У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.
суддівОдинця В.М., Глиняного В.П.
за участю прокурораМінакової Г.О.
засудженогоОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Ю. Ломуватка м. Брянка Луганської обл.., громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, та проживає в АДРЕСА_3, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України.
засуджено за ч. 2 ст. 186, КК України на 4 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком два роки.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 27 січня 2011 року, приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2, запропонував знайомій ОСОБА_6 закласти в ломбард її золоту каблучку. ОСОБА_6 на пропозицію засудженого не погодилася, у зв'язку з чим, у нього виник умисел на викрадення даної каблучки.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_5, погрожуючи потерпілій застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, став вимагати у останньої віддати йому каблучку. Отримавши на свою вимогу відмову, засуджений наніс ОСОБА_6 удар долонею по щоці, після чого, потерпіла, усвідомлюючи реальність погроз, зняла з пальця золоту каблучку та передала її ОСОБА_5 Таким чином, останній відкрито викрав майно ОСОБА_6 чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 600 грн. та з місця злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
На рішення суду, прокурор подав апеляцію, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати і постановити новий, яким засудити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі і визнати обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. В обґрунтування своїх вимог, прокурор зазначає, що суд першої інстанції звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, не дотримався вимог ст. 65 КК України, а саме не врахував тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого, який фактично своєї вини у вчиненому не визнав, неодноразово був судимим за умисні корисливі злочини, характеризується посередньо, а також ігнорував виклики до суду, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, що свідчить, про намагання останнього ухилитися від суду та слідства.
Крім того, в поданій апеляції зазначається, що судом безпідставно не було визнано ОСОБА_5 обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. За таких обставини, на думку прокурора, призначене ОСОБА_5 покарання, не відповідає тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, в наслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_5, який заперечував прти задоволення поданої апеляції та просив вирок суду залишити в силі, провівши часткове судове слідство та судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Незважаючи на те, що справа була призначена до розгляду після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте відповідно до розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним та ґрунтується на зібраних і належним чином досліджених у суді першої інстанції доказах і в цій частині вирок суду не оспорюється.
Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України не заперечується сторонами і не оскаржується в поданій апеляції, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Що стосується доводів апеляції прокурора з приводу, того що судом першої інстанції, при призначені засудженому покарання, не будо дотримано вимоги ст. 65 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Так ст. 65 КК України передбачено, що суд призначаючи покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Вимоги даної норми закону місцевим судом було дотримано та враховано всі обставини передбачені ст. 65 КК України, в тому числі і ті на які послався прокурор в своїй апеляції.
Так, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що злочин відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, вину у скоєному визнав повністю, відсутність тяжких наслідків, має постійне місце проживання та реєстрації, хворіє на відкриту форму туберкульозу.
Також, судом було визнано обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття засудженого.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції з приводу того, що виправлення і перевиховання засудженого можливе без ізоляції від суспільства.
Що стосується посилань прокурора, з приводу того, що суд безпідставно не визнав ОСОБА_5 обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, то ч. 2 ст. 67 КК України, надає суду право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнавати ряд з перелічених у цій статті обставин такими, що обтяжують покарання, зокрема сюди відноситься і така обтяжуюча обставина, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Також, не погоджується колегія суддів з доводами поданої апеляції і в тій частині, що судом не були прийняті до уваги минулі судимості засудженого, оскілки вони, відповідно до ст. 89 КК України, вже погашені.
Що стосується доводів прокурора з приводу не визнання засудженим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, то як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції вину визнав повністю, в зв'язку з чим прокурором було запропоновано дослідити докази в спрощеному порядку (т. 2 а.с. 17).
Не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи і посилання прокурора на те, що засуджений має посередню характеристику.
У зв'язку з цим, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з приводу того, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, а відтак не вбачає підстав для задоволення поданої ним апеляції.
Керуючись ст. ст. 365, 366, КПК України 1960 року та розділом ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
С у д д і :
ПрисяжнюкО.Б. Одинець В.М. Глиняний В.П.