ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 жовтня 2013 рокуСправа №827/2257/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Гавури О.В.,
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі 27.02.1996;
представника позивача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_5, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 20 жовтня 2000, довіреність б/н від 06.09.2013;
представника відповідача - Нікольської Яни Олександрівни, паспорт НОМЕР_6, виданий Київським РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в АР Крим 05.06.2012, довіреність №17/1-2-2225 від 05.06.2012;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
10 вересня 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.08.2013 про відмову у звільненні на підставі пункту 65 (а) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 №114, з мотивуванням причини звільнення «у відставку за віком»; зобов'язати відповідача звільнити зі служби позивача на підставі пункту 65 (а) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 №114, з мотивуванням причини звільнення «у відставку за віком»; судові витрати покласти на відповідача, зобов'язати звіт про виконання судового рішення на протязі 14 днів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на погляд позивача, він має право звільнитись з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) у відповідності з пунктом «а» статті 12 Закону Украйни «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та має право на призначення пенсії за вислугою років. Обґрунтовує свої вимоги посилаючись на частини 2, 4 статті 28, частину 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтю 1, статтю 38 КЗпП України, частину 1 статті 18 Закону України «Про міліцію».
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 827/2257/13-а, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.
Позивач та його представник у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали у повному обсязі, з підстав викладених у позові.
Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, з мотивів викладених у запереченні (арк. с. 30-33).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що старшина міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходить службу в органах внутрішніх справ з 15.06.1994 року (наказ від 20.06.1994 року № 24 о/с), у Красноперекопському міжрайонному відділенні Державної служби охорони Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в АР Крим з 01.06.2005 року (наказ від 31.05.2005 року № 201 о/с) по теперішній час.
14.08.2013 позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив звільнити його з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку), оскільки відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпеченні осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» він має право на призначення пенсії за вислугою років.
22.08.2013 надав позивачу письмову відповідь, згідно якої роз'яснив, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у відставку за віком (п.65 «а») можливе лише за умови досягнення 45-річного віку, на теперішній час позивач може бути звільнений з органів внутрішніх справ у запас за п.63 «ж» (за власним бажанням) за умови подання відповідного рапорту, або станом здоров'я, за умови визнання його непридатним або обмежено придатним до служби військово-лікарською комісією до звільнення з органів внутрішніх справ (арк. с. 12).
У адміністративному позові Позивач посилався на те, що по закінченні проходження строкової військової служби був звільнений у запас, маючи військове звання «рядовий». Відомості про це є в особовій справі, яка була витребувана для огляду ухвалою суду від 3 жовтня 2013 року та була надана до суду для огляду у судовому засіданні.
Відносини щодо проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ України регулюються Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006, № 3460-IV Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991, №114.
На підставі статті 17 Закону України «Про міліцію» на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку.
Статтею 18 врегульовано порядок та умови проходження служби в міліції.
Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 Положення позивач відноситься до молодшого начальницького складу. На момент подання Позивачем рапорту редакція Положення є чинною.
Статтею 5 Положення врегульовано, що особи рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ перебувають: чоловіки - до 45-річного віку, жінки - до 40-річного віку.
Стаття 7 Положення передбачає, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку:
- особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років.
- полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років, генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років, генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.
Згідно зі статтею 9 військовозобов'язані, зараховані в кадри Міністерства внутрішніх справ у встановленому порядку знімаються з військового обліку і перебувають на спеціальному обліку Міністерства внутрішніх справ. Ті ж самі норми врегульовані п.2 ст. 18 Закону України «Про міліцію».
Стаття 62 Положення визначає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Відповідно до статті 65 Положення особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку):
а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.
Таким чином, посилання Позивача на пункт «а» статті 65 щодо досягнення граничного віку, визначеного статтею 7 Положення є безпідставним так як вище наведений пункт не може розповсюджуватися на нього, оскільки пунктом 7 Положення визначений граничний вік перебування на службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу до яких позивач не належить. Але позивач вважає, що для нього граничний вік для застосування пункту «а» статті 65 Положення повинен визначатися Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», що суперечить ЗУ «Про міліцію».
Враховуючи що позивач у даний час перебуває на спеціальному обліку та проходить службу в Органах внутрішніх справ, його права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі Положення), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №114 від 29.07.1991 та Законом України «Про міліцію».
Таким чином, з доводами позивача щодо наявності у нього при досягнення 40 років права на відставку погодитися не можна, оскільки граничний вік перебування осіб рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ встановлений пунктом 5 Положення для чоловіків - до 45-річного віку, для жінок - до 40-річного віку.
Суд звертає увагу позивача та його представника на правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі за позовом Ж. до Президента України про скасування Указу Президента України стосовно звільнення та поновлення на посаді, яка полягає у тому, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Тому, якщо у спеціальному законі Закон України «Про міліцію», Закон України «Про Кабінет Міністрів України», тощо, не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то особа може бути звільнена виключно з підстав передбачених цими законами.
Як зазначалося вище порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №114 від 29.07.1991.
В той же час, ряд спеціальних законів Закон України «Про державну службу», Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ін. передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв'язку з цим, необхідно виходити з того, що підстави припинення служби у такому випадку діляться на загальні, передбачені Кодексом законів про працю України та спеціальні, передбачені відповідними спеціальними законами України. Тому посилання Позивача на норми КЗпП України є безпідставними.
У судовому засіданні відповідачем доведено суду правомірність своїх дій, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 22 жовтня 2013 року.
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гавура