Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2006 р. Справа № 14/190-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача – Воєйка В. Л. (дов.№28 від 16.06.2006р.)
1-го відповідача –Грищенка Б.М. (дов.№ б/н від 14.01.2005р.)
2-го відповідача – не з‘явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вхідний № 2005С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 12.05.2006 р. по справі № 14/190-06
за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Есмань", с. Некрасове, Глухівського р-ну, Сумської обл.
до 1. Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Сумської обласної дирекції , м. Суми
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Обложковське", м. Суми
про визнання платіжної вимоги про списання коштів такою, що не підлягає виконанню та стягнення 16 836,11 грн.
встановила:
29 березня 2006 року Колективне сільськогосподарське підприємство "Есмань" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову) про визнання платіжного доручення банку №12 від 31 жовтня 2003р. про списання грошових коштів з кредитного рахунку КСП "Есмань" №20626312 в сумі 68 678,00 грн. таким, що не підлягає виконанню та стягнення 16 836,11 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 12.05.2006 р. по справі №14/190-06 (суддя Миропольський С.О.) в частині позовних вимог щодо визнання платіжної вимоги про списання коштів від 31.10.2003 № 2062312 у сумі 68678 грн. 00 коп. такою, що не підлягає виконанню, провадження у справі припинено. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12.05.2006 р. по справі №14/190-06 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач - КСП "Есмань", вважає оскаржуване рішення суду незаконним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.
Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник у судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечують, вважають її необґрунтованою та безпідставною, у зв‘язку з чим просять залишити її без задоволення. Рішення місцевого суду першої інстанції від 12.05.2006р. вважають законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Другий відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судове засідання не прибув, хоча про місце і час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.06.2006р. №1621886.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників позивача та першого відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.
При розгляді матеріалів справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила, що 01 жовтня 2003 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Глухівського філіалу АППБ "Аваль", який у цей час реформувався у СОД АППБ "Аваль"(далі відповідач 1), Колективним сільськогосподарським підприємством "Есмань" (далі позивач) за пропозицією відповідача 1 і ТОВ «Обложківське»(відповідач 2) був укладений договір про перевід боргу № 010/01/247-2. Відповідно до п. п. 1 і 2 цього договору відповідач 2 перевів частину боргу у сумі 68 678, 00 грн. на позивача по кредитному договору № 010/01/247-2 від 16.04.2002 року. Позивач зобов'язався погасити заборгованість відповідача 2 перед банком за вищевказаним кредитним договором у сумі 68 678,00 грн. у строк до 11.11. 2003 року і перерахувати грошові кошти в сумі 68 678,00 грн. на рахунок банку. У свою чергу, відповідач 2 зобов'язався передати у власність позивачу частину заставного майна, яка перебувала в заставі у банку для забезпечення виконання зобов'язання відповідача 2 за кредитним договором № 010/01/247-2 від 16.04.2002 року, згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Було досягнуто згоди, що відповідачі 1 і 2 передають позивачу заставлене майно: комбайн бурякозбиральний вартістю 36 200,00 грн.; буряконавантажувач вартістю 28 040,00 грн.; гичкозбиральна машина вартістю 2558,00 грн.; очисник коренів вартістю 1880,00 грн., на загальну суму - 68 678,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2003р. на виконання умов договору про перевід боргу №010/01/247-2, був складений акт приймання - передачі майна, який з боку позивача підписаний безпосередньо головою КСП Рибалко М.П. та скріплений печаткою підприємства. Отже, як вважає колегія суддів, цей акт приймання - передачі майна був підписаний головою КСП Рибалко М.П., тобто належною повноважною особою, яка повинна бути обізнаною про негативні наслідки підписання договору. І судом першої інстанції вірно встановлено, що в зазначеному акті відсутні будь-які застереження або зауваження щодо невідповідності фактичної вартості, якості та комплектності майна, що передавалось, даним, вказаним в акті. Разом з цим, при підписанні спірного договору голові КСП Рибалко М.П. було відомо про те, що вся зазначена в акті техніка знаходиться в заставі у банку для забезпечення виконання зобов'язання відповідача 2, який на той час знаходився у стадії банкрутства, тому посилання позивача на статтю 57 Цивільного кодексу України (1963 р.), якою передбачено, що угода укладена внаслідок обману, може бути визнана судом не дійсною, в цьому випадку не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки всі ці негативні факти становища відповідача 2, голові КСП Рибалко М.П. були відомі і фактів застосування заходів уникнення виниклих негативних наслідків, як до матеріалів справи, так і в судове засідання позивачем представлені не були. Крім того, постановою від 21.06.2006р. у справі №14/191-06 рішення господарського суду Сумської області від 12 травня 2006р. у справі №14/191-06 про визнання договору про перевід боргу №010/01/247-2 залишено без змін, тобто виконання умов цього договору для сторін є обов‘язковим, тому борг ТОВ „Обложківське" перед банком згідно з кредитним договором № 010/01/247 від 16.04.02р. в сумі 68 678грн переводився на КСП „Есмань".
Як вбачається з матеріалів справи, всі дії банку за даних обставин базувалися на письмово підтверджених угодах ТОВ „Обложківське" та КСП „Есмань". Волевиявлення сторін підтверджується підписами на договорі переводу боргу №010/01/247-2 та акті приймання-передачі від 30.10.2003р.
Колегія суддів вважає, що позивач, прийнявши на себе зобов‘язання про сплату боргу, згідно з договором про перевід боргу №010/01/247-2 (рішення від 12.05.2006р. у справі №14/191-06 про визнання угоди недійсною не скасовано), свідомо взяв на себе обов‘язок перед банком по сплаті боргу другого відповідача. Таким чином, банк мав повне право на безспірне списання боргу з рахунку першого відповідача.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, даний спір, відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не підпадає під перелік спорів, що розглядаються Господарськими судами, у зв’язку з чим суд правомірно в цій частині припинив провадження на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Посилання позивача на лист Вищого арбітражного суду №01-8/480 від 20.04.01р. є безпідставним, так як роз'яснення стосується лише розрахункового документу що виник на підставі опротестованого нотаріусом векселя, який є виконавчим документом.
Зважаючи на вищевикладене, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відмовив КСП „Есмань" у задоволенні позовних вимог щодо повернення йому 16 836,00 грн., що становлять суму процентів за кредит (згідно з кредитним договором №010/01/1622 від 13.08.03р.), оскільки при розгляді даної господарської справи обґрунтування цих вимог не знайшли свого підтвердження а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження першого відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано, відповідно до ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2006 року у справі № 14/190-06 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 12 травня 2006р. у справі №14/190-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді