Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-04/131-06 Суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Карбань І.С.
03 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Істоміної О.А.,
при секретарі – Крупіної В.В.
за участю представників сторін:
позивача – Летючого В.П. за довіреністю №1 від 05.01.2006р.,
1-го відповідача –Плескач І.С. за довіреністю №9938/П/10-022 від 12.12.2005р.,
2-го відповідача –Степаненко С.А. за довіреністю №15 від 15.06.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу та уточнення до неї (вх. № 1913Х/2) ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 18.04.2006 р. по справі № АС-04/131-06
за позовом ТОВ «Агросервіс», м. Харків
до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
та до ВДК у Фрунзенському районі м. Харкова
про стягнення 13301 грн.
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою та уточненням до неї, в яких просив стягнути з державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 13101 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. по справі № АС-04/131-06 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Агросервіс»13101 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ, 131 грн. витрат по сплаті державного мита, в частині стягнення на суму 200 грн. в позові відмовлено.
ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не погоджуючись з постановою господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. подала апеляційну скаргу та уточнення до неї, в яких просила скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ «Агросервіс» відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що відповідно до п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченому отримувачем товару (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто, законодавцем передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Апелянт зазначав, що наказом ДПА України від 24.04.03р. № 196 передбачено проведення документальних перевірок заявленого до відшкодування ПДВ, проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника або імпортера робіт, послуг), при цьому обов'язковим перевіркам підлягають суб'єкти господарювання, якими за місяць придбано товарів, де сума ПДВ складає не менш як 10,0 тис. грн. при заявленій до відшкодування суми ПДВ до 200,0 тис. грн. Окрім цього, листом ДПА України від 12.04.2005р. № 6957/7/15-2217 передбачено відшкодування ПДВ тим платникам, які на 100 % перевірені по ланцюгу поставок товарів до виробника (імпортера) з метою встановлення факту надходження до державного бюджету податку на додану вартість .
Апелянт також повідомляв, що для підтвердження сум ПДВ, заявлених позивачем до відшкодування з державного бюджету по податковій декларації за грудень 2004р., до податкових інспекцій, в яких на обліку знаходяться підприємства - постачальники позивача, були направлені запити на проведення зустрічних перевірок та отримані відповіді від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яка повідомляла, що ПП «Янтар-21»не є виробником відвонтажної на адресу ТОВ «Агросервіс»продукції, а придбало її у ТОВ «Фактор». Олександрівська ОДПІ Кіровоградської області повідомляла, що ТОВ «Фактор»не є виробником відвантаженої продукції, а придбало її у ТОВ «Феоніт». Згідно акту документальної перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №351/23-162 від 23.03.2005р. ТОВ «Феоніт»було само ліквідовано, тому апелянт зазначав, що суми податкового кредиту ТОВ «Агросервіс», заявлені позивачем до відшкодування не можливо вважати правомірними так як ці суми не підтверджені матеріалами зустрічних перевірок постачальників позивача, а відповідно і не підтверджена (відсутня) сплата ПДВ до державного бюджету.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в яких просив оскаржувану постанову господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. по справі № АС-04/131-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовував тим, що апелянт обґрунтовував скаргу п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, яка не була чинною на момент існування правовідносин, що є предметом судового розгляду, а також вважав неправомірним посилання позивача на п.п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 того ж Закону, яка не є чинною на момент розгляду справи. На думку позивача, судом правомірно застосовані норми закону, які були чинними саме на момент існування правовідносин, а не на момент розгляду справи, а позиція апелянта з цього приводу є помилковою.
Також позивач зазначав, що обґрунтування апеляційної скарги підзаконними актами (наказом ДПА, листом ДПА) також є неправомірним, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість" не делегує ДПА право встановлювати додаткові вимоги та обмеження платникам податків, а сам вказаний закон не містить таких додаткових вимог (стосовно зустрічних перевірок, перевірок „ланцюгу поставок" та ін.). За таких обставин позивач вказував, що доводи апеляційної скарги суперечливі, не узгоджуються з приписами законодавства про податок на додану вартість, а тому задоволенню не підлягають.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2006р. було відкладення розгляду справи №АС-04/131-04 на 03.07.2006р. об 14:30 год. та помилково зобов’язано позивача замість апелянта надати додаткові докази для обґрунтування своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні 03 липня 2006р. представники сторін пояснили, що їм було зрозумілі вимоги вказаної ухвали стосовно того, що додаткові докази повинен був надати саме апелянт, а не позивач, тому немає потреби у виправленні технічної помилки зазначеної в вищевказаній ухвалі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює порядок визначення сум податку, що підлягає сплаті в бюджет та відшкодуванню з бюджету і строки розрахунків з бюджетом. Згідно ч. 2 п.7.7.3 вказаної статті, підставою для одержання відшкодування є тільки данні податкової декларації. Ч. 1 п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що сума, яка підлягає відшкодуванню із бюджету, відшкодовується на протязі місяця після подачі декларації. Ст. 8 згаданого закону встановлює особливості для експортного відшкодування та передбачає, що підставою для експортного відшкодування є розрахунок експортного відшкодування, саме відшкодування повинно бути проведене на протязі 30 днів з моменту подачі розрахунку. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" по бажанню платника може зараховуватися в рахунок майбутніх платежів по ПДВ. У позивача має місце як звичайне та і експортне відшкодування. Розрахунок експортного відшкодування до органів ДПІ був зданий.
Позивачу по декларації за грудень 2004 р. лише частково було проведено відшкодування на розрахунковий рахунок, а 13101 грн. залишилася невідшкодованими.
Відповідно до п.7.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми не відшкодовані платнику податку на протязі місяця вважаються бюджетною заборгованістю.
Аналіз вищенаведених норм, дає висновок, що єдиною підставою для проведення бюджетного відшкодування є декларація, при експортному відшкодуванні повинен надаватися і розрахунок. Порядок відшкодування проводиться відповідно до декларації. Відповідач визначив порядок погашення зобов'язань у сумі 13553 грн. (внутрішнє відшкодування) у декларації шляхом перерахування на розрахунковий рахунок після погашення зобов'язань платника податків протягом трьох наступних податкових періодів (для позивача місяць). Такий період відшкодування був визначений Указом Президента України №857 1998 р. Також позивач визначив порядок відшкодування по сумі 10648 грн. (експортне відшкодування) 30 календарних днів згідно ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість (експортне відшкодування). Сума 13101 грн. в строк та на теперішній час позивачу не відшкодована. Враховуючи наведене сума позову в частині 13101 грн. підлягає відшкодуванню.
Першим відповідачем була проведена перевірка позивача з питань правомірності відшкодування ПДВ за грудень 2004р. про, що було складено акт №228/23-216-24280292 від 18.02.2005р. про результати документальної перевірки ТОВ «Агросервіс»з питань правомірності відшкодування ПДВ за період з 01.12.2004р. по 31.12.2004р., згідно з яким порушень податкового законодавства щодо обліку ПДВ та нарахування податкового кредиту з боку позивача не встановлено. Даним актом підтверджено наявність у позивача від’ємного значення ПДВ за спірною податковою декларацією.
Згідно п. 6 ст. 7 Положення про державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 р. № 590 відділення державного казначейству районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнутих податків, зборів і обов'язкових платежів. Порядок відшкодування ПДВ, затверджений наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86, передбачає, що відшкодування ПДВ з бюджету органами державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду. Таким чином органи державного казначейства виконують приписи документів, які направлені відповідними ДПІ і відповідальність за своєчасне направлення відповідних висновків покладена на органи податкової служби. Не проведення всіх зустрічних перевірок органами ДПС не є підставою для не здійснення відшкодування.
За таки обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. по справі № АС-04/131-06 прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене в апеляційній скарзі є необ’єктивними і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. по справі № АС-04/131-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Істоміна О.А.