ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2013 Справа № 920/1461/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання С.Ю. Чижик, розглянувши матеріали справи № 920/1461/13

за позовом Сумського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Сумське лісове господарство», м. Суми

до відповідачів: 1. Сумської міської ради, м. Суми

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група», м. Суми

про скасування рішення, визнання недійсним та розірвання договору оренди, визнання відсутності права, зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

прокурора: Краснобрижи М.В., посвідчення № 002077 від 31.08.2012 р.

позивача: Яременко Н.М., довіреність № 02-17/160 від 16.10.2013 р.;

першого відповідача: Глянцева В.В., довіреність № 1304/02.02.02-17 від 03.07.2013 р.;

другого відповідача: 1. Діски М.Ю., довіреність № 1 від 14.01.2013 р.;

2. Рудик О.В., довіреність № 6 від 24.01.2013 р.;

3. Афанасьєвої І.М., довіреність № 10 від 18.09.2013 р.

В судовому засіданні, розпочатому 03.10.2013 року о 10 год. 30 хв., оголошувалась перерва до 10 год. 00 хв. 17.10.2013 року.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд: 1) визнати незаконним і скасувати рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 року № 502-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою»; 2) визнати недійсним та розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група», яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Народна; 3) визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» (код ЄДРПОУ 30607980) права користування земельною ділянкою (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Народна, згідно договору оренди від 13.07.2012; 4) Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» (код ЄДРПОУ 30607980) повернути земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, що розташована за адресою м. Суми, вул. Нагорна, ДП «Сумське лісове господарство».

Перший відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на право Сумської міської ради розпоряджатися земельними ділянками на території міста Суми, що підтверджується містобудівною документацією «Генеральний план м. Суми». Спірна земельна ділянка не використовується для потреб лісового господарства, а тому не є земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Згадана земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, на яких знаходиться спортивно-оздоровчий табір «Олімпієць». Позивач є лише суміжним землекористувачем, який погоджував саме як суміжний землекористувач межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) в акті від 06.08.2006 року та в акті від 28.05.2012 року.

Перший відповідач вважає що позивач ще з серпня 2006 року міг дізнатися про його порушене право постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому, керуючись ст. 267 ЦК України, заявляє суду у своєму відзиві на позов про сплив позовної давності для звернення до суду позивача.

Перший відповідач також зазначає, що матеріали лісовпорядкування, надані позивачем суду для огляду та копії окремих документів з тих матеріалів, долучені до матеріалів справи, не є належними та допустимими доказами у справі, а тому не повинні братися судом до уваги, оскільки вони складені без узгодження з суміжними землекористувачами, без уточнення існуючого стану земельних ділянок, без перевірки меж земельних ділянок тощо.

Другий відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає позов необґрунтованим. Згідно п.2 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. У порядку, передбаченому Земельним кодексом України, між відповідачами був укладений договір оренди спірної земельної ділянки, зареєстрований договір в органах Держкомзему в м. Суми, а дані про земельну ділянку, її цільове призначення, кадастровий номер були внесені до Державного земельного кадастру, про що свідчить витяг № НВ-5900416392013 від 26.07.2013 року.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником спірної земельної ділянки є Сумська міська рада. Пунктом 12 Постанови КМУ від 17.10.2012 р. № 1051 «Про ведення державного земельного кадастру» визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом. На спірній земельній ділянці знаходяться постійні житлові та нежитлові споруди, що знаходяться у власності другого відповідача.

Згідно п. 12 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Суми не здійснювалось. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Суми, а тому рішення Сумської міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки другому відповідачеві є правомірним, оскільки прийнято відповідно до норм земельного законодавства.

У своєму доповненні до відзиву на позовну заяву другий відповідач зазначає, що згідно Генерального плану, плану зонування території та плану забудови міста Суми, спірна земельна ділянка не відноситься до лісового фонду України. Вищезгадана містобудівна документація розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях, а відтак, враховуючи вищевикладене, картографічні дані, надані позивачем, не є точними та достовірними.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд встановив:

25 травня 2011 року Сумською міською радою було прийнято рішення № 502-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою», яким припинено право користування земельною ділянкою площею 2,16 га по вул. Народній у м. Суми підприємцю Сасіну Віталію Федоровичу у зв`язку з відчуженням ним нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-група» (другому відповідачеві), та надано згадану земельну ділянку другому відповідачеві, який придбав у підприємця Сасіна Віталія Федоровича нерухоме майно, розташоване на тій земельній ділянці.

З огляду на те, що у своїй першій позовній вимозі прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати вищезгадане рішення Сумської міської ради (першого відповідача) вцілому, то ця позовна вимога не є належним способом захисту прав позивача, оскільки у разі її задоволення буде скасоване рішення щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою підприємця Сасіна Віталія Федоровича, який до прийняття першим відповідачем згаданого рішення мав законне, ніким не оспорюване, зареєстроване право користування спірною земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки, посвідченим нотаріусом 30.08.2006 року та зареєстрованим у Державному реєстрі земель 14.12.2006 року за № 040661201269. Відтак, після скасування рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 року № 502-МР право користування спірною земельною ділянкою знову набуде підприємець Сасін Віталій Федорович.

В той же час, згідно ч.ч. 1,2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти.

У повній відповідності з вимогами ч.2 ст. 377 ЦК України, у договорі купівлі-продажу нежилих приміщень від 02.02.2011 року, укладеному між підприємцем Сасіним В.Ф. та ТОВ «Альфа-Група» (другим відповідачем), зазначені розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить від підприємця Сасіна В.Ф. до другого відповідача у зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди (а.с. 99-103).

Саме у зв`язку з придбанням другим відповідачем у підприємця Сасіна В.Ф. за договором купівлі-продажу від 03.04.2007 р. та від 02.02.2011 року будівель та споруд дитячого оздоровчого табору (спортивно-оздоровчого центру) «Олімпієць», розташованих на землях рекреаційного призначення (земельній ділянці площею 2,16 га по вул. Народній у м. Суми, кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) у повній відповідності з вимогами ст. ст. 12,120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, до другого відповідача, згідно рішенню Сумської міської ради від 25.05.2012 року № 512-МР, перейшло від підприємця Сасіна В.Ф. правомірно набуте останнім за правомірним (ст. 204 ЦК України) договором оренди земельної ділянки від 30.08.2006 року (а.с. 89-91), право користування вищезгаданою земельною ділянкою.

Знаючи про існування договору оренди спірної земельної ділянки від 30.08.2006 року між підприємцем Сасіним В.Ф. та Сумською міською радою, узгодивши в якості суміжного землекористувача межі спірної земельної ділянки підприємцю Сасіну В.Ф. в акті від 06.08.2006 року про погодження (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під розміщеним на ній спортивно-оздоровчим табором «Олімпієць» (а.с. 95), позивач не оспорював ні згаданого договору оренди земельної ділянки, ні рішення Сумської міської ради від 12.07.2006 року № 114-МР про її надання в оренду підприємцю Сасіну В.Ф., яке було зазначене в підписаному позивачем акті про погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 06.08.2006 року.

У своїй другій позовній вимозі прокурор просить суд визнати недійсним та розірвати договір оренди від 13.07.2012 року про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група», яка знаходиться за адресою м. Суми, вул. Народна.

Друга позовна вимога прокурора містить у собі дві альтернативні позовні вимоги, які не можуть бути пред`явлені разом одночасно.

Така друга позовна вимога прокурора (у тому вигляді як вона викладена) про визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки одночасно не підлягає задоволенню у зв`язку з неправомірністю такої вимоги щодо одночасного визнання недійсним та розірвання договору.

У разі ж, якщо розглядати другу позовну вимогу як дві окремі позовні вимоги, то позовна вимога прокурора щодо розірвання договору є безпідставною та необґрунтованою, а позовна вимога щодо недійсності договору може бути задоволена за умови визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 р. № 502-МР, але з огляду на те, що перша позовна вимога (про визнання незаконним та скасування рішення) не підлягає задоволенню, то не підлягає задоволенню й друга позовна вимога щодо визнання недійсним договору, оскільки зміст договору не суперечить чинному законодавству України, а право оренди спірної земельної ділянки за оспорюваним договором правомірно перейшло до другого відповідача від підприємця Сасіна В.Ф., згідно ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України.

Третя позовна вимога прокурора щодо визнання відсутності у другого відповідача права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площею 2,16 га, розташованою в м. Суми по вул. Народній, згідно договору оренди від 13.07.2012 року, є безпідставною і не підлягаючою задоволенню, виходячи з вищевикладеного, а також у зв`язку з тим, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не є належним, він не тягне за собою відновлення прав та інтересів позивача, з огляду на вищевикладене; позивач у разі задоволення такої позовної вимоги не набуває права користування спірною земельною ділянкою, оскільки до набуття права користування спірною земельною ділянкою другим відповідачем її законним користувачем був підприємець Сасін Віталій Федорович, а до нього завод «Сумсільмаш» - ВАТ «Сумсільмаш».

Безпідставною та необґрунтованою є четверта позовна вимога (вимога майнового характеру) прокурора щодо зобов`язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачеві, оскільки позивач не надавав згаданої земельної ділянки другому відповідачеві, а другий відповідач не отримував тієї земельної ділянки від позивача. До другого відповідача спірною земельною ділянкою правомірно користувалися за правомірними договорами (правочинами), які не визнані судом недійсними і недійсність яких прямо не встановлена законом (ст.204 ЦК України), завод (ВАТ «Сумсільмаш») з 1998 року до 2006 рік за договором № 213 від 28.04.1998 р., укладеним між Сумською міською радою та ВАТ «Сумсільмаш» та підприємець Сасін Віталій Федорович з 2006 року до 2011 року за договором оренди земельної ділянки від 30.08.2006 року № 040661201269, укладеним між Сумською міською радою та підприємцем Сасіним Віталієм Федоровичем.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор у своїй позовній заяві як на доказ того, що спірна земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні позивача, посилається на державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий Сумською районною радою депутатів трудящих станом на 01.01.1965 року, однак цей акт не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки згаданий державний акт не відповідає формі державного акту, затвердженій постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 р. № 889-ХІІ та не обліковується в органах Держземагенства України.

Крім того, прокурор у своїй позовній заяві, погоджуючись з тим, що позивачем не одержано в установленому порядку державного акту на право користування спірною земельною ділянкою, посилається на п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, яким визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Для того, щоб вищезгадані матеріали лісовпорядкування були прийняті як доказ, що має значення для справи (допустимий доказ, згідно ст. 34 ГПК України), вони (матеріали лісовпорядкування) мають відповідати вимогам закону, зокрема, вимогам статті 48 Лісового кодексу України «Матеріали лісовпорядкування».

Згідно ч. 1 ст. 48 Лісового кодексу України, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

У матеріалах лісовпорядкування, наданих суду прокурором та позивачем, відсутні якісна та кількісна характеристика спірної лісової ділянки, кадастровий номер якої 5910136600:08:018:0005 (лісової за твердженням прокурора та позивача), а відтак ці матеріали лісовпорядкування не відповідають вимогам ч. 1 ст. 48 Лісового кодексу України щодо наявності в матеріалах лісовпорядкування якісної та кількісної характеристики кожної лісової ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 48 Лісового кодексу України, матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 5 ст. 48 Лісового кодексу України, затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Прокурор та позивач не подали суду доказів затвердження в установленому порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища матеріалів лісовпорядкування, в яких би була надана якісна і кількісна характеристика спірної лісової ділянки, розташованої по вул. Народній в м. Суми,кадастровий номер якої 5910136600:08:018:0005, а відтак, надані прокурором та позивачем суду матеріали лісовпорядкування, копії яких знаходяться в матеріалах даної справи, не відповідають вимогам ч.ч. 1,4,5 ст. 48 Лісового кодексу України до матеріалів лісовпорядкування, а тому, згідно ст. 34 ГПК України, згадані матеріали не є належними та допустимими доказами у даній справі.

За таких обставин, прокурором та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх позовних вимог, зокрема, прокурор та позивач не довели суду, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 є лісовою ділянкою та відноситься до земель лісогосподарського призначення, що вона знаходиться в постійному користування позивача, а відтак не доведено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваними рішенням та договором.

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України, лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Прокурор та позивач не надали суду доказів того, що спірна земельна ділянка з визначеними межами була виділена відповідно до згаданого Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів позивачеві, що ця земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Згідно ст. 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті лісогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Спірна земельна ділянка, на якій більше 30 років розташований спортивно-оздоровчий табір (а.с. 138-142), не використовується для потреб лісового господарства, а відтак не належить до земель лісогосподарського призначення.

З огляду на все вищевикладене, господарський суд критично ставиться до акту № 107 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.07.2013 року, складений заступником начальника відділу оперативного контролю за дотримання вимог земельного законодавства - державним інспектором сільського господарства в Сумській області Крипаком В.П., оскільки він містить безпідставні та необґрунтовані твердження, які суперечать вищезгаданим обставинам справи та вищезгаданим матеріалам даної справи.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Прокурор та позивач не довели суду факту порушення прав та інтересів позивача оспорюваними рішенням та договором, не довели суду, що обраний прокурором спосіб захисту прав позивача є належним і приведе до відновлення прав позивача (за їх наявності).

З огляду ж на наведені у відзивах на позов відповідачами доводи та обґрунтування, а також подані ними докази, зокрема, викопіювання з генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 139-МР від 16.10.2002 року, викопіювання з генерального плану міста Суми зі змінами відповідно до рішення Сумської міської ради № 1943-МР від 19.12.2012 року, викопіювання з плану зонування території міста Суми відповідно до рішення Сумської міської ради № 2180-МР від 06.03.2013 року, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5900416392013 від 26.07.2013 року щодо спірної земельної ділянки тощо, оспорюване прокурором рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 року № 502-МР щодо розпорядження земельною ділянкою, розташованою в межах міста Суми, а також оспорюваний договір оренди спірної земельної ділянки від 13.07.2012 року, укладений між відповідачами, є правомірними.

Згідно п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача в доход державного бюджету України.

Згідно п.2.2.1 вищезгаданої постанови пленуму, судовий збір з позовної заяви, зокрема, про витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Тому, згідно п.п. 1,2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно ст. 49 ГПК України та п.п. 2.2.1, п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у сумі 38718,12 грн. (по 1147,00 грн. з перших трьох позовних вимог немайнового характеру і 35277,12 грн. з позовної вимоги майнового характеру про зобов`язання другого відповідача повернути земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої становить 1763856 грн.).

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32-34,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сумське лісове господарство» (40020, м. Суми, вул. Доватора, 37, ідентифікаційний код 00992964) в доход державного бюджету (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) судовий збір в сумі 38718 грн. 12 коп.

Повний текст рішення складено 18.10.2013 року.

СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО