УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2013 р. Справа № 24061/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Запотічного І.І., Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 18.03.2010 року у справі № 2а-165/1908-2010р. за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
в с т а н о в и в :
В березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови інспектора АП ОР ДПС лейтенанта міліції Фурки Романа Івановича від 24.02.2010р. серії ВО № 030658 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 18.03.2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із даною постановою суду, позивач, ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує на те, що суд проігнорував наведені та підтримані в судовому засіданні докази спростування порушення вимог п. 3.1 Правил дорожнього руху, зокрема, те, що він винаймає квартиру та надає послуги власним автомобілем підприємству, які розташовані у позначеній зоні. Тому дія цього знаку не поширюється на його транспортний засіб.
Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.03.2010 року серії ВО № 030658 .
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що інспектором АП ОР ДПС лейтенантом міліції Фурка Романом Івановичем складено протокол серії ВО № 068975 про адміністративне правопорушеня від 24.02.2010 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п. 3.1 Правил дорожнього руху України. Одночасно з протоколом про адміністративне правопорушення 24.02.2010р. була винесена постанова серії ВО № 030658 в справі про адміністративне правопорушення. На позивача накладено штраф в розмірі 260 грн. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності послужило те, що 24.02.2010 року, близько 19 год. 00 хв. у м. Тернополі по вул. Шевченка він, керуючи автомобілем Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1, в'їхав у зону дії знаку «Рух заборонено», чим порушив вимоги п. 3.1 д. 1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення розглянута посадовою особою, яка уповноважена КУпАП і є суб'єктом владних повноважень, адміністративне стягнення накладено у межах наданих повноважень і лише під час виконання службових обов'язків, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. Оцінивши докази в сукупності, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення та пояснення позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та скасування постанови.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками, що закріплено п. 8.1. Правил дорожнього руху.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Дорожнім знаком «Рух заборонено», згідно п 3.1 ПДР забороняється рух усіх транспортних засобів.
Разом з тим, Правилами дорожнього руху закріплено, що дія знаку 3.1-3.8, 3.11 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Однак, доводи апелянта про те, що він проживає у зоні дії згаданого знаку, а відтак дія останнього на його транспортний засіб не поширюється, не підтверджені ним жодними доказами.
Судом першої інстанції встановлено, що дорожній знак 3.1. «Рух заборонено» в м. Тернопіль по вул. Руській встановлений від перехрестя вулиць Руська - Князя Островського до перехрестя вулиць Руська - Гоголя - Хмельницького. Позивач надавав послуги своїм автомобілем приватному підприємству «Галич Спецбуд», яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Доли, і заїзд до офісу підприємства здійснюється з вул. Руської через вул. Князя Островського, на яку не поширюється зона дії дорожнього знаку «Рух заборонено». Автомобіль позивача було зупинено, коли позивач керував ним по вул. Шевченка, на яку поширюється дія дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено».
Доказів протилежного позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 251 КУпАП протокол відноситься до доказів, на основі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки апелянт не представив інших доказів, які б вказували на неправомірність постанови про адміністративне правопорушення, постанову слід залишити в силі.
В частині аргументів апеляційної скарги, що суддею першої інстанції не проведено попереднє судове засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Попереднє судове засідання - це один з елементів підготовчого провадження в адміністративній справі. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.111 КАС України попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку. Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Необхідність у проведенні попереднього судового засідання визначається на власний розсуд суддею, який проводить підготовку справи до судового розгляду і може бути зумовлена: недостатністю наданих позивачем доказів; необхідністю уточнити підстави або предмет позовних вимог; необхідністю вирішити питання, які за законом слід вирішувати в судовому засіданні з повідомленням сторін; необхідністю вирішення інших питань, щодо яких суд вважає необхідним заслухати думку сторін.
Відтак, не проведення суддею першої інстанції попереднього судового засідання не є порушенням норм права та не впливає на законність прийнятого рішення.
Щодо доказування в адміністративній справі, то відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Позивач не був позбавлений права надати всі наявні у нього докази для спростування обставин, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 18.03.2010 року у справі № 2а-165/1908-2010р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Запотічний І.І.
Савицька Н.В.