СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2013 року Справа № 901/1229/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Заплава Л.М.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Іотковський Андрій Георгійович (повноваження перевірені),, довідка АА№528473 від 09.07.13, керівник, публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт";
представник відповідача, Ющенко Тетяна Анатоліївна, довіреність № 685-Д від 26.12.12, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго";
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 20 травня 2013 року у справі №901/1229/13
за позовом публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" (вул. Ялтинське шосе, 12,Сімферополь,95023)
до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" про визнання договору про постачання електричної енергії №4440 від 25 вересня 2007 року, укладеного між ПАТ "Кримнафтопродукт" та ВАТ «Крименерго» в частині постачання електричної енергії на житлове селище, що розташоване за адресою: 12 км Московського шосе у м. Сімферополі недійсним на майбутнє.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на відсутність у нього права власності на об'єкти житлового фонду за адресою: 12 км Московського шосе у м. Сімферополі, на які за спірним договором постачається електрична енергія та відсутність у публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" відповідної ліцензії на постачання електричної енергії, як того вимагає стаття 13 Закону України «Про електроенергетику», посилаючись на ст. 203,227 ЦК України та ст. 207 ГК України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2013 року у задоволенні позову відмовлено, оскільки чинне законодавство не передбачає вимог про необхідність наявності ліцензії на отримання та використання електричної енергії споживачем.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 20.05.2013р. скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим ухвалено при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував, хто є власником або балансоутримувачем житлових будинків за адресою: 12 км Московського шосе, у м. Сімферополі, оскільки встановивши ці обставини суд має зазначити чи є обов'язок позивача забезпечувати житлові будинки комунальними послугами, в тому числі електричною енергією. Крім того, судом першої інстанції не встановлено, в якій адміністративній території міста Сімферополя розташовані житлові будинки за адресою: 12 км Московського шосе, у м. Сімферополі, хто є фактичним споживачем електричної енергії за договором № 4440, та чи має право позивач купувати електричну енергію для використання її мешканцями житлових будинків за адресою: 12 км Московського шосе, у м. Сімферополі.
Щодо порушення норм матеріального права, заявник апеляційної скарги посилається на ст.1, 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до яких публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" не може бути споживачем електричної енергії за спірним договором, оскільки не є власником житлових будинків населеного пункту за адресою: 12 км Московського шосе, у м. Сімферополі, до яких надається електрична енергія.
Отже, позивач вважає, що виходячи з суті договору, укладеного з відповідачем, і правовідносинами, які фактично склалися між кінцевими споживачами цієї електричної енергії, публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" для мешканців житлових будинків по зазначеній вище адресі, є постачальником електричної енергії, а тому відповідно до статті 13 Закону України «Про електроенергетику» може здійснювати поставку електричної енергії тільки при наявності ліцензії, яка у позивача відсутня, що є порушенням чинного законодавства, та відповідно до ст. 227 ЦК України є підставою для визнання договору про постачання електричної енергії на житлове селище 12 км Московського шосе у м. Сімферополі недійсним на майбутнє.
В той же час заявник апеляційної скарги звернувся з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року
строк на подачу апеляційної скарги публічному акціонерному товариству "Кримнафтопродукт" відновлений, апеляційна скарга прийнята до провадження та призначений її розгляд на 01.08.2013 року.
01.08.2013 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" надало суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в якому висловила правову позицію щодо законності оскаржуваного судового рішення та відсутності достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Зокрема, зазначило, що публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго", як постачальник електричної енергії здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону України «Про електроенергетику» на підставі ліцензії. Споживачем електричної енергії за спірним договором є публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт", наявність ліцензії для якого діючим законодавствам не передбачена. Договір про постачання електричної енергії був укладений відповідно до чинного законодавства, на момент укладення не суперечив цілям жодної з сторін правочину, вказаним у законі, що регулює їх діяльність, або в установчих документах. Крім того, позивач в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав докази передачі житлового фонду у власність територіальної громади.
01.08.2013 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Воронцової Н.В., її замінено на суддю Котлярову О.Л.
У судовому засіданні, призначеному на 01 серпня 2013 року, оголошувалась перерва до 26 вересня 2013 року.
19.09.2013 р. на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, за змістом яких заявник апеляційної скарги вважає, що пролонгація договору про постачання електричної енергії у 2012 році була здійснена в порушення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки за рішенням господарського суду АРК від 17.02.2011 року, яке набрало законної сили, визнано відсутність у ВАТ «Кримнафтопродукт» права власності та іншого речового права на об'єкти житлового фонду, зазначені в акті приймання - передачі державного майна у власність спільного українсько - британського підприємства ВАТ «Кримнафтопродукт» від 03.12.1999 р., а тому, саме з набранням цього рішення законної сили публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" не може бути споживачем електричної енергії за спірним договором.
26 вересня 2013 року розгляд апеляційної скарги відкладений на 09 жовтня 2013 року, зобов'язано публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" надати суду документи, які стали підставою для укладення договору про поставку електричної енергії №4440 від 25.09.2007 року між ВАТ «Крименерго» та ВАТ "Кримнафтопродукт".
Ухвалою суду від 26.09.2013 року строки розгляду справи за клопотанням представника відповідача були продовжені на 15 днів.
09 жовтня 2013 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати у зв'язку з відпусткою судді Градової О.Г., остання замінена на суддю Проценко О.І.. та у зв'язку зі зміною складу колегії суддів, відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розгляд справи почався заново, а отже, спочатку почався й перебіг строку вирішення спору.
За вимогою суду представником відповідача, були надані належним чином завірені копії документів, на підставі яких був укладений спірний договір, які були приєднані до матеріалів справи.
В судовому засіданні 17 жовтня 2013 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
На підставі заяви ВАТ "Кримнафтопродукт" від 04.09.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (в подальшому публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго") (енергопостачальник, постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Кримнефтепродукт"( в подальшому ПАТ "Кримнафтопродукт") (абонент, споживач) 25.09.2007 року був укладений договір про поставку електричної енергії №4440, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію до об'єктів: АЗС № 1 по Ялтинському шосе, 12 та житлових будинків в селищі Бітумному по 12 км Московського шосе міста Сімферополя, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість такої енергії (а.с. 11-28, 200-214). До заяви ВАТ "Кримнафтопродукт" наданий акт від 03.12.1999 року прийому-передачі державного майна у власність Сумісного Українсько-британського підприємства "ВАТ Кримнафтопродукт", зокрема, до якого входили об'єкти житлового фонду, що розташований на 12 км Московського шосе у м. Сімферополь.
Дія зазначеного договору продовжувалась на 2008-2012 роки, дані обставини не заперечувались представниками сторін в процесі розгляду справи та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Отже, з моменту укладення договору та до теперішнього часу сторонами по справі виконувались умови договору, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" постачає електричку енергію, а публічне акціонерне товариство "Кримнефтепродукт" здійснює оплату спожитої електричної енергії.
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.02.2011 року по справі № 5002-11/348-2011 рік визнаний недійсним наказ Фонду майна АРК № 103 від 27.08.1995 року у частині передачі об'єктів житлового фонду згідно з "Актом прийому-передачі державного майна у власність спільного українсько-британського підприємства ВАТ "Кримнафтопродукт" від 03.12.1999 року, визнано відсутність у ВАТ "Кримнафтопродукт" права власності та іншого речового права на об'єкти житлового фонду, зазначені в "Актом прийому-передачі державного майна у власність спільного українсько-британського підприємства ВАТ "Кримнафтопродукт" від 03.12.1999 року. Рішення набрало законної сили. ( а.с. 31-32)
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі № 198 від 29 липня 2011 року прийняте рішення щодо передачі у комунальну власність відповідних територіальних громад житлових будинків, виключених із статутного капіталу ВАТ "Кримнафтопродукт", розташованих, зокрема, у м. Сімферополь, 12 км Московського шосе. ( а.с. 33)
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012 у справі № 5002-13/2696-2012, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року, за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" про визнання договору недійсним на майбутнє, відмовлено. По вказаній справі підставою позову були обставини щодо відсутності у позивача права власності на об'єкти, на які за спірним договором поставляється електрична енергія.
По даній справі позивач звернувся з позовом про визнання договору про постачання електричної енергії №4440 від 25.09.2007 у частині постачання електричної енергії на житлове селище, що розташоване на 12 км Московського шосе у м. Сімферополі, недійсним на майбутнє, оскільки вважає, що не має права поставляти кінцевим споживачам - мешканцям житлового селища по 12 км. Московського шосе в м. Сімферополі придбану за свій рахунок у відповідача електричну енергію, оскільки не має відповідної ліцензії.
Дослідивши всі обставини справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Предметом даного позову є матеріально-правові вимоги про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №4440 від 25.09.2007 р., обґрунтовані посиланням на статтю 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 227 Цивільного кодексу України.
Оскільки спір у даній справі стосується визнання недійсним господарського договору, то при його розгляді слід застосовувати відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів України, а також інші норми цивільного законодавства, які стосуються спірних правовідносин.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Аналогічне викладено у статті 180 Господарського кодексу України, якою зазначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов Договору.
Як вбачається зі змісту договору №4440 від 25.09.2007 року, останній по своїй правовій природі є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пленум Вищого господарського суду України у п.п 2.1 Постанови №11 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та якими нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Звертаючись з позовом про визнання договору постачання електричної енергії недійсним на майбутнє, позивач посилається на частину першу статті 227 Цивільного кодексу України, за якою правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання на майбутнє.
У п. 2.7 Постанови Пленум Вищого господарського суду України у №11 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено: якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки не можливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
За змістом ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" передача електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з транспортуванням електричної енергії за допомогою електричних мереж.
За приписами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Статтею 13 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що діяльність по виробництву, передачі і постачанню електричної енергії в Україні здійснюється за умовами отримання відповідної ліцензії.
Згідно пункту 1.2 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 (із змінами) і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442, постачальник електричній енергії - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності по постачанню електричної енергії.
ПАТ «ДТЕК Крименерго» здійснює свою діяльність по постачанню електричної енергії відповідно до вимог Закону України «Про електроенергетику» на підставі ліцензії.
За умовами спірного договору ПАТ «ДТЕК Крименерго» є постачальником електричної енергії, а Відкрите Акціонерне Товариство "Кримнафтопродукт" є споживачем електричної енергії.
Отже, договір між позивачем і відповідачем укладений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема постачальник, яким є у справі відповідач, на підставі отриманої ліцензії постачає ПАТ "Кримнафтопродукт" електричну енергію.
Вирішуючи наявний спір, господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про те, що публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт», виходячи з суті договору про постачання електричної енергії №4440 від 25.09.2007, є кінцевим постачальником електричної енергії, оскільки це спростовується умовами укладеного договору та додатком до нього, з якого убачається, що відповідно до розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності стороні, позивач є споживачем електричної енергії.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про те, що публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" не має ліцензії на постачання електричної енергії, як того прямо вимагає стаття 13 Закону України «Про електроенергетику» є безпідставними.
Посилання позивача на акт Центрального відділення Держенергонагляду у Кримському регіоні № 04/03-49-045 від 14.06.2013 року та припис № 04/03-49-018 від 14.06.2013 року, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на вимоги ст.. 101 ГПК України, оскільки вказаний доказ був наданий позивачем тільки в ході апеляційного розгляду справи, та вказані документи були складені вже після прийняття рішення місцевим господарським судом по вказаній справі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відсутність у публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" ліцензії на постачання електричній енергії, не може бути підставою для визнання недійсним договору № 4440 від 25.09.2007 р., оскільки чинним законодавством не передбачено вимог про необхідність наявності ліцензії на отримання і використання електричної енергії для споживачів.
Щодо відсутності права власності у публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" на об'єкти житлового фонду, які розташовані на 12 км Московського шосе у м. Сімферополь, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Так, відповідно до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Як убачається з рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2012 у справі № 5002-13/2696-2012, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року, за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" про визнання договору недійсним на майбутнє відмовлено. По вказаній справі підставою позову були обставини щодо відсутності у позивача права власності на об'єкти, на які за спірним договором поставляється електрична енергія.
Відтак, зазначеним рішенням по справі № 5002-13/2696-2012 вже надана правова оцінка та встановлені певні факти про те, що відсутність права власності на об'єкти житлового фонду, які розташовані на 12 км Московського шосе у м. Сімферополь, не є підставою для визнання спірного договору недійсним на майбутнє, а тому не підлягають доведенню знову по вказаній справі.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що при розгляді вказаної справи господарський суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними саме на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким, чином, оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що договір постачання електричної енергії №4440 від 25.09.2007 року на момент його укладення відповідав нормам чинного законодавства, сторони при його укладанні діяли правомірно, а тому обставини, з якими закон пов'язує визнання таких право чинів недійсними, відсутні.
Як убачається з матеріалів справи з пропозицією про внесення змін до договору або про його розірвання публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт» до енергопостачальника в особі публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в порядку ст. 188 Господарського кодексу України не зверталось.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору про постачання електричної енергії №4440 від 25 вересня 2007 року недійсним на майбутнє, позивач не надав належних та допустимих доказів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивних вимог та відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №4440 від 25 вересня 2007 року недійсним на майбутнє.
При вирішенні спору, судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, доводи заявника апеляційної скарги не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2013 року у справі №901/1229/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді Л.М. Заплава
І.В. Євдокімов
Розсилка:
1.Публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" (вул. Ялтинське шосе, 12,Сімферополь,95023)
2.Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)