокурора - Тертичного О.А.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вишневе Київської області, є громадянином України, має середню - спеціальну освіту, розлучений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

-11 липня 2008 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту на строк 4 місяці 11 днів,

-24 грудня 2009 року Бориспільським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

-23 жовтня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області на 5 років позбавлення волі,

засуджений за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6( шість) місяців.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком, 15 січня 2012 року ОСОБА_1 у невстановлений досудовим слідством час, повторно, умисно, з корисливих спонукань, підійшов до розташованого біля будинку № 42 по вулиці Ревуцького в м. Києві, автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з НОМЕР_1, який належить громадянину ОСОБА_2, після чого, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою шила, яке мав при собі, зламав замок передніх пасажирських дверцят вищевказаного автомобіля, звідки викрав майно належне громадянину ОСОБА_2, а саме: авто магнітолу, вартістю 300 гривень, аудіокасети в кількості 20 штук, які для ОСОБА_2 матеріальної цінності не представляють.

Крім того, 28 лютого 2012 року ОСОБА_1, близько 20 год. 00 хв., повторно, умисно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, підійшов до розташованого біля будинку № 47 по вул. Тростянецькій в м. Києві, автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2, який належить громадянину ОСОБА_3, після чого, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою розкладного ножа зламав замок водійських дверцят вищевказаного автомобіля, із салону відчинив капот, з якого намагався таємно викрасти майно громадянина ОСОБА_3, а саме: акумулятор марки «Feon», вартістю 700 гривень. Проте не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що суд не в повній мірі врахував тяжкість вчинених злочинів, дані, що характеризують особу засудженого, який будучи неодноразово судимим за умисні аналогічні злочини, не став на шлях виправлення та не зробив для себе ніяких висновків, знову вчинив новий умисний злочин проти власності, що супроводжується наявністю в його діях рецедиву злочинів, а тому призначене вироком суду покарання ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи та є занадто м'яким.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора і просив скасувати вирок суду з направленням справи на новий судовий розгляд, засудженого, який заперечував проти апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, то висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці не підлягають.

Визначена кваліфікація дій засудженого відповідає матеріалам справи і теж не оспорюється в апеляціях.

Що стосується доводів в апеляції прокурора про м'якість призначеного покарання, то вони не заслуговують на увагу, бо переконливих доводів щодо цього не наведено.

Як вбачається з вироку, суд при призначенні покарання засудженому відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які кримінальний закон відносить до злочинів середньої тяжкості, кількість вчинених епізодів, дані, що характеризують особу підсудного, а саме те, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі й за вчинення злочинів проти власності, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом'якшує ОСОБА_1 покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнав щире каяття підсудного, а обставиною, яка обтяжує покарання підсудному ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України - рецидив злочину.

Таким чином, призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого, а також є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для призначення більш суворого покарання, як про це ставить питання в апеляції прокурор, по справі немає. Судом враховані всі обставини, на які вказав в апеляції прокурор, тому його апеляція не підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування вироку Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року у зв'язку із м'якістю призначеного засудженим покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді:

КорнієнкоТ.Ю. Новов С.О. Сілкова І.М.

[1] Справа № 11/796/313/2013

справвідач Корнієнко Т.Ю.

справа № 11/796/1645/2013

категорія КК: ч. 2 ст. 185

головуючий у першій інстанції Заруба П.І.

доповідач Корнієнко Т.Ю.