ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"05" грудня 2006 р. | Справа № 1/349-06-9154А |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Жекова В.І.,
суддів Картере В.І., Пироговський В.Т. ,
секретар судового засідання Буравльова О.М.
За участю представників сторін у засіданні суду 05.12.2006р.
від позивача –Гаврюшенко О.Ю.,
від відповідача –не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області
від 19.10.2006р.
у справі № 1/349-06-9154А
за позовом Одеського обласного відділення ФСЗІ
до ТОВ „Агро-Дар”
про стягнення 9644,71 грн.
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р., яка надіслана учасникам процесу 24.11.2006р., розгляд апеляційної скарги призначено на 05.12.2006р. Тобто, сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 05.12.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
13.09.2006р. Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Одеської області із адміністративним позовом про стягнення з ТОВ „Агро-Дар” 9240,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 р. та 404,71 грн. пені.
Постановою господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2006р. (суддя Гарник Л.Л.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Так, скаржник зазначає, що згідно з положеннями Закону України від 21.03.1991 р. №875-ХІІ ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців (п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 р. №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.08.95 р. за №287/823). Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу. Середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ „Агро-Дар” за 2005 р. склала 85 осіб. У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен створити 3 місця, а фактично створив лише 1 робоче місце.
Відповідно до п. 1 ст.20 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 2 нестворені робочих місця становить 9240,00 грн. (392,7:85= 4620,00 х2=9240,00 грн.).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає таке: Згідно з приписами п.6. Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України адміністративні справи підвідомчі господарським судам вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.
Стаття 19 Закону України від 21.03.1991р. № 875-XII „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця. Частиною 1 статті 20 вказаного Закону України передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно із приписами п.3 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до вимог п.10 вказаного Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Згідно із приписами п.14 названого Положення підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
ТОВ „Агро-Дар” до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надано звіт по формі № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. Даним звітом повідомлено позивача, що на підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 85 осіб (рядок звіту 01) з них інвалідів –1 особа (рядок звіту 02); кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” дорівнює 3 особам (рядок звіту 03); фонд оплати праці штатних працівників –392,7 тис. грн. (рядок звіту 04); середньорічна заробітна плата штатного працівника –4620 грн. (рядок звіту 05). Відповідно до розрахунку середньооблікова чисельність інвалідів працюючих на підприємстві за рік складає 1 особа, що на 2 особи менше ніж передбачено законодавством.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що нормативно-правовими актами з питань соціального захисту інвалідів на підприємства покладено обов’язки зі створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах доведеного нормативу та інформування про таке створення органів, уповноважених направляти інвалідів для працевлаштування.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного Положення ТОВ „Агро-Дар” на протязі 2005 р. щомісячно надавало до Татарбунарського районного центру зайнятості статистичну звітність про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках за формою 3-ПН, в тому числі вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Проте, протягом 2005 р. особи з обмеженими фізичними можливостями, на підприємство не направлялись, (лист від 21 вересня 2006 р. №1019/01-03/03 Татарбунарського районного центра зайнятості) з якого вбачається, що Татарбунарський центр зайнятості був своєчасно повідомлений про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Враховуючи наведене, за наявності доводів, стосовно виконання обов’язків покладених на ТОВ „Агро-Дар”, Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положенням про робоче місце інваліда”, затвердженим Постановою КМУ, господарський суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій у сумі 9644,71 грн. та вважає постанову господарського суду Одеської області від 19.10.2006 винесеної з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.160,162,195, 196,198,200,205,206 КАС України,
колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Постанову господарського суду Одеської області від 19.10.2006р. зі справи № 1/349-06-9154А - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.І. Жеков |
Судді | В.І. Картере |
В.Т. Пироговський |