справа № 2-86 за

                                                                                                                        2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2008 року                                                                     с.Велика Білозерка

         Великобілозерский райсуд у складі :

                                               головуючого Кругового В.О.

                                              при  секретарі Півошенко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ :

  Позивачка у своїй позовній заяві  виклала, що рішенням  Великобілозерської сільської ради №94 від 29.11.2007 року, було визнано право власності  на об'єкти   нерухомого майна  які розташовані за адресою; АДРЕСА_1  за ОСОБА_2. Крім того  Виконавчому комітету Великобілозерської сільскої ради  було доручено оформити свідоцтво про право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. Вважає, що дане рішення Великобілозерської сільської ради , було прийняте без врахування інтересів інших фактичних співвласників об'єктів нерухомого майна. 18.05.1973 року  вона вступила у шлюб з ОСОБА_3, який доводився відповідачу по справі сином і який помер 27.08.2005 року. З часу регістрації шлюбу  вони з чоловіком проживали  по АДРЕСА_1 до грудня 1982 року, а з 2001 року знову почали проживати по даному адресу. За період проживання нею, та її чоловіком була побудована, літня кухня  під літерою Б, гараж під літерою Д, сараї під літерами Г, з вбиральня під літерою И , було зроблено опалення усього будинку, зроблений     санвузол в будинку, зроблений залізний паркан та ворота, пробита скважина питної води. Все це не було враховано при вирішенні питання про визнання права власності за ОСОБА_2. Просить визнати за нею право власності на 1\2 частки нерухомого майна які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

             В судовому засіданні позивачка та іі представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

              Представники відповідача по справі позов не визнали в повному обсязі та показали, що позов не базується ні на якій правовій основі тому не може бути задоволений, просять відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

 - свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_3 він разом працював на підприємстві. В якому році свідок точно не пам'ятає, його ОСОБА_3. запросив зробити в будинку по вул. Суворова опалення. Він зробив усе парове опалення в будинку. Розраховувався із ним ОСОБА_3.

- свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні показала, що будинок по АДРЕСА_1 був побудований ще її бабусею. У 1962 році її батько з матер'ю   у цьому ж подвір'ї почали будувати новий будинок, який стоїть і зараз, а старий будинок було знесено.

В 1964 році вони повністю почали проживати у новому будинку. 1965 році вони ще побудували конюшню, яку у 1970 році перебудували під літню кухню. У 1966 році був побудований сарай під літерою В, у 1967 році побудували сарай під літерою Г та гараж під літерою Д. У 1970 році також побудували підвал та туалет. Свердловину  пробивали батько і та мати. До 1993 року все будували вони. Сарай під літерою З, навіс Ж, будували приблизно у 2005 році вже позивачка з синами, але мати у той час віддавала їм також усю пенсію.  Сарай під літерою Е будувався ще при батьках. Опалення в будинку робилося після смерті батька у 1993 році. Дійсно, зробити парове опалення запропонував її брат. Вона знає, що опалення робив  ОСОБА_6, чи робив разом із ним ОСОБА_4 вона не знає. Опалення робилося за кошти матері.

- свідок ОСОБА_14. в судовому засіданні показав, що його запросив син позивачки для того щоб він побудував сарай під літерою З. Він будував сарай разом із сином позивачки та її племінником. За роботу із ним розраховувалася позивачка.

 - свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні показав, що з 1954 року проживає на тій вулиці що і позивачка. Спочатку була старенька хата під соломою, а потім відповідачка з чоловіком побудували хату яка стоїть зараз. Будувати їм допомогала уся вулиця. Вони також збудували підвал, конюшню. Конюшню робили під літню кухню вже коли там проживала позивачка.

-свідок ОСОБА_8. в судовому засіданні показав, що хто будував будинок він не знає. Він знає що опалення парове в будинку робив батько, він разом із ним робив каналізацію. Ним було куплено 200 шт шлакоблока з якого був побудований сарай під літерою З, вони огородили сіткою двір. Разом з братом вони зробили навіс під літерою Ж.

- свідок ОСОБА_9. в судовому засіданні показав, що скільки він проживав у бабусі він допомогав їй на городі, вини з батьком перебудували сарай під літерою Г на свинарник під літерою Е, після смерті батька вони побудували сарай під літерою з та навіс літера Ж.

         Дослідивши матеріали справи, та вислухавши поясненя сторін та свідків суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

         Відповідно до рішення Великобілозерської сільської ради від 29 листопада 2007 року №94 було визнано право власності за ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна  розташовані по АДРЕСА_1.

         Згідно свідоцтва про право власності виданого 29.11.2007 року ОСОБА_2 є власницею житлового будинку та надвірних побудов за адресою АДРЕСА_1

          Відповідно до довідки  Великобілозерської сільської ради  від 9.09.2008 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10, та сином ОСОБА_9 була прописана та проживала з 1.02.1974 по 1982 роки за адресою АДРЕСА_1

          Відповідно до довідки Великобілозерської сільської ради  від 30.09.2008 року  в жилому будинку по АДРЕСА_1  по даним господарського обліку сільської радиз 1961 по 1970 рік проживали: голова господарства ОСОБА_9, син ОСОБА_11, невістка ОСОБА_2, онука ОСОБА_12, онук ОСОБА_3, онук ОСОБА_13

   Згідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 18 травня 1973 року і після укладення шлюбу їм присвоєно призвіща ОСОБА_3

    Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

      Відповідно до паспорта ОСОБА_1 вона була прописана за адресою АДРЕСА_1 з 6.11.2001 року.

       Згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 яка мешкає в АДРЕСА_1 має у приватній власності земельну ділянку площею 0,46 га.

       Таким чином  на час розгляду справи  відповідно до Рішення Великобілозерської сільської ради від 29.11.2007 року №94 та свідоцтва на право власності будинок АДРЕСА_1 належить  ОСОБА_2 і ці документи в даному позові позивачем не оспорюються.

         Відповідно до ст.186 ЦК України «Річ призначена для обслуговання іншої (головної) речі і пов'язана із нею спільним призначенням є її приналежністю.

 Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.»

        Таким чином житловий будинок в даному випадку є головною реччю а надвірні побудови є приналежністю. Як було з'ясовано в судовому засіданні будинок  по АДРЕСА_1 був побудований у 1962 році ОСОБА_11 та ОСОБА_2. В судовому засіданні було з'ясовано, що з моменту побудови будинку  в будинку позивачкою проводилися текучі ремонти, було зроблено парове опалення та санвузол, але суду не було надано доказів за чиї кошти проводилися ці роботи. Крім того  в 1993 році на період проведення парового опалення позивачка з чоловіком в будинку АДРЕСА_1 не проживали. А тому суд вважає, що  немає ні яких  правових підстав для визнання за позивачкою права спільної власності на  1\2 частину будинку. На побудовані як вказує позивачка надвірні побудови окремо від будинку не може бути визнано право власності оскільки вони є приналежністю будинку.

        Відповідно до п.4 Постанови пленуму Верховного суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» « Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування затрат на будівництво… Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівль…»

         На підставі викладеного суд вважає, що в задоволенні позову  позивачці необхідно відмовити.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦК України,  п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»  суд ,                                         

В И Р І Ш И В  :

               У задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1, про визнання за нею права власності на 1\2 частину об'єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 - відмовити.

                           Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана на протязі 10 днів, а апеляційна скарга на протязі 20 днів  після подачі заяви на апеляційне оскарження.

                                Суддя                                     Круговой В.О.

Копія вірна  . Оригінал рішення знаходиться в архіві Великобілозерського районного суду в справі №2-86 за 2008рік.

                                 Суддя                                     Круговой В.О.