Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-13/473-05 Суддя –Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Карбань І.С.
12 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
при секретарі – Крупіної В.В.
за участю представників сторін:
позивача –Маслієвої С.І. за довіреністю №101/22-1 від 14.02.2006р.,
відповідача –Ларіної Т.М. за довіреністю №2775/10/10-020 від 06.05.2006р., Поліщук В.І. за доріверістю №14801010-027 від 13.03.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1919Х/2) Чугуївської ОДПІ у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 25.04.2006 р. по справі № АС-13/473-05
за позовом ВАТ «Чугуївська паливна апаратура», м. Чугуїв
до Чугуївської ОДПІ у Харківській області, м. Чугуїв
про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення
встановила:
ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою та уточненням до неї, в яких просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0000882310/0 від 15.08.2005р., № 0000882310/1 від 29.08.2005р., № 0000882310/2 від 18.11.2005р., № 0000882310/3 від 20.01.2006р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 854793 грн., № 0001312310/2 від 18.11.2005р. та № 0001312310/3 від 20.01.2006р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 693121,70 грн. як такі, що прийняті при помилковому розумінні податкового законодавства.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.04.2006р. позов задоволено, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ Харківської області № 0000882310/0 від 15.08.2005р., № 0000882310/1 від 29.08.2005р., № 0000882310/2 від 18.11.2005р., № 0000882310/3 від 20.01.2006р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 854793 грн., № 0001312310/2 від 18.11.2005р. та № 0001312310/3 від 20.01.2006р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 693121,70 грн.
Чугуївська ОДПІ Харківської області не погоджуючись з зазначеною постановою подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ВАТ «Чугуївська паливна апаратура», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що в ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»вказано, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. В ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»вказано, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Апелянт вказував на те, що керуючись ст.49 та ст. 71 КАС України, Чугуївська ОДПІ надала до суду, для залучення до матеріалів справи, копію постанови від 06.05.05р. старшого слідчого прокуратури Харківської області Калини А.Л. про призначення позапланової документальної перевірки у зв'язку з порушенням кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбачених ст.235 та ч. 2 ст. 364 КК України та копію наказу начальника Чугуївської ОДПІ від 13.07.05р. № 116 про проведення позапланової документальної перевірки ВАТ «Чугуївська паливна апаратура». Отже, відповідачем документально було доведено законні підстави проведення позапланової перевірки ВАТ «Чугуївська паливна апаратура». Таким чином, на думку апелянта, посилання суду на безпідставність проведення позапланової документальної перевірки Чугуївською ОДПІ позивача не відповідає фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначав, що перевіркою було встановлено, що в квітні 2003 р. позивачем здійснено передачу майна (основні фонди) до ЗАТ «Чугуївський завод пристосувань»та ЗАТ «Чугуївський завод прецензійних виробів»на загальну вартість 2637637 грн., відповідно до актів прийому передачі та звіту про оцінку вартості майна від 28.02.2003р., яку було здійснено на підставі Установчого договору про створення ЗАТ «Чугуївський завод пристосувань»та ЗАТ «Чугуївський завод прецензійних виробів», згідно з протоколом загальних зборів акціонерів від 05.07.2002 р. №4 та Протоколом ради спостерігачів від 28.02.2003р., однак ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»в податковому обліку по ПДВ зазначена операція не була відображена. Таким чином на думку апелянта, ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2003 р. у загальному розмірі 527527, 4 грн.
Також, апелянт посилався на п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»де вказано, що у разі коли після поставки товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів, чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю. Однак, на думку суду першої інстанції, дана норма не ставить право продавця на проведення коригування та зменшення податкових зобов'язань по ПДВ у залежність від того, чи здійснив коригування податкового кредиту покупець, а тільки визначає порядок такого коригування та податковий період для його проведення. Апелянт не погоджуючись з такою думкою суду вважав, що вказана норма зобов'язує продавця та покупця у разі зміни суми компенсації за поставку товарів, провести коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно. У тому разі, якщо продавець зменшить суму податкових зобов'язань, а покупець не проведе відповідне коригування сум податкового кредиту, це може призвести до безпідставного ненадходження сум податку на додану вартість до Державного бюджету України. Таким чином на думку апелянта, донарахування фахівцями Інспекції податкових зобов'язань за вересень 2004р. на суму 3923,77 грн. є правомірним та обґрунтованим.
Також апелянт звертав увагу на те, що в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, а саме: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність вказаних реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Але під час проведення фахівцями Чугуївської ОДПІ перевірки було встановлено та зазначено в акті перевірки від 10.08.05р., перелік податкових накладних в яких відсутні вище зазначені реквізити. Отже встановлений факт, не дає змоги фактично підтвердити відношення здійснених операцій до господарської діяльності підприємства. Також встановлене порушення не було спростовано позивачем. Отже на думку апелянта, включення ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»до податкового кредиту суми 65716, 57 грн. є неправомірним та безпідставним. Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Але в супереч вказаному припису позивачем було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, які не є оригіналами, тобто по копіям податкових накладних, отриманих від ТОВ «Паливна апаратура». Апелянт з цього приводу не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що цей факт не є порушенням, а аналіз цієї норми вказує на те, що вказана норма визначає порядок та строки оформлення та зберігання податкової накладної, оскільки в даному підпункті чітко вказано, що покупцю надається оригінал податкової накладної, отже і до податкового кредиту включаються відповідні суми, які зазначені саме в оригіналах податкових накладних.
Апелянт вказував на те, що перевіркою було встановлено, що до податкового кредиту були включені суми на підставі податкових накладних, які мають факсимільний підпис, тобто, всупереч п. 18 порядку заповнення податкових накладних, який встановлений наказом ДПА України №165 від 30.05.97р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037. Апелянт з цього приводу не погоджувався з висновками суду першої інстанції, що відсутність особистого підпису на податковій накладній не є порушенням, бо в законні не вказаний такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис та, що із змісту ч. 3 ст. 44 ЦК СРСР вбачається, що під підписом на документі вважається саме власноручний підпис уповноваженої на це особи. У зв'язку із набранням чинності 01.01.04р. нового ЦК України, де відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчинені правочину факсимільного відтворення підпису з допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналогу власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або з письмової згоди сторін, в якій повинні міститися зразки відповідного аналогу їх власноручних підписів. Оскільки податкова накладна є звітним документом, що засвідчує факт придбання, продажу товарів (робіт, послуг), виконаних робіт, отже апелянт вважав, що всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою особою платника податку, який здійснює продаж товарів, без використання аналогів відтворення власноручного підпису (факсимільного підпису). Враховуючи викладене, на думку апелянта, інспекцією правомірно було виключено з податкового кредиту суму 257714, 51 грн.
Також, наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженому Міністерством юстиції України 06.07 2001р. за № 567/5758 в підпункті 5.3. п. 5 вказано, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Тому Чугуївською ОДПІ на адресу позивача були надіслані податкові повідомлення - рішення № 0000882310/0 від 15.08.05р., № 0000882310/1 від 29.08.05р., № 0000882310/2 від 18.05.05р., № 0000882310/3 від 20.01.06р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 854 793 грн. Отже, посилання суду на неправомірність відповідачем надіслання податкових повідомлень - рішень через дріб з номерами 1, 2, 3 є безпідставним.
Апелянт також вказував на те, що за результатами розгляду повторної скарги на адресу позивача Чугуївською ОДПІ було надіслано податкове повідомлення - рішення № 0001312310/2 від 18.11.05р. та № 0001312310/3 від 20.01.06р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 693121,7 грн. ( у тому числі 427396,5 грн. відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та 265725,2 грн. відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст.17). Штрафна санкція застосована до позивача, керуючись п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де вказано, що у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з п.п.17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Оскільки штрафні санкції нараховані відповідно до вимог чинного законодавства. На думку апелянта, податкові повідомлення-рішення № 0001312310/2 від 18.11.05р. та № 0001312310/3 від 20.01.06р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 693 121, 70 грн. є правомірними.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив постанову господарського суду Харківської області від 25.04.2006р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовував тим, що підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", не відносяться до договорів з продажу товарів на митній території України, в тому числі операцій з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. Відповідно до ст.ст.1 та 4 Закону України "Про господарські товариства", акціонерне товариство є господарським товариством, яке створено на засадах угоди юридичних осіб шляхом об'єднання" їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Саме з цією метою ВАТ «Чугуївська паливна апаратура» були проведені заходи по створенню юридичних осіб, які оформлялися з дотриманням вимог законодавства у формі Протоколу загальних зборів акціонерів від 05.07.2002 р., Протоколу Ради спостерігачів від 28.02.2003 р., Установчого договору про створення ЗАТ "Чугуївський завод пристосувань" та ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" від 18.03.2003 р. У цих документах не йде мова про продаж товарів, робіт, послуг, вони засвідчують інші юридичні факти, а саме: відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Позивач зазначав, що ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" вказано, що акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Згідно Установчого договору про створення ЗАТ "Чугуївський завод пристосувань" від 18.03.2003 р., ВАТ «Чугуївська паливна апаратура», як засновник та акціонер даної юридичної особи, має долю у статутному фонді 25%, що складає 603940 акцій. Згідно Установчого договору про створення ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" внесок ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»у статутний фонд даної юридичної особи складає 25%, що дорівнюється кількості акцій у розмірі 9947372 . Тому, участь ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»у створені інших господарських організацій, підтверджене відповідними документами, тягне виникнення для засновника сукупність прав, які називаються корпоративними.
Також позивач звертав увагу на те, що за правилами ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включає правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.
Позивач вказував, що до правомочностей майнового характеру засновника відносяться: право приймати участь у формуванні статутного фонду, що означає брати участь своїм майном у капіталі створеного товариства не тільки на стадії його заснування, а й у подальшому, на підставі рішення про збільшення статутного фонду за рахунок внесення додаткових вкладів; право на виділення частки у майні у разі виходу учасника з товариства тобто у разі виходу засновника з товариства його частка у майні, створеного ним товариства повертається у грошовому виразі, а при згоді товариства вклад може бути повернений і в натуральній формі; право на одержання коштів і майна, що залишається при ліквідації товариства. Ця низка правомочностей ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»у відношенні до ЗАТ "Чугуївський завод пристосувань" та ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів", є підтвердженням, існування правового зв'язку підприємства - засновника з майном переданим ним до статутних фондів новостворених товариств.
Позивач звертав увагу на те, що при операціях з продажу (поставки, міни тощо), які відповідно до законодавства підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, правовий зв'язок відчужувателя з майном, яке згідно цивільно-правового договору передається покупцю не зберігається, тому що майно (товар) передається за встановлену плату і продавець передає разом з майном всі свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним покупцеві.
П.п. 3.2.8. п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції яка була чинною протягом 2003р., передбачалось, що не є об'єктом оподаткування операції по передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Отже на думку позивача, наведене правове обґрунтування переконливо свідчить про помилковість віднесення податківцями суми внесків до статутного фонду ЗАТ "Чугуївський завод пристосувань" у розмірі 248643,00 грн. (нараховане ПДВ складає 497330,00 грн.) та до статутного фонду ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" у розмірі 150985,00 грн. (нараховане ПДВ 30197,00 грн.) до операцій з продажу майна, що призвело до неправомірного донарахування ПДВ у сумі 527527,4 грн., яка увійшла до складу податкових повідомлень - рішень №0000882310/0 від 15.08.2005р. та №0000882310/1 від 29.08.2005р., №0000882310/2 від 18.11.2005р., №0000882310/3 від 20.01.2006р.
Позивач також не погоджувався з висновком Чугуївської ОДПІ про порушення ним п. 4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині неправильного проведення корегування, а саме, що ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»занизив податкове зобов'язання за вересень 2004 р. у розмірі 3923 грн. за рахунок проведення корегування по зменшенню податкового зобов'язання на дану суму, (підтверджене розрахунком корегування №14092 від 14.09.2004 р. щодо кількісних і вартісних показників до податкової накладної №13968/1 від 04.08.2004 р.), так як покупець, якому було адресовано корегування, не здійснив зменшення податкового кредиту, і тому Підприємство не мало право здійснювати відповідні зміни у сумі податкового зобов'язання. Такий висновок контролюючого органа не відповідає вимогам законодавчих приписів, так як п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у тих випадках коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. Отже, Чугуївська ОДПІ не прийняла до уваги фактичні обставини з якими пов'язано здійснення корегування.
Також позивач зазначав, що згідно договору поставки від 27.05.2005 р. №9/7 між ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»і ЗАТ "Чугуївський завод прецизійних виробів" та специфікацією до нього від 28.07.2004 р., сторонами було узгоджено перелік товарів та ціни на них, які підлягають купівлі-продажу. На підставі заявки покупця від 01.08.2004 р., було здійснено відвантаження продавцем - ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»товару та складено податкову накладну №13968/1 від 04.08.2004 р. в якої згодом було виявлено помилку, так як узгоджені договором ціни не відповідали цінам вказаним у податковій накладній. Враховуючи, що базою оподаткування операції з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами (п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"), то базою оподаткування операції з поставки товару за даним договором складає 217916,66 грн., що підтверджується специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору, та заявкою покупця. За таких обставин ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»правомірно здійснило оформлення розрахунку №14092 від 14.09.2004 р. із корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 13968/1 від 04.08.2004 р. вказуючи правильну ціну поставки та надмірно визначене ПДВ у сумі 3923 грн. Такі дії Підприємства повністю відповідають приписам п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" де зазначено, що у разі виявлення помилки у розмірі бази оподаткування податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. Дане правило не вимагає від продавця з поставки товару здійснювати контроль над веденням податкової звітності покупця, а тому дії покупця щодо внесення відповідних змін пов'язаних з корегуванням, не можуть вважатися підставою звинувачення у неправомірності зменшення продавцем податкового зобов'язання.
Позивач обґрунтовував правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по спірним податковим накладним посилаючись на те, що відповідно до пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Даний припис закону дає право вважати, що і оригінал і копія заповнюються ідентичним засобом та мають однакову юридичну силу, наявність яких, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій. Ппідпис уповноваженої особи від покупця чи продавця, що зазначається у податковій накладній, не входить до обов'язкових реквізитів наведених у переліку пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Крім того, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Відповідно до п. 2.5 розд. 2 вказаного Положення застосування факсиміле дозволене при підписанні первинних документів бухгалтерського обліку, до таких віднесені письмові свідчення, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їх проведення. Тому на думку позивача, використання факсиміле при оформлені податкових накладних не позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної. В - третіх, щодо податкових накладних, що мають невідповідності по їх оформленню (зазначення ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»замість розшифрування назви покупця та неточності в одиницях виміру, кількості товару), які на думку інспекторів податкової служби, не дають змоги підтвердити здійснення проведених господарських операцій, за які зроблено передплату та правомочності включення його вартості до валових витрат (або такого що підлягає амортизації). Даний висновок не відповідає обставинам справи, а саме: здійснення господарських операцій підтверджується договорами укладеними між покупцем і продавцем, специфікацією або переліком асортименту товару до них, видатковими накладними, платіжними дорученнями.
На підставі вказаних документів, витрати підприємства по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), включаючи суми ПДВ, у період з 01.04.2003 р. по 31.03.2005 р., увійшли до складу валових витрат по відповідним податковим періодам та відображені у деклараціях, наданих контролюючому органу. За даними акту перевірки відповідача, контролюючим органом визнано здійснені операції з купівлі товарів (робіт, послуг) як такі, вартість яких включаючи суми ПДВ покупець - ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»правомірно відніс до валових витрат, що приходяться на відповідні податкові періоди. Враховуючи те, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат, то правомірність віднесення сум ПДВ є безумовною . Складання податкових накладних відноситься до обов'язку продавця відповідно до п.7.2. Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", і тому покупця не можна звинувачувати у порушенні тих обов'язків, які покладено законом на іншу особу. Звертаємо увагу, що до переліку податкових накладних, за якими податківцями знижено податковий кредит Підприємству, увійшло багато податкових накладних які не відносяться до періоду що перевірявся. Отже позивач вказував, що до закінчення перевірки і ознайомлення керівництва з Актом, всі податкові накладні по яким зроблено інспекторами зауваження, були відновлені та направлені до Чугуївської ОДПІ. Даний факт підтверджується листом Підприємства від 19.08.2005 р. та наданими Підприємством копіями податкових накладних.
Також позивач зазначав, що копії спірних податкових накладних які надані відповідаяу для судового розгляду не відповідають вимогам закону з точки зору їх достовірності та законності їх отримання. У постанові судом 1-ї інстанції дана обґрунтовано оцінка з цього приводу. Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. За таких обставин, на думку позивача збільшення контролюючим органом податкового зобов'язання ВАТ «Чугуївська паливна апаратура»на суму 854793.00 грн. з податку на додану вартість є незаконним. Також, обґрунтування штрафних санкцій, про які йде мова у апеляційні скарзі, ніяким чином не було підтверджено документально. Так, апелянт посилаючись на пп.17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де сказано, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, апелянт не надав суду доказів про засудження такої особи за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000882310/0 від 15.08.05 р. був акт від 10.08.05 р. позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.04.03 р. по 31.03.05 р., а також податку на прибуток за 2 півріччя 2004 р. та 1 квартал 2005 р. Як вказано у вступній частині акту, перевірка проводилася на підставі постанови Прокуратури Харківської області від 06.07.05 р. відповідно п. 7 ст. 11 прим. 1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".
Згідно зазначеному акту, при проведенні перевірки були виявлені порушення позивачем вимог п. 3.1.1 ст. 3 Закону України „Про ПДВ", а саме підприємством у квітні 2003 р. здійснена передача майна (основних фондів) у статутні фонди ЗАТ „Чугуївський завод пристосувань" та ЗАТ „Чугуївський завод прецизійних виробів" на підставі установчого договору від 18.03.03 р. та протоколу Ради спостерігачів від 28.02.03 р. відповідно. Як підстава для переходу права власності на майно загальною вартістю 2637637,0 грн. відповідачем вказані акті прийому-передачі (які акти були досліджені, дата їх складання в акті не вказані) та акт від 28.02.03 р. про оцінку вартості майна. Відповідач наполягав на тому, що ці операції не були відображені в податковому обліку, чим занижені податкові зобов'язання на суму 527527,4 грн. Норма, порушення якої було виявлено перевіряючими (в редакції, що діяла на час проведення операцій), встановлює, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Як випливає з наданих позивачем документів, відображених в акті перевірки, передане у статутний фонд підприємств майно не було заставленим, не використовувалося в погашення кредиторської заборгованості, а передавалося в статутні фонди новостворених господарських товариств. Таким чином, дані операції не підпадають під дію норми, яка використана перевіряючими, а тому висновки акту перевірки в цій частині зроблені при довільному тлумаченні господарської операції.
Крім того, відповідачем не було взято до уваги те, що відповідно приписам п. 3.2.8 ст. 3 Закону України „Про ПДВ", в редакції, що діяла на час проведення операцій, не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права. Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині зроблені при помилковому застосуванні норм спеціального законодавства, а тому є неправомірними.
В акті перевірки іказано, що було виявлено порушення позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про ПДВ", пов'язане з безпідставним проведенням коригування (розрахунок корегування № 14092 від 14.09.04 р. кількісних і вартісних показників) по податковій накладній № 13968/1 від 04.08.04 р. на суму 23544,0 грн. (ПДВ - 3923,0 грн.). Як наполягав відповідач, підприємство не мало право здійснювати дане коригування, оскільки контрагентом (ЗАТ „ЧЗПВ" - покупцем) таке коригування не проводилося. Позивачем до матеріалів справи надані вищевказана податкова накладна та розрахунок коригування, з яких вбачається, що коригування проведене у зв'язку з помилкою в ціні товару і зменшенню на суму 3923,77 грн. підлягали податкові зобов'язання продавця (позивача по даній справі) та податкових кредит покупця.
Також, норма (в редакції, що діяла на час здійснення операції та проведення коригування), порушення якої було виявлено, встановлює, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. З аналізу наведеної норми випливає, що закон не ставить право продавця на проведення коригування та зменшення податкових зобов'язань по ПДВ у залежність від того, чи здійснив коригування податкового кредиту покупець, а тільки визначає порядок такого коригування та податковий період для його проведення. Оскільки, матеріалами перевірки відповідачем не доведено той факт, що позивач не направляв покупцю відкориговані податкову накладну і не сповіщав покупця про корегування податкової накладної, а Закон не обмежує права платника на проведення коригування, тому висновки акту перевірки в частині донарахування податкових зобов'язань за вересень 2004 р. зроблені при довільному застосуванні норм чинного на момент здійснення операцій податкового законодавства та з перевищенням повноважень.
В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки були виявлені факти включення до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, оскільки вони оформлені з порушенням вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ". Крім того, перевіряючі, посилаючись на приписи Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наполягають на тому, що податкові накладні без необхідних реквізитів не є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції, а тому в діях платника мають місце порушення вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ". За даними перевірки підприємством до податкового кредиту зайво віднесена сума ПДВ 65716,57 грн.
Пункт 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" в редакції, що діяла на час проведення операцій), порушення які виявлено перевіряючими, встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
В акті перевірки (стор. 36-43) наведений перелік податкових накладних, в заповненні яких виявлені порушення. Також відповідачем до матеріалів справи надані копії перелічених в таблиці № 1 податкових накладних. Але надані копії засвідчені відповідачем і на них відсутні позначки про те, що ці документи були отримані саме від позивача і ним належним чином засвідчені.
Відповідно положенням п. 9 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів). Відповідно Інструкції „Про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ та організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів" в редакції, що діяла на час проведення перевірки, якою ДПА України встановлює порядок вилучення у підприємств, установ та організацій тих документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та інших платежів, вилучення документів (із залишенням копій), що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування та інше, здійснюється посадовою особою органів державної податкової служби та є заходом примусового позбавлення підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми власності (включаючи підприємства за участю іноземних юридичних і фізичних осіб), можливості користуватися зазначеними документами. При цьому в Інструкції записано, що якщо під час перевірки встановлено факт приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплати податків та інших платежів, то вилучення документів у підприємств провадиться на підставі письмово вмотивованої постанови органу державної податкової служби. Постанова про проведення вилучення документів оформляється за встановленою формою.
В Інструкції також визначений порядок вилучання документів і складання протоколу вилучення документів. Відповідачем не надано доказів того, що перевіряючими був дотриманий встановлений порядок вилучення документів, оскільки інших підстав для отримання копій або оригіналів документів не передбачено. Також відсутні докази того, що ці документи (копії) підприємством за власною ініціативою були передані для приєднання до матеріалів перевірки.
Таким чином, відповідачем не доведена законність видобутих копій документів. Зважаючи на приписи п. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону (в даному випадку Інструкції, яка була прийнята у виконання Закону України „Про держану податкову службу в Україні"), не беруться до уваги.
Також, відповідачем не були взяті до уваги положення п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ", в якому передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З аналізу наведеної норми випливає, що вона не передбачає донарахування податкових зобов'язань або виключення сум податку з податкового кредиту, а надає органу ДПС лише право для застосування фінансових санкцій. Проте, на час проведення перевірки у підприємства були податкові накладні, що не спростовується відповідачем.
Також є безпідставним твердження відповідача стосовно того, що підприємством порушені вимоги п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ", який встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідач наполягав на тому, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг), вказаних в перелічених в таблиці № 1 акту перевірки, не відносяться до складу валових витрат як не підтверджені первинними документами - податковими накладними.
Відповідно положенням ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.8 цієї статті. При цьому не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Оскільки обов'язковість ведення та зберігання податкової накладної передбачена виключно для визначення податкових зобов'язань (податкового кредиту) по ПДВ, то при наявності інших розрахункових та/або платіжних документів по цим операціям у платника податків є право на віднесення витрат до валових витрат відповідного податкового періоду. Відповідачем не надано доказів того, що витрати по переліченим в таблиці № 1 операціям не підтверджені відповідними розрахунковими та/або платіжними документами.
Позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні, перелічені в таблиці № 1 акту перевірки, які оформлені відповідно приписам п. 7.2.1 ст. 7 України „Про ПДВ". Листом від 19.08.05 р. підприємство повідомило відповідача про виправлення податкових накладних, крім того більша частина виправлених документів була і на час проведення перевірки, але не взята до уваги перевіряючими.
Зважаючи на вище встановлені обставини висновки акту перевірки стосовно завищення підприємством податкового кредиту на суму 65716,57 грн. є недоведеними документально.
Також в акті перевірки записано, що при проведенні перевірки перевіряючими були виявлені порушення підприємством приписів п. 7.2.3 ст. 7 Закону України „Про ПДВ", пов'язані з тим, що платником до податкового кредиту віднесені сум ПДВ по податковим накладним, які не є оригіналами, тобто по копіям податкових накладних, отриманим від ВАТ «Чугуївська паливна апаратура». Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" визначено, що підставою для включення до податкового кредиту по ПДВ відповідних сум є податкова накладна. Ця норма не містить будь-яких вимог стосовно того, повинен бути це оригінал податкової накладної або належним чином оформлена копія. З аналізу положень п. 7.2.3 ст. 7 Закону випливає, що ця норма визначає порядок та строки оформлення та зберігання податкової накладної, але не визначає обмежень щодо їх використання при визначенні податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині зроблені при довільному тлумаченні норм спеціального законодавства, а тому є неправомірними.
Також перевіряючими були виключені з розрахунку податкового кредиту податкові накладні, які мали факсимільний підпис та на яких був відсутній підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну, що на думку відповідача, є порушенням приписів п. 7.2.3 ст. 7 Закону України „Про ПДВ". При цьому перевіряючі посилались на положення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на наказ ДПА України № 165 від 30.05.97 р. „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення". Перелік податкових накладних, які мали вказані порушення, наведений в таблиці № 2 акту перевірки.
Порядок оформлення податкової накладної та вимоги до цього визначаються спеціальним законом - Законом України „Про ПДВ", а тому на оформлення податкових накладних не можуть бути розповсюджені приписи Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Стосовно положень наказу ДПА України слід відмітити, що ним визначений один випадок, коли податкова накладна вважається недійсною і це можливо лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку (не платником ПДВ). Відповідач не заперечує проти того, що контрагент позивача є належним чином зареєстрованим платником ПДВ. Крім того, в п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" наведений вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної, але в цьому переліку відсутній підпис особи, яка виписала податкову накладну або прізвище цієї особи. Оскільки до повноважень органів ДПС, зокрема Чугуївської МДПІ Харківської області, не віднесені повноваження щодо доповнення законодавчо затвердженого переліку обов'язкових реквізитів податкової наказної, вимоги щодо обов'язкового особистого підпису та визначення прізвища цієї особи є неправомірним і виходить за межи повноважень перевіряючих. Таким чином, висновки акту перевірки про виключення з податкового кредиту підприємства суми 257714,51 грн. є неправомірними.
Платник податків скористався правом адміністративного оскарження і направив до відповідача скаргу від 19.08.05 р. Рішенням від 29.08.05 р. (з урахуванням рішення від 26.08.05 р. про подовження строку розгляду скарги) скарга підприємства була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін.
З урахуванням результатів розгляду скарги відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000882310/1 від 29.08.05 р. на ту ж саму суму визначеного податкового зобов'язання по ПДВ, що і в оскарженому. Підстави та порядок прийняття та направлення платникам податків нових податкових повідомлень-рішень за результатами апеляційного узгодження податкових зобов'язань встановлений Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Норми цього Закону передбачають прийняття таких податкових повідомлень-рішень тільки в разі часткового скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень або донарахування (додаткове визначенні) податкових зобов'язань та/або фінансових санкцій. Оскільки скарга підприємства не була задоволена, а оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, то у відповідача не було законного права приймати нове податкове повідомлення-рішення.
При подальшому оскарженні в межах адміністративного оскарження позивач направив скаргу від 14.09.05 р. до ДПА Харківської області. Рішенням від 03.11.05 р. (з урахуванням рішення від 26.09.05 р. про подовження строку розгляду скарги) скарга платника була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін. Додатково вказаним рішення до підприємства були застосовані фінансові санкції в порядку п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 13600,0 грн. З урахуванням результатів розгляду повторної скарги відповідачем було прийняте нові податкові повідомлення-рішення від 18.11.05 р. № 0000882310/2, яким визначені податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 854793,0 грн., тобто аналогічні тим, що визначені оскарженим, та № 0001312310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 693121,0 грн. З цього приводу необхідно відмітити, що визначення податкових зобов'язань по ПДВ зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства та фактичних обставин, не доведені документально, тобто є неправомірними, є неправомірним також і застосування фінансових санкцій у зв'язку з проведеним донарахуванням зобов'язань. Крім того, при розрахунку фінансових санкцій відповідачем не були враховані приписи п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" в частині порядку нарахування та розмірів застосованих санкцій, який (розмір) не може перевищувати 50% донарахованої суми податкових зобов'язань.
При подальшому оскарженні підприємство направило скаргу від 14.11.05 р. до ДПА України. Рішенням від 11.01.06 р. (з урахуванням рішення 28.11.05 р. про подовження строку розгляду справи) ДПА України скаргу платника в частині податкових повідомлень-рішень, що включені у даний позов, залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. З урахуванням результатів розгляду скарги відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 20.01.06 р. № 0000882310/3, яким визначені податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 854793,0 грн., та № 0001312310/3 про застосування фінансових санкцій в розмірі 693121,7 грн., тобто аналогічні тим, що визначені оскарженими до ДПА України. Але прийняття нових податкових повідомлень-рішень в такому випадку суперечить приписам Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і в цій частині позов підлягає задоволенню.
За таки обставин, судова колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 25.04.2006р. по справі № АС-13/473-05 прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене в апеляційній скарзі є необ’єктивними і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 25.04.2006р. по справі № АС-13/473-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Бабакова Л.М..
Суддя Шутенко І.А.