УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 104/1758/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чубабрія В.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіГорбань В.В.
СуддівПавловської І.Г., Шестакової Н.В.
При секретаріУсеїновій Н.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
29 липня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу. Вимоги мотивовані тим, що 15.06.2013 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. У фактичних шлюбних відносинах вони знаходилися з відповідачем з 1992 року. Від спільного проживання мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилається на те, що у липні 2013 року між ними було припинено шлюбні відносини з тих причин, що відповідач влаштовує сварки, ображає позивачку, принижує її честь та гідність, погрожує позбавленням життя. Зазначає, що між нею та відповідачем відсутнє взаєморозуміння, вони проживають окремо, сумісне господарство не ведуть, а тому вважає збереження сім'ї неможливим. Просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_7, зареєстрований 15.06.2013 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в АР Крим, актовий запис № 47.
Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, зареєстрований 15 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, актовий запис № 47. Після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище «ОСОБА_6».
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального права, на неповне з'ясування обставин, які мають значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачкою визначених у позовній заяві обставин щодо неможливості зберігання шлюбу і що майбутнє спільне життя суперечить інтересам подружжя.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Автономній Республіці Крим зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (актовий запис № 47). Від спільного життя подружжя має сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з липня 2013 року.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
За змістом статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень частини 1 статті 24 Сімейного кодексу (далі - СК) України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3 та 4 статті 56 вказаного Кодексу передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Як слідує з роз'яснень, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішені позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, вживати заходів до примирення подружжя у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Встановивши обставини для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо припинення шлюбу сторін за частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України та правильно ухвалив рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Враховуючи категоричну незгоду позивачки на збереження шлюбу, відсутність доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем будь-яких заходів, направлених на примирення або збереження сім'ї, та вимоги ч.ч.3, 4 ст. 56 СК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам відповідача, а тому неправильно ухвалив рішення про задоволення позову, є безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Горбань В.В. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.